Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №522/15232/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Провадження №2-о/522/26/26

Справа №522/15232/25-Е

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді: Бондар В.Я.,

за участю присяжних: Мізін О.П.,

Покаржевський Д.А.,

за участі секретаря судового засідання: Єрганінової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про оголошення фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

Заявник 08.07.2025 звернувся до суду з заявою про оголошення померлою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є тіткою ОСОБА_1 , яка безвісно зникла у липні 2006 року і до теперішнього часу не повернулась. Визнання ОСОБА_2 померлою заявнику необхідно для прийняття її спадщини, адже він є єдиним спадкоємцем.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 10.07.2025 відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 11.08.2025. Витребувано інформацію від державних органів з метою підтвердження чи спростування обставин, викладених у заяві.

Згідно протоколу автоматичного визначення присяжних від 11.07.2025 визначено для розгляду справи присяжних О.П. Мізіна та Д.А. Покаржевського.

У судовому засідання 11.08.2025 проведеному за участі представника органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради Гаврилюка А.А., розгляд справи відкладено на 24.09.2025 у зв`язку з першою неявкою заявника та його представника.

У судовому засіданні 24.09.2025 проведеному за участі представника заявника ОСОБА_3 , та представника органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради Гаврилюка А.А., задоволено клопотання про витребування доказів, у зв`язку з чим оголошено перерву до 03.11.2025.

У зв`язку з отриманням повідомлення про замінування будівлі суду, розгляд справи у судовому засіданні 03.11.2025 відкладено на 26.11.2025.

Розгляд справи у судовому засіданні 26.11.2025 відкладено на 15.12.2025, у зв`язку з відключенням подачі електроенергії до приміщення суду.

У зв`язку з відключенням подачі електроенергії до приміщення суду розгляд справи у судовому засіданні 15.12.2025 відкладено на 05.01.2026.

У судовому засіданні 05.01.2026 було допитано свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Судом витребувано докази від департаменту інформації МВС України, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено до 09.02.2026.

У судове засідання 09.02.2026 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Представник заявника ОСОБА_3 09.02.2026 звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 13 лютого 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні докази в сукупності, прийшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є рідною сестрою по материній лінії ОСОБА_7 , а ОСОБА_8 є батьком ОСОБА_9 , тобто ОСОБА_2 є тіткою ОСОБА_1 (а.с.6-13).

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 26 грудня 2008 року у справі №2о-146/08 визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , безвісно відсутньою від дня набуття законної сили даного рішення. ОСОБА_1 визнано опікуном майна, яке належить ОСОБА_2 , а саме: квартири АДРЕСА_1 ; земельної ділянки (дачі) розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , діл. АДРЕСА_3 , яка складає 23/1000 частин ДБК «ім.Кірова» (ДБК «Аркадія») (а.с.5).

Згідно листа Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11.08.2025, відповідно до обліків УІАП ГУНП в Одеській області ІПНП «Цунамі» та Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутня інформація щодо відкриття кримінальних справи чи будь-яких інших справ відносно ОСОБА_2 . ОСОБА_2 була оголошена безвісті зниклою 10.07.2006, однак 22.01.2009 остання знята з обліку «Розшук» через визнання судом безвісно відсутньою (а.с.69).

Стосовно сплати податків, зборів, платежів фізичною особою ОСОБА_2 за даними ІКС ДПС за період з 2013 року по теперішній час інформація відсутня, про що вказано у листі Державної податкової служби України (а.с.73).

Згідно відповіді Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.10.2025, інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_2 в період з 08.11.2017 по 07.10.2025 в Базі даних не виявлено (а.с.90).

Також відсутня інформація про ОСОБА_2 у Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та в Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справи України (а.с.97, 114).

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_2 була сусідкою свідка, яку вона останній раз бачила у 2006 році. Свідок повідомила, що ОСОБА_2 тяжко хворіла, закордон виїжджати не збиралася.

Свідок ОСОБА_5 повідомив, що знає ОСОБА_2 з 1997-1998 років, адже були сусідами, після її зникнення у 2006 році більше свідок ОСОБА_2 ніколи не бачив.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У частині першій статті 46 ЦК України зазначено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

При цьому на наявність права, а не обов`язку суду оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує зміст частини першої статті 46 ЦК України.

При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19).

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду із вказаною заявою ОСОБА_1 зазначив, що фактично його тітка ОСОБА_2 зникла у 2006 році і на даний час місце її перебування невідоме.

Проведеними органами поліції заходами щодо розшуку ОСОБА_2 у 2006-2009 роках установити місце її перебування не вдалося за можливе.

Тривала, а саме майже двадцять років, відсутність ОСОБА_2 за місцем свого проживання, а також відсутність будь-якої інформації про неї протягом вказаного періоду дає підстави суду зробити вірогідне припущення про її смерть.

У статті 45 ЦК України зазначено, що якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Суд виходить з того, що держава повинна захищати та сприяти реалізації законних прав, свобод та інтересів всіх своїх громадян.

Правом, яке держава має захищати та забезпечувати можливість для його реалізації, в даному випадку є право ОСОБА_1 на оголошення тітки померлою, що, у свою чергу, стане підставою для реалізації ним інших своїх прав та обов`язків.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 79, 81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.

Оголосити померлою громадянку України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженка міста Одеси.

Роз`яснити, що у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або померлою, або іншою заінтересованою особою, в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Я. Бондар

Присяжні О.П.Мізін

Д.А.Покаржевський