Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №499/9/26 — Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/9/26

Провадження № 2/499/198/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 лютого 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, згідно якого просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №Z06.00301.004562572 від 26.11.2018 року у розмірі 151173,02 грн. та судового збору у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позову представник позивача посилався на ту обставину, що 26.11.2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір Z06.00301.004562572.

07.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за зазначеним вище кредитним договором №Z06.00301.004562572 від 26.11.2018 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Згідно з п. 2.1 Договору факторингу за цим Договором АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору факторингу Права Вимоги, які АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості Боржників перед АТ «Ідея Банк» та визначені в Реєстрі Боржників, що підписується Сторонами, у паперовому вигляді в день укладання цього Договору та надсилається АТ «Ідея Банк» ТОВ «ФК «ЄАПБ» в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі в день укладання цього Договору. Реєстр Боржників після належного його підписання Сторонами вважається невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників № 4 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00301.004562572 від 26.11.2018 року, в розмірі 151173,02 грн, з яких: 49974,61 грн заборгованість за основною сумою боргу, 101198,41 грн заборгованість за відсотками.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач через свого представника подав до суду відзив на позов, згідно якого просив у задоволенні позову відмовити у зв`язку з пропущенням строку позовної давності, оскільки він закінчився 02.09.2024 року, оскільки загальна позовна давність встановлена у три роки. Окрім цього сторона відповідача звертає увагу на ту обставину, що по даному кредитному договору було вчинено виконавчий напис нотаріуса, який рішенням Галицького районного суду м. Львова по справі №461/5175/23 було визнано таким, що не підлягає виконанню. У даному оскаржуваному виконавчому написі сума до стягнення відрізняється від суми, яку представник позивача просить стягнути у даному позові. Що також ставить під сумнів правомірність заявлених позовних вимог.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, відповідно до якого сторона позивача наполягає на задоволенні позову, вказано, що строк позовної давності не пропущено, так як згідно з п.6.1 кредитного договору №Z06.00301.004562572 кінцевий термін оплати боргу 26.11.2023 року, тому строк позовної давності закінчується 26.11.2026 року. Також представник позивача наголосив на тому, що всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги здійснювались безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснював жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.

У наданих до суду запереченням представник відповідач зазначив на розбіжності сум до стягнення у даному позові та виконавчому написі, який визнано таким що не підлягає виконанню, а також зазначив, що строк позовної давності повинен бути відрахований з 02.09.2021 року, з моменту першого стягнення коштів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, на задоволенні позову наполягав.

Відповідач та його представник у судовому засідання проти задоволення позову заперечували в повному обсязі з підстав, вказаних відзиві та відповіді на відзив.

Суд, заслухавши позицію сторони відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволенню позову у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 26.11.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z06.00301.004562572 за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 49999,00 грн. строком на 60 місяців, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Факт укладання вищевказаного договору та отримання суми кредиту відповідач визнав.

07.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за зазначеним вище кредитним договором №Z06.00301.004562572 від 26.11.2018 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідно до Реєстру боржників №4 до Договору факторингу №07072023 від 07.07.2023 реєстру прав вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 151173,02 грн, з яких: 49974,61 грн заборгованість за основною сумою боргу, 101198,41 грн заборгованість за відсотками.

У порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував.

1З моменту отримання права вимоги до відповідачки, а саме з 07.07.2023 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У частині 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Так, у Договорі містяться конкретні умови використання коштів, зокрема відсоткові ставки, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомився і які прийняв шляхом підписання відповідного Договору.

Отже, суд встановив, що відповідач був ознайомлений з указаними у вищевказаному Договорі умовами користування кредитними коштами і на них погодився, однак тривалий час не виконував свої зобов`язання за Договором.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 514 ЦК України установлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, право вимоги за Договором від АТ «Ідея Банк» перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» на підставі договору факторингу від 07.07.2023.

Враховуючи наведене, суд встановив, що позов обґрунтований невиконанням з боку ОСОБА_1 умов Договору від 26.11.2018 року №Z06.00301.004562572, у зв`язку з чим йому ще первісним кредитором сформовано загальну заборгованість за цим Договором на суму 151173,02 грн, з яких: 49974,61 грн заборгованість за основною сумою боргу, 101198,41 грн заборгованість за відсотками.

Розмір заборгованості позивач обґрунтував наданими письмовими доказами: зокрема копією Договору, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, копіями ордеру-розпорядження № 1, копією договору факторингу від 07.07.2023 №07072023, випискою, довідкою-розрахунком заборгованості тощо.

При цьому, наданий позивачем розрахунок його складові відповідач не спростував, контррозрахунку боргу не надав. Клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи з метою з`ясування питання вірності нарахування відсотків не заявлялось. Суд констатує, що не може брати на себе функції експерта у справі та здійснювати перерахунок суми заборгованості.

Суд також вказує та ту обставину, що саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору, факт отримання відповідачем суми кредиту та прострочення зобов`язання, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи досліджені судом письмові докази та обставини справи, суд приходить до переконання, що відповідач ухилився від виконання взятих на себе зобов`язань за договором кредиту, внаслідок чого у нього утворилась нарахована заборгованість.

З огляду на вказане, наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 умови взятого на себе кредитного зобов`язання не виконав, що виявилося у неповерненні фактично отриманих кредитних коштів, процентів за їх використання, що стало наслідком звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів.

При цьому, суд не бере до уваги посилання сторони відповідача на ту обставину, що у рішенні Галицького районного суду м. Львова від 24.10.2023 року про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню встановлена інша сума боргу, оскільки згідно змісту даного рішення, сума боргу не встановлювалася, обставини нарахування заборгованості не перевірялися, оскільки предметом розгляду було питання саме щодо правомірності вчинення виконавчого напису про стягнення з відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00301.004562572 від 26.11.2018 року.

Що стосується клопотання сторони відповідача про застосування строку позовної давності, то суд вказує на таке.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 Цивільного кодексу України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 Цивільного кодексу України). За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 05.01.2026 року.

Відповідно до вимог договору №Z06.00301.004562572 від 26.11.2018 року строк повернення кредиту становить 60 місяців, тобто 5 років, до 26.11.2023 року.

Згідно з постановою ОП КЦС ВС від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20 Верховний Суд зазначив, що тлумачення статей 18, 256, 261, 264, 267 ЦК України свідчить, що: початок перебігу позовної давності за позовами про стягнення заборгованості у зв`язку з невиконанням зобов`язань у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку, тобто, цивільне право кредитора є порушеним з моменту невиконання зобов`язання; вчинення нотаріусом виконавчого напису не впливає на перебіг позовної давності, а саме не перериває та не зупиняє її перебіг; визнання судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не впливає на перебіг позовної давності; визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме по собі не є поважною причиною пропуску позовної давності; - звернення до однієї форми (одного способу) захисту жодним чином не впливає на перебіг позовної давності, яка і є однією з тих обставин, що можуть перешкодити захисту в іншій формі чи іншим способом.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При цьому, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Законом України № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Даний Закон набрав чинності 04.09.2025.

Із матеріалів справи вбачається, що строк кредитування за даним договором закінчився 26.11.2023 року, та відрахування строку позовної давності слід рахувати з 05.09.2025 року, відповідно з вказаного часу починається перебіг строку позовної давності. Позовна заява до Іванівського районного суду Одеської області надійшла 05.01.2026 року отже, оскільки в цій справі станом на момент подання позову позовна давність не спливла, то підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності відсутні, а тому така заява сторони відповідача підлягає відхиленню.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із ОСОБА_1 належить стягнути суму сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Керуючись ст.1-18, 76-81, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Симона Петлюри 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за договором №Z06.00301.004562572 від 26.11.2028 року у розмірі 151173,02 грн. (сто пятдесят одна тисяча сто сімдесят три гривні 02 коп.), з яких:

49974,61 грн заборгованість за основною сумою боргу;

101198,41 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ