Постанова від 12 лютого 2026 р. у справі №599/1174/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/1174/25Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В.

Провадження № 22-ц/817/157/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу №599/1174/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гуцалюк Андрій Романович на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2025 року, ухваленого суддею Снігурським В.В., повний текст, якого складено 07 листопада 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 07.09.2014 виконкомом Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області, актовий запис № 07.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що шлюбні відносини між сторонами припинилися, оскільки у них різні погляди на шлюбні відносини та обов`язки подружжя. Позивач вважає, що подальше спільне життя з відповідачкою та збереження шлюбу неможливе, оскільки це суперечить його інтересам.

У серпні 2025 року ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гуцалюк Андрій Романович, звернулася у суд із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі, а саме по 15 000 грн на кожну дитину щомісячно до досягення дітьми повноліття.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог покликається на те, що всі встановлені в законодавстві обов`язки по вихованню дітей на даний час самостійно виконує матір дітей. Позивач за зустрічним позовом та відповідач не досягли жодних домовленостей щодо того, в який спосіб відповідач буде виконувати свій матеріальний обов`язок перед дітьми та відповідно, який розмір аліментів сплачуватиме на їх утримання.

Позивач за зустрічним позовом вирішила формалізувати стосунки з відповідачем щодо утримання спільних дітей шляхом отримання судового рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, що надасть змогу щомісячно стабільно отримувати грошові кошти у визначеному судом розмірі, які необхідні для забезпечення нормального проживання дітей.

Зазначає, що її матеріальний стан не дає можливості в повному обсязі забезпечувати повноцінний, всебічний розвиток дітей. На даний час ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та не має можливості працювати й отримувати стабільний дохід. Єдиним джерелом її грошових надходжень є щомісячна державна допомога при народженні дитини у розмірі 860 грн, яка виплачується лише на молодшого сина – ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Старшому синові – ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже виповнилось 10 років, тому державна допомога на його утримання не надається. Зазначена сума є вкрай недостатньою для покриття навіть мінімальних потреб дітей.

З метою якнайкращого забезпечення інтересів та потреб дітей позивач за зустрічним позовом вважає, що необхідною та достатньою є сума аліментів у розмірі 30 000 гривень щомісячно.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2025 року року первісний позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 07 вересня 2014 року виконкомом Залозецької селищної ради Зборівського району Тернопільської області, актовий запис №07.

Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 , аліменти на дітей: ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі по 10 000 гривень (десять тисяч гривень) щомісячно на кожну дитину, починаючи з 13 серпня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гуцалюк Андрій Романович, просить рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 05.11.2025 в частині зустрічного позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції, визнавши недоведеними вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів у розмірі 30 000 грн щомісячно, одночасно без належного доказового обґрунтування дійшов висновку про доцільність стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі 20 000 грн на двох дітей, тобто по 10 000 грн на кожну дитину.

На думку заявника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість відповідача сплачувати аліменти у сумі 30 000 грн, хоча матеріалами справи підтверджено, що відповідач є військовослужбовцем та протягом усього 2025 року отримує суттєве грошове забезпечення, яке багаторазово перевищує суму заявлених вимог.

У матеріалах справи міститься довідка про грошове забезпечення відповідача, згідно з якою його дохід становив: за січень – 46 344,34 грн, лютий – 71 553,32 грн, березень – 125 366,69 грн, квітень – 155 249,50 грн, травень – 97 302,17 грн, червень – 124 291,42 грн, липень – 127 757,98 грн, серпень – 63 887,02 грн, вересень – 95 091,31 грн

Тобто середньомісячний дохід відповідача за 9 місяців 2025 року складає понад 100 000 грн.

Таким чином, сплата аліментів у розмірі 30 000 грн, що становить приблизно 30 % від середнього доходу відповідача, є цілком посильною та відповідає ст. 182 СК України, яка вимагає враховувати реальний дохід та матеріальне становище платника аліментів.

При цьому суд не визначив реальних потреб дітей, не здійснив розрахунку необхідних витрат та не навів мотивів, чому сума 15 000 грн на дитину є «надмірною»; не мотивував, чому 10 000 грн є достатньою.

Довідка, надана представником відповідача, підтверджує, що грошове забезпечення складається з посадового окладу; окладу за званням; надбавок; премій (13 502,64 – 19 878,30 грн щомісяця); додаткової винагороди за виконання бойових завдань, що коливалася від 21 953 грн до 100 000 грн на місяць.

Тобто відповідач має високий, стабільний та прогнозований дохід, який дозволяє сплачувати 30 000 грн щомісячно навіть у періоди, коли винагорода є меншою.

Сам факт, що частина винагороди «не має постійного характеру», не спростовує загальної тенденції щодо значного та регулярного доходу, підтвердженого за весь період 2025 року.

Відповідач є працездатним, має стабільне та значне грошове забезпечення, жодних перешкод для виконання своїх батьківських обов`язків не доведено. Таким чином, обов`язок відповідача брати участь у матеріальному забезпеченні дітей є безумовним та ґрунтується на положеннях ст. 180 СК України.

Крім того, вказують, що позивачка щомісячно несе необхідні витрати на дітей до яких входять: харчування дітей – 10 000 грн; одяг, взуття, засоби гігієни – 6 000 грн; медичне обслуговування та придбання лікарських засобів – 2 500 грн; освітні потреби, шкільне приладдя, розвиток – 4 500 грн; інші побутові потреби, транспортні витрати, оплата дитячих занять та дозвілля – 7 000 грн.

Таким чином, позивач фактично забезпечує дітей усім необхідним, зокрема: витрати на одяг та взуття, які сьогодні є значними, оскільки діти швидко ростуть, а якісний одяг та взуття коштують дорого; витрати на харчування, адже ціни на основні продукти харчування за останні роки суттєво зросли, і щомісячні витрати на повноцінне забезпечення дітей продуктами є суттєвими; витрати на транспорт, у тому числі довезення дітей до навчального закладу, секцій та гуртків; витрати на ліки, медичні послуги, шкільні потреби, позашкільний розвиток, які система державних гарантій не покриває в повному обсязі.

Отже, суд першої інстанції повинен був дати правову оцінку тому, що переважний тягар фінансового забезпечення дітей несе саме позивач, однак цього зроблено не було.

Неврахування зазначених обставин призвело до неповного встановлення фактичних даних справи та ухвалення необґрунтованого рішення.

Відзиву на апеляційну скаргу до Тернопільського апеляційного суду не надходило.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження можуть бути розглянуті справи про стягнення аліментів.

З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється згідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи, що заявницею ОСОБА_1 фактично оскаржується рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 05.11.2025 в частині стягнення аліментів, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом – не перевіряється.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 19.01.2009 між сторонами було укладено шлюб, який зареєстрований Почаївською міською радою Кременецького району Тернопільської області, про що зроблено відповідний актовий запис №4, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії серії НОМЕР_2 від 19.01.2009 року.

Під час даного шлюбу в сторін народилося двоє дітей:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 12 серпня 2015 року Залозецькою селищною радою Зборівського району Тернопільської області.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого 14 березня 2023 року Зборівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідно до копій витягів з реєстру територіальної громади № 2024/002869878, № 2024/002869976 від 22.03.2024 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що є також місцем реєстрації заявниці ОСОБА_1 .

Згідно з довідки про грошове забезпечення відповідача за період з січня по вересень 2025 рік, вбачається, що щомісячне грошове забезпечення відповідача – військовослужбовця складається з посадового окладу – 3810 грн, окладу за військовим званням – 1200 грн, надбавку за вислугу років – 1503 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань – 4233 грн, премії –13502, 64 грн за січень 2025 року та 16 878,30 грн за лютий – вересень 2025 року.

Крім цього, судом встановлено, що відповідачу виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода: у січні – 21953,48 грн, у лютому – 43928,57 грн, у березні – 97741,94 грн, у квітні – 100000 грн, у травні – 69677,42 грн, у червні – 96666,67 грн, у липні – 100000 грн, у серпні – 36129,04 грн, у вересні – 67333,33 грн., яка не має постійного характеру.

Задовольняючи частково позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що відповідач може постійно надавати грошову допомогу на дітей саме в розмірі 30 000 грн.

Суд врахував матеріальний стан позивачки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, інтереси та потреби малолітніх дітей та матеріальний стан відповідача, його реальні можливості щодо сплати аліментів та вважав, що позов в частині стягнення аліментів, з врахуванням принципів розумності, справедливості і співмірності, підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача аліментів на двох дітей у розмірі по 10 000 гривень на кожну дину щомісячно.

Колегія суддів з таким висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке.

Частиною другою статті 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями статті 141 Сімейного Кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтями 180, 181 СК України, передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до діючих норм законодавства батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до положень статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з частиною першої статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.

Отже, вказаний розмір є мінімально рекомендований, максимальна межа не встановлена, а розмір утримання залежить від доходів та матеріального становища батьків.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Матеріалами справи підтверджено, що діти сторін проживають разом із матір`ю і перебувають на її утриманні.

Відповідач працездатного віку, має постійний дохід, оскільки перебуває на службі у складі ЗСУ і доказів того, що на його утриманні перебувають інші особи суду не надав.

Судом вірно встановлено, що позивачка для забезпечення належного рівня життя та розвитку дітей несе витрати, які збільшуються у зв`язку з загальним підвищенням цін на продукти харчування, одяг, ліки, комунальні послуги, навчання та інше.

Разом з тим, позивачкою на підтвердження своїх вимог про стягнення аліментів в сумі 30 000 грн не надано доказів, крім заробітної плати, щодо наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, а також не доведено стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, тобто ті обставини, які необхідно встановити за вимогами ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів.

Таким чином, визначаючи розмір аліментів у сумі 10 000 грн щомісячно, на кожну дитину, суд першої інстанції врахував вказані обставини, які свідчать про реальну можливість відповідача сплачувати аліменти у визначеному розмірі та дійшов до законного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_6 у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн, щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, оскільки визначений розмір аліментів відповідає принципам розумності та справедливості та є достатнім для навчання та забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей, а також відповідатиме найкращим інтересам дітей.

Викладені в апеляційній скарзі твердження позивачки про те, що відповідач є працездатним, має стабільне та значне грошове забезпечення військовослужбовця, у нього не має інших неповнолітніх дітей, які б перебували на його утриманні, тому у суду не було підстав для стягнення аліментів в розмірі 20 000 грн на двох дітей, колегія суддів відхиляє, оскільки судом при визначенні розміру аліментів враховано вказані обставини, а також те, що військовослужбовець служить у військовій частині і його щомісячне грошове забезпечення відповідача – військовослужбовця складається з посадового окладу в розмірі 3810 грн, окладу за військовим званням – 1200 грн, надбавку за вислугу років – 1503 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань – 4233 грн, премії в розмірі 16 878,30 грн.

Так, згідно наявної в матеріалах картки особового рахунку № НОМЕР_5 військовослужбовця ОСОБА_2 про грошове забезпечення за 2025 рік (а.с. 66) відповідачу виплачено грошове забезпечення у січні – 45950,16 грн, у лютому – 70 890, 25 грн, у березні – 125338,80 грн, у квітні – 154 835,13 грн, у травні – 97139,48 грн, у червні – 124277,61 грн, у липні – 127757,98 грн, у серпні – 63565,63 грн, у вересні – 94 687 грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що розмір грошового забезпечення відповідача залежить зокрема від виконання бойових завдань у зоні бойових дій і безпосередньої участі у бойових діях та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ, тому не є стабільним і завжди однаковим.

А, відтак стягнення аліментів у розмірі 30 000 грн на двох дітей може призвести до покладення на відповідача надмірного тягаря по сплаті аліментів.

Крім того, до позовної заяви позивачкою не долучено жодного доказу на підтвердження здійснення витрат на дітей, в тому числі на їхнє навчання чи пов`язані з їхнім навчанням у школі.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу заявника на те, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв`язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров`я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гуцалюк Андрій Романович слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2025 року - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гуцалюк Андрій Романович – залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома