Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №679/10/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 679/10/25

Провадження № 22-ц/820/558/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю представника позивача адвоката Нікітюка П.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 листопада 2025 року, суддя Безкровний І.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – виконавчий комітет Нетішинської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,

встановив:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання їх такими, що втратили право користування житлом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказала, що 25.10.2000 її матері, ОСОБА_2 , було видано ордер на житлову площу в гуртожитку, на зайняття кімнати АДРЕСА_2 .

За вказаною адресою зареєстровано 4 особи, позивач із сином та відповідачі, однак фактично вже більше 6 місяців, а саме з початку 2004 року, там не проживає ОСОБА_2 , а інший відповідач, ОСОБА_3 не проживає у цій кімнаті з моменту народження. Обидва відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_3 .

Наразі, вона є фактичним наймачем житла, з 2020 року самостійно проводить оплату рахунків за спожиті комунальні послуги, більше 6 місяців за спірною адресою проживає разом із сином.

Добровільно знятися з реєстрації за вказаною адресою ОСОБА_2 відмовилася, так само вона відмовилася зняти з реєстрації свого сина, ОСОБА_3 , у зв?язку з чим позивач вимушена витрачати додаткові кошти на сплату комунальних послуг, які в гуртожитку нараховуються на кожну зареєстровану особу, що призводить до порушення її прав як наймача квартири.

З огляду на викладені обставини, оскільки відповідачі не проживають за спірною адресою понад рік, ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування зазначеним жилим приміщенням.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27.11.2025 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10350 грн.

У мотивувальній частині свого рішення суд, зокрема, зауважив, що ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_3 проживають за місцем реєстрації у спірній кімнаті гуртожитку. ОСОБА_2 не втрачала інтересу до спірної кімнати, позаяк періодично сплачувала комунальні послуги, мала власні речі і проживала там, в тому числі доглядаючи за своїм хворим батьком. При цьому, у 2024 році ОСОБА_2 була позбавлена можливості користуватися житлом, оскільки ОСОБА_1 забрала в неї ключі від вхідних дверей.

Крім того, суд зауважив, що саме власник житла може звернутися в суд з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у ньому. Враховуючи, що спірна кімната перебувала у комунальній власності Нетішинської міської територіальної громади, тому позовні вимоги ОСОБА_1 , яка є користувачем кімнати, не можуть бути задоволені.

При вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходив з доведеності обставин щодо їх розміру.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначила, що правовий режим гуртожитків прирівняно до правового режиму жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фондів, відтак на мешканців таких гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності поширюються норми ст.ст. 71,72 ЖК України.

ОСОБА_2 за період з 23.02.2022 по 11.02.2025 не сплачувала комунальних платежів, а почала проживати у кімнаті лише після відкриття провадження у даній справі, що, в тому числі, спростовує твердження відповідача про те, що позивач позбавила її доступу до спірної кімнати.

В кімнати відсутні лічильники водопостачання та водовідведення, відтак не проживання відповідачів фактично призводить до збільшення нарахувань за комунальні послуги, які ними не оплачуються.

Стягнута судом сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи, яка є типовою, розмір судових витрат відповідачем не обґрунтовано належним чином.

В суді представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи в суд не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 25.10.2000 відповідачці ОСОБА_4 , як працівниці АТ «УБ ХАЕС», було видано ордер №542 на жилу площу у гуртожитку, згідно з яким вона отримала право на зайняття жилої площі у гуртожитку АДРЕСА_4 , де вона зареєстрована з 13.02.2002. Нерухомого майна у власності ОСОБА_2 не має (а.с. 13, 104, 117, 118, 161, 167, т. 1).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дочкою відповідачки ОСОБА_2 , з 13.02.2002 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та має малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з 31.07.2015 зареєстрований за цією ж адресою (а.с. 9, 11, 12, 104, 167, т. 1).

Також, ОСОБА_2 має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є співвідповідачем у справі та з 02.07.2008 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 104, 119, 167, т. 1).

19.01.2021 ОСОБА_1 , як індивідуальний споживач, уклала з ВП «Хмельницька АЕС» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» наступні договори: 1) №86/20127/63-124-SD-21-13672 про надання послуги з постачання гарячої води; 2) №86/20128/63-124-SD-21-13664 про надання послуг із централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (без обслуговування внутрішньобудинкових систем); 3) №86/20129/63-124-SD-21-13671 про надання послуги з постачання теплової енергії, згідно з умовами яких ВП «ХАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» взяло на себе обов?язок постачати відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , вчасно та відповідної якості зазначені комунальні послуги, а позивач зобов?язалася своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги у строки і на умовах, що передбачені цими договорами (а.с. 16-18, 19-21, 22-24, т. 1).

Як вбачається зі змісту наявних у матеріалах справи квитанцій, ОСОБА_1 у період часу з 22.09.2020 по 28.03.2025, а саме 22.09.2020, 19.10.2021, 21.02.2023, 12.03.2023, 22.05.2023, 17.01.2024, 17.10.2024, 28.03.2025, сплачувала житлово-комунальні послуги, надані за вказаною адресою. Також такі послуги у період часу з 25.08.2020 по 30.10.2025, а саме, 25.08.2020, 19.10.2021, 23.02.2022, 11.02.2025, 03.03.2025, 17.07.2025, 30.10.2025, сплачувала і ОСОБА_2 (а.с. 25-36, 197-199, т. 1; а.с. 20, 85, 92, 93, 94, 95, т. 3).

02.09.2024 Нетішинським міським судом Хмельницької області у справі №679/1370/24 (провадження №2-н/679/245/2024) було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» заборгованості за спожиті комунальні послуги, яка утворилася за період часу з 01.11.2022 по 30.06.2024, у розмірі 25807,86 грн., інфляційних втрат в розмірі 887,41 грн., 3% річних у розмірі 389,95 грн., судового збору в розмірі 302,80 грн., а всього 27388,02 грн. (а.с. 38, т. 1).

В інформаційному листі Нетішинського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області від 11.12.2024 на ім?я ОСОБА_1 зазначено, що за виконавчим провадженням №76243431 з примусового виконання судового наказу №2-н/679/245/2024 (справа №679/1370/24) від 25.09.2024 Нетішинського міського суду Хмельницької області відділом із розрахункових рахунків ОСОБА_1 списано кошти в розмірі 1721,72 грн. (а.с. 37, т. 1).

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02.09.2025 було закрито провадження у цивільній справі за позовною заявою АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги у зв`язку зі сплатою ОСОБА_1 та ОСОБА_6 заборгованості за комунальні послуги, яка виникла за період часу з липня 2023 року по березень 2025 року, а також інфляційних втрат та трьох відсотків річних (а.с. 97, 98, 99-101, 102, 103, т. 3).

Згідно з актом від 19.01.2021, складеним КП НМР «Житлово-комунальне об?єднання», на час обстеження 19.01.2021, о 14:05 год., у кімнаті за адресою: АДРЕСА_1 , перебували ОСОБА_1 та її син ОСОБА_5 . Зі слів ОСОБА_1 , її мати, ОСОБА_2 , та брат ОСОБА_3 , з 2006 року проживають за адресою: АДРЕСА_3 , а її сестра, ОСОБА_7 , з дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з 2017 року проживають за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 39, 40, т. 1).

Як вбачається зі змісту актів від 21.10.2024 та 02.12.2024, довідок, складених ОСББ «Незалежності 12 Нетішин», ОСОБА_1 прописана та проживає разом із сином ОСОБА_5 у кімнаті за адресою: АДРЕСА_1 . Крім них, жоден із прописаних громадян за даною адресою не проживає (а.с. 41, 42, 43, 44, т. 1).

Згідно з даними реєстру Нетішинської міської територіальної громади, за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 01.11.2022 по 10.02.2025 включно були зареєстровані: 1) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , – з 13.02.2002; 2) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – з 13.02.2002; 3) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , – з 02.07.2008; 4) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – з 31.07.2015; 5) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , – з 13.02.2002 по 02.12.2024 (знята у зв`язку з вибуттям до нового місця проживання); 6) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 – з 26.05.2010 по 02.12.2024 (знята у зв`язку з вибуттям до нового місця проживання); 7) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 – з 26.05.2010 по 02.12.2024 (знятий у зв`язку з вибуттям до нового місця проживання) (а.с. 104, 167, т. 1).

У листі виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 18.02.2025 зазначено, що будинок АДРЕСА_6 , зданий в експлуатацію у 1984 році. Рішенням Нетішинської міської ради №2 від 20.09.2021, житловий фонд з балансу житлово-комунального підприємства передано на баланс житлово-комунального об`єднання, і згідно з актом приймання-передавання від 09.07.2001 даний будинок передавався зі статусом гуртожитку. Статус будинку не змінювався. Статусу малосімейного чи соціального гуртожитку не надавався. Кімната №196 у цьому будинку має статус для постійного проживання та належить до комунальної власності Нетішинської міської територіальної громади. На це житлове приміщення начальником житлово-комунального підприємства видано ордер №542 від 25.10.2000 на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету за клопотанням №504 від 05.04.2000 та визначено користувачем ОСОБА_10 (а.с. 162, т. 1).

У листі КНП НМР «Спеціалізована медико-санітарна частина м. Нетішин» від 21.02.2025 вказано, що ОСОБА_11 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні цього закладу в період часу з 26.07.2021 по 04.08.2021 з діагнозом: лакунарний ішемічний інсульт в басейні ПСМА правого таламусу; лівобічний легкий геміпарез; прогресуюча лейкоенцефалопатія (хвороба Бінсвангера); наслідки перенесених лакунарних інсультів та геморагій головного мозку; церебральний атеросклероз; гіпертонічна хвороба ІІІ ст. та ІІ ст.; ризик СН-0 (а.с. 163, т. 1).

У листі КП «Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова» від 17.02.2025 вказано, що ОСОБА_11 перебував на стаціонарному лікуванні у період часу з 12.01.2023 по 23.01.2023 з діагнозом: гостре порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу в басейні лівої нижньої задньої мозочкової артерії; ІХС; дифузний кардіосклероз; гіпертонічна хвороба ІІІ ст. СР1 (а.с. 164, т. 1).

За висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 05.03.2025, визнання неповнолітнього ОСОБА_3 таким, що втратив право користування кімнатою за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідатиме інтересам дитини та порушуватиме його право на житло (а.с. 172-173, т. 1).

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що у спірному житлі постійно проживала ОСОБА_1 , сплачувала комунальні послуги за користування кімнатою. Протягом останнього року у спірній кімнаті проживає ОСОБА_2 разом зі своїм сином.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що протягом останніх семи місяців ОСОБА_2 із сином проживають у спірній кімнаті, а до цього вона жила у гуртожитку № НОМЕР_1 зі своїм чоловіком ОСОБА_14 . Коли ОСОБА_1 приїхала з Польщі (приблизно два роки тому), вона забрала у ОСОБА_2 ключі від спірної кімнати. Свідок чула, що у спірній кімнаті були речі ОСОБА_2 (шафа, стіл, телевізор, речі дитини) і остання казала, що деякі з них зникли.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 періодично проживає у спірній кімнаті гуртожитку, має там свої речі. В той час як ОСОБА_1 постійно проживає в Польщі та має намір продати спірне житло.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що у спірній кімнати гуртожитку проживала позивачка разом із сином. Відповідки з сином вона там не бачила.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 періодично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має там особисті речі. У 2022 році взимку у кімнаті бачила батька ОСОБА_2 , якого остання доглядала. Приблизно рік тому позивач змінила замки на дверях кімнати.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків (ст. 6 ЖК України).

За змістом ст.ст. 71, 72 ЖК України наймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору - судом.

Для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки (ч. 1 ст. 127 ЖК України).

Особи, які проживають у гуртожитку, мають право на зайняття в ньому ліжко-місця і не наділені правом на звернення до суду з вимогами про визнання іншої особи такою, що втратила право користування ним чи проживання в ньому.

Згідно зі ст. 18 ЖК України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Положення ЖК України не передбачають право наймача кімнати в гуртожитку та членів його сім`ї звертатися до суду з вимогами про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у гуртожитку. Разом з тим, положеннями ЦК України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, саме власник гуртожитку може звернутися до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням в ньому (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №459/1238/16-ц).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч .2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони на час звернення з позовною заявою до суду були зареєстровані як наймачі кімнати 196, за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідно до актів від 21.10.2024 та 02.12.2024 ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 в кімнаті АДРЕСА_7 , не проживають.

Разом з тим, зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 була відсутня у спірній кімнаті з поважних причин, оскільки доглядала за хворим чоловіком ОСОБА_11 . Крім того, допитані свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 вказали, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують неприязні стосунки, ОСОБА_1 забрала у ОСОБА_2 ключі від спірної кімнати гуртожитку.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутність відповідача у спірному житлі мала істотні і поважні причини, при цьому відповідач зберігала інтерес до цього житла і не втратила право користування ним.

На час звернення позивача до суду гуртожиток в цілому, зокрема і спірна кімната 196, перебували у комунальній власності Нетішинської міської територіальної громади.

Таким чином, як правильно встановив суд, у позивача, який не є власником кімнати у гуртожитку, не виникло право на звернення до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням в гуртожитку.

Вказане також узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.10.2022 у справі №592/5041/21.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не впливають на їх правильність, і фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ОСОБА_2 , на підтвердження понесення витрат у зв`язку із наданням правничої допомоги у суді першої інстанції в розмірі 10350 грн., подано до суду договір про надання професійної правничої допомоги від 08.02.2025, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Бойком В.Ф., акт прийому виконаних робіт від 31.03.2025 та прибутковий касовий ордер №2/25 від 09.02.2025.

Зважаючи на складність справи, об`єм складеного адвокатом відзиву на позовну заяву (9 сторінок), заперечення на відповідь на відзив (5 сторінок), інших процесуальних документів, зібраних адвокатом Бойком В.Ф., участь адвоката в судових засіданнях 20.03.2025, 31.03.2025, 04.04.2025, 23.04.2025, 18.07.2025, 07.08.2025, 04.11.2025, колегія суддів вважає розмір стягнутих судом на користь відповідача понесених витрат з надання правничої допомоги обґрунтованим, а посилання позивача в апеляційній скарзі на неспівмірність таких витрат безпідставним.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова