Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №680/145/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 680/145/25

Провадження № 22-ц/820/72/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю позивача,

представника відповідачів,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Громадської організації «Дністрова Хвиля» на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2025 року, суддя Яцина О.І., у справі за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Громадської організації «Дністрова хвиля», про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомості,

встановив:

В лютому 2025 року керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №1356 від 28 грудня 2016 року; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права приватної власності Громадської організації «Дністрова хвиля» на елінг з кімнатами відпочинку, площею 379,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Калюс», вул. Соснова, 16/1.

В обґрунтування позову вказав, що рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2016 року, яке набрало законної сили 03 лютого 2021 року, частково задоволено позов заступника прокурора Хмельницької області та зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знести самочинне будівництво, розташоване по АДРЕСА_2 .

28 грудня 2016 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з однієї сторони, та Громадською організацією «Дністрова хвиля», з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу елінгу з кімнатами відпочинку №1356.

Предметом договору є елінг з кімнатами відпочинку, площею 379,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить продавцям на праві приватної власності.

27 квітня 2021 року Новоушицьким районним судом Хмельницької області видано виконавчий лист у справі №680/214/16-ц, про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знести самочинно побудований елінг з кімнатами відпочинку.

09 квітня 2021 року державним виконавцем Новоушицького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №65074930 відносно ОСОБА_1 та №65075530 відносно ОСОБА_2

04 жовтня 2022 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022242000001014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за фактом невиконання рішення суду щодо знесення самочинного будівництва.

Засновниками ГО «Дністрова хвиля» є ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , керівником юридичної особи є ОСОБА_1 , у зв`язку з чим прокурор ствердив, що між сторонами оскаржуваного договору, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наявні взаємозв`язки.

Так, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи пов`язаним з ГО «Дністрова хвиля», знаючи про наявність судового рішення про знесення самочинно збудованого елінгу з кімнатами відпочинку, шляхом укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна, намагались ухилитися від виконання рішення суду за виконавчим провадженням про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знести самочинно побудований елінг з кімнатами відпочинку.

Таким чином, на думку прокурора, сторони оспорюваного договору купівлі-продажу «вживали право на зло». Зокрема, укладення договору купівлі-продажу використано учасниками для недопущення знесення елінгу з кімнатами відпочинку у справі №680/214/16-ц, що свідчить про фраудаторність оспорюваного договору, що є підставою для визнання його недійсним.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2025 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №1356 від 28 грудня 2016 року, укладений ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з ГО «Дністрова хвиля», предметом якого є елінг з кімнатами відпочинку, площею 379,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Калюс», вул. Соснова, 16/1. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права приватної власності ГО «Дністрова хвиля» на елінг з кімнатами відпочинку, площею 379,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Калюс», вул. Соснова, 16/1. Вирішено питання судових витрат.

У мотивувальній частині рішення суд зауважив, що оспорюваний договір купівлі-продажу елінгу з кімнатами відпочинку було укладено після пред`явлення позову у справі №680/214/16-ц та після ухвалення рішення щодо його знесення. Відповідачі є пов`язаними між собою особами, хоча і покупцем виступила громадська організація. Вказане в сукупності свідчить, що учасники правочину діяли недобросовісно, а правочин є фраудаторним, оскільки був спрямований на недопущення виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що він відчужив належну йому частину елінгу з кімнатами відпочинку задовго до початку судових процесів щодо спірного майна.

Зауважив, що він не є належним відповідачем у даній справі, оскільки позовні вимоги не стосуються його дій або бездіяльності. Він не є стороною оскаржуваного правочину і ніяким чином оскаржуване судове рішення не може бути ним виконано (реалізовано).

Також послався на сплив позовної давності в частині заявлення прокурором вимог до нього, оскільки, на його думку, про порушення права держави позивач дізнався або повинен був дізнатися у 2016 році, з моменту ухвалення судом рішення про знесення самочинного будівництва.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор послався на необґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача, оскільки він є належним відповідачем, а позовна давність не сплила, оскільки прокурору стало відомо про порушення інтересів держави у зв`язку із укладенням оспорюваного договору в жовтні 2022 року.

В апеляційній скарзі ГО «Дністрова хвиля» просила суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що прокурором не підтверджено підстав для представництва інтересів держави. Судом не перевірено наявність правових підстав для втручання держави у право власності громадської організації та право на мирне володіння майном.

У відзиві на апеляційну скаргу ГО «Дністровська хвиля» прокурор вказав, що в матеріалах справи достатньо доказів для висновку про фраудаторність оспорюваного правочину. Порушення інтересів держави відбулося у зв`язку із невиконанням рішення суду про знесення самочинного будівництва, яке є обов`язковим до виконання, однак яке виконане не було. Прокурором належним чином підтверджено та обґрунтовано порушення інтересів держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, яка жодних заходів для забезпечення захисту інтересів держави не вжила. Зазначив, що звернення до суду з позовом в даному випадку не призвело до порушують ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 та ГО «Дністровська хвиля» підтриав апеляційні скарги.

Прокурор в суді проти апеляційних скарг заперечив, підтримав оскаржуване судове рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційних скарг з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що протягом 2009-2010 років ОСОБА_1 та ОСОБА_2 побудували елінг з кімнатами відпочинку, загальною площею 379,6 кв.м., на земельній ділянці за межами села Рудківці, Новоушицького району Хмельницької області, яка не була відведена їм для цієї мети, без належного дозволу.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2016 року у справі №680/214/16-ц, за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Новоушицької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , Державної архітектурно-будівельної інспекції України, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова Володимира Юрійовича, приватного нотаріуса Красилівського районного нотаріального округу Грибчика Анатолія Мусійовича, про визнання недійсною декларації про готовність об`єкта до експлуатації та скасування її реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, іпотеки, скасування рішень приватних нотаріусів (державних реєстраторів) і зобов`язання знести самочинне будівництво, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано реєстрацію декларації №ХМ202133010989; визнано недійсним договір купівлі-продажу №790; скасовано рішення приватного нотаріуса Красилівського районного нотаріального округу Грибчика А.М. від 02 вересня 2014 року (індексний номер 15505090) про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на 1/2 частину елінгу; визнано недійсним договір купівлі-продажу №2333; скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова В.Ю. від 08 вересня 2014 року (індексний номер 15638709) про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 на 1/2 частину елінгу; визнано недійсним договір іпотеки №799; скасовано рішення приватного нотаріуса Красилівського районного нотаріального округу Грибчика A.M. від 03 вересня 2014 року (індексний номер 15541223) про державну реєстрацію права іпотеки за ОСОБА_8 ; визнано недійсним договір іпотеки №2334; скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова В.Ю. від 08 вересня 2014 року (індексний номер 15643943) про державну реєстрацію права іпотеки за ОСОБА_7 ; зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знести самочинне будівництво на АДРЕСА_2 .

Справа №680/214/16-ц судами переглядалась неодноразово.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 10 листопада 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог і ухвалено нове, яким позов задоволено частково: скасовано реєстрацію декларації №ХМ202133010989. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 10 листопада 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції за вимогою про зобов`язання знести самочинне будівництво та закрито провадження у справі в цій частині, оскільки ця вимога підлягала розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року касаційні скарги заступника прокурора Хмельницької області та ОСОБА_4 задоволено частково.

Скасовано ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 10 листопада 2016 року. Справу в частині вимоги про зобов`язання знести самочинне будівництво передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 10 листопада 2016 року у частині вирішення вимог про скасування реєстрації декларації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу й іпотеки та скасування рішень приватних нотаріусів (державних реєстраторів) скасовано, а рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2016 року про задоволення цих позовних вимог залишено в силі. Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 10 листопада 2016 року та рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2016 року в частині вирішення вимог до приватних нотаріусів (державних реєстраторів) скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні вимог до вказаних відповідачів як неналежних. В решті рішення апеляційного суду Хмельницької області від 10 листопада 2016 року та рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2016 року залишено без змін.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2016 року в частині зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знести самочинне будівництво на АДРЕСА_2 , у садово-городньому товаристві «Калюс», Вільховецької сільської ради, Новоушицького району, Хмельницької області, залишено без змін.

Вищевказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самочинно збудували елінг з кімнатами відпочину на земельній ділянці у межах прибережної захисної смуги, яка не була відведена для цієї мети, а тому реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації здійснена неправомірно та підлягає скасуванню. Самочинне будівництво елінгу з кімнатами відпочинку здійснено у прибережній захисній смузі.

Також, як встановлено судами, 02 вересня 2014 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 1/2 частину елінгу з кімнатами відпочинку, а той в свою чергу, за договором іпотеки від 03 вересня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Хмельницької області Грибчиком А.М., передав ОСОБА_8 указане нерухоме майно в іпотеку.

08 вересня 2014 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_4 1/2 частину елінгу з кімнатами відпочинку, а той, у свою чергу, за договором іпотеки від 08 вересня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю., передав ОСОБА_7 указане нерухоме майно в іпотеку.

28 грудня 2016 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ГО «Дністрова хвиля» укладено договір купівлі-продажу елінгу з кімнатами відпочинку №1356. Предметом даного договору є елінг з кімнатами відпочинку площею 379,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Станом на дату укладення оскаржуваного договору, засновниками ГО «Дністрова хвиля» були ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , керівником громадської організації вказаний ОСОБА_1

09 квітня 2021 року державним виконавцем Новоушицького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №65074930 відносно ОСОБА_1 та №65075530 відносно ОСОБА_2 .

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів віднесено визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з частиною першою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (пункт 53 постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 лютого 2021 року у справі №904/2979/20).

Частинами першою, другою статті 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

За пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17, від 28 листопада 2019 року у справі №910/8357/18 та від 20 травня 2020 року у справі №922/1903/18.

У постанові від 01 квітня 2020 року у справі №182/2214/16-ц Верховним Судом зроблено висновок, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц, позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Критеріями для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17 та від 14 липня 2020 року у справі №754/2450/18.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (часина шоста статті 81 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи елінг з кімнатами відпочинку площею 379,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , був відчужений ГО «Дністрова хвиля» після пред`явлення прокурором позову у справі №680/214/16-ц та після ухвалення рішення у вказаній справі щодо зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знести самочинне будівництво, в тому числі на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу від 28 грудня 2016 року.

Суд, врахувавши, що відповідний елінг після ухвалення рішення у справі №680/214/16-ц спочатку було продано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , які згодом його продали ГО «Дністрова хвиля», в засновниках якої перебувають вказані особи, керівником ГО «Дністрова хвиля» є ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про фраудаторність оспорюваного договору, метою якого є ухилення від виконання рішення суду про знесення самочинно збудованого елінгу.

Стосовно доводів ГО «Дністрова Хвиля» про те, що визнання недійсним договору купівлі-продажу є порушенням її права як добросовісного набувача на мирне володіння майном, передбаченого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то такі є безпідставними, враховуючи, що після визнання оспорюваного договору недійсним ГО «Дністрова Хвиля» не буде змушена самостійно вишукувати способи компенсації понесених нею втрат, оскільки закон передбачає чіткий механізм захисту прав покупця у такому випадку.

Зокрема, відповідно до положень цивільного законодавства, недійсність договору передбачає повернення сторін у початковий стан, що означає повернення сплачених коштів або відшкодування вартості майна іншим способом, передбаченим законом. Вказане узгоджується з постановою Верховного Суду від 03 лютого 2025 року у справі №185/10500/21.

Посилання ГО «Дністрова хвиля» в апеляційній скарзі на неналежне обґрунтування прокурором представництва інтересів держави в суді колегія суддів також відхиляє з огляду на наступне.

Кам`янець-Подільська окружна прокуратура повідомила Хмельницьку обласну державну адміністрацію листом від 29 січня 2025 року за №52/1-771ВИХ-25 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави у суді у даній справі, однак остання відповідних заходів не вжила.

При цьому, з урахуванням тієї обставини, що, як встановлено судом, оспорюваний прокурором у даній справі правочин було вчинено з метою ухилення від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, у справі за позовом прокурора в інтересах держави про знесення незаконно побудованого об`єкта нерухомості, тому представництво інтересів держави прокурором у даній справі є законним та об`єктивно виправданим з урахуванням конкретних обставин цієї справи.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо безпідставності залучення його як відповідача у даній справі.

Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Так, ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного договору, відповідних прав та обов`язків за ним не набув.

Посилання прокурора на ту обставину, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є фактичними власниками самочинно збудованого елінгу матеріалами справи не підтверджено. При цьому, відповідно до п. 1.4. статуту ГО «Дністрова хвиля», організація має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових та немайнових прав і нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем, іншим учасником процесу в суді, має самостійний баланс, рахунки у банківських установах.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, саме ГО «Дністровська хвиля», а не її засновники є належним відповідачем у справі щодо майнових прав та інтересів вказаної ГО «Дністровська хвиля».

Слід також зауважити, що задоволення позову до ОСОБА_1 не призведе до фактичного виконання судового рішення ним, не вплине на обсяг його прав та обов`язків по відношенню до елінгів, саме як фізичної особи.

Таким чином, хоча судом першої інстанції і було правильно проведено оцінку наявним у справі доказам, застосовано норми матеріального права, однак при цьому помилково застосовано норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 та покладення на нього обов`язку зі сплати судового збору, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення у відповідній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Громадської організації «Дністрова хвиля» задовольнити частково.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2025 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 та розподілу судових витрат, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позову керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомості, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Громадської організації «Дністрова хвиля» на користь Хмельницької обласної прокуратури судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7570 грн., тобто по 1892,50 грн. з кожного.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова