Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №463/3935/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/3935/25 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/811/4229/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 листопада 2025 року, -

ВСТАНОВИВ:

в квітні 2025 року Львівська національна музична академія ім.М.В.Лисенка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про навчання у закладі вищої освіти.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10 вересня 2020 року, між Львівською національною музичною академією ім.М.В.Лисенка та ОСОБА_1 було укладено договір про навчання в закладі вищої освіти, за умовами якого позивач зобов`язався за рахунок коштів відповідача здійснити навчання на денній формі за освітньо-професійною програмою «Музичне мистецтво» рівень «магістр», спеціальність «Академічний спів» на рівні державних стандартів вищої освіти та видати їй документ про освіту державного зразка, а відповідач зобов?язалася своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу в розмірах, у строки та в порядку, що встановлені цим договором. Зазначає, що ОСОБА_1 не внесла оплати у відповідності з укладеним договором в повному обсязі, а тому у неї утворилася заборгованість у розмірі 14 625 грн. Оскільки відповідач здійснила прострочення оплати в позивача виникло право стягнення інфляційних та 3% річних.

З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 26149,80 грн. заборгованості з внесення плати за надання освітніх послуг, що включає суму основного боргу в розмірі 14 625, інфляційних в розмірі 9632,80 грн, 3% річних в розмірі 1892 грн., а також судовий збір в розмірі 3028 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні позову Львівської національної музичної академії імені Лисенка до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором навчання у закладі вищої освіти за безпідставністю.

Рішення суду оскаржує Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка, в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що між сторонами було укладеного договір про навчання у закладі вищої освіти від 10.09.2020 року, за умовами якого ОСОБА_1 здобуватиме освіту за кошти фізичних та юридичних осіб, а Львівська національна музична академія ім. М.Лисенка зобов`ячалася за рахунок коштів відповідача здійснити навчання на денній формі за освітньо-професійною програмою «Музичне мистецтво», рівень «магістр», спеціальність «Академічний спів» на рівні державних стандартів вищої освіти та видати їй документ про освіту державного зразка. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував умов договору, а саме, п.3.2 договору, який передбачає, що відповідач зобов?язана своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу в розмірах, у строки та в порядку, що встановлені даним договором; п. 4.3. договору, який передбачає, що відповідач зобов?язана внести плату за освітню послугу за навчальний рік до 1 вересня відповідного навчального року або за семестр до 1 вересня чи до 1 лютого відповідного навчального року на рахунок позивача. Пункт 5.1. договору передбачає, що за невиконання або неналежне виконання зобов?язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 не внесла оплати у відповідності з укладеним договором в повному обсязі, і в результаті невиконання зобов?язань за договором утворилася заборгованість, яка на січень 2021 року становила 14 625 грн. Незрозумілості в пунктах договору про навчання в закладі вищої освіти від 10 вересня 2020 року могли бути усунуті шляхом надання додаткових пояснень при отриманні такого запиту з суду чи заслуховуванням пояснень представника позивача за потреби дачі пояснень. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у відповідача грошових зобов`язань перед позивачем, оскільки долучений позивачем до позовної заяви договір про навчання у закладі вищої освіти від 10.09.2020 року(його копія) не містить істотних умов щодо вартості навчання, строків і порядку оплати коштів за навчання, не містить умови про обов`язок відповідача оплатити навчання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно із частинами 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі статтями 626, 628, 638 ЦК України договір є домовленістю сторін, а істотними є умови про предмет договору, а також умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду. Для договорів про надання послуг істотними, зокрема, є умови щодо їх вартості та порядку оплати.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 10 вересня 2020 року між Львівською національною музичною академією ім.М.В.Лисенка та ОСОБА_1 укладено договір про навчання у закладі вищої освіти.

Згідно з умовами цього договору позивач взяв на себе зобов?язання зарахувати вступника на навчання на 5 курс після виконання вимог умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, правил прийому та укладення договору; здійснити підготовку вступника за денною формою здобуття освіти, за спеціальністю «музичне мистецтво» для здобуття ступеня вищої освіти «магістр» (пункт 2 договору).

Витягом з наказу ректора Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка №135-СТ від 08 вересня 2020 року підтверджується, що ОСОБА_1 зараховано з 15 вересня 2020 року, студенткою 1 курсу денної форми здобуття освіти ступня «магістр», за освітньо-науковою програмою «академічний спів» з галузі знань 02 «культура і мистецтво» зі спеціальності 025 «Музичне мистецтво» за кошти фізичних та/або юридичних осіб: Денна форма навчання; факультет музикознавства композиції вокалу та дирегування; Спеціалізація: «Академічний спів».

Відповідно наказу ректора Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка №06-СТ від 19.01.2021 року,ОСОБА_1 з 01 лютого 2021 року відраховано зі складу студентів Академії у зв`язку з невиконанням навчального плану та наявністю академічних заборгованостей за І семестр 2020-2021 р.р., заборгованість по оплаті за навчання станом на 01 лютого 2021 року становить 14 625 грн., яку ОСОБА_1 має сплатити протягом двох тижнів.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенкапосилається на те, що ОСОБА_1 не оплатила надання освітніх послуг, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість по їх оплаті.

Позивачем надано суду розрахунок заборгованості за період з 01 січня 2021 року до 24 квітня 2025 року, згідно з яким сума заборгованості за вказаний період становить: оплата за навчання в розмірі 14 625 грн., 3% річних в розмірі 1892 грн., інфляційні в розмірі 9632,80 грн., а всього - 24257, 80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на пункт 3.2 договору, згідно якого, відповідач зобов?язаний своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу в розмірах, у строки та в порядку, що встановлені даним договором; на пункт п. 4.3. договору,згідно якого відповідач зобов?язаний внести плату за освітню послугу за навчальний рік до 1 вересня відповідного навчального року або за семестр до 1 вересня чи до 1 лютого відповідного навчального року на рахунок позивача, а згідно з п. 5.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов?язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Суд першої інстанції проаналізувавши зміст договору про навчання у закладі вищої освіти від 10.09.2002 року, укладений між ОСОБА_1 та Львівською національною музичною академією ім. М. В. Лисенка, дійшов вірного висновку про те, що у долученій до позовної заяви копії згаданого вище договорувідсутні пункти 3.2, 4.3 та 5.1, на які посилається позивач як на підставу виникнення у відповідача зобов`язання щодо сплати коштів за надані освітні послуги, строки внесення цих коштів.

Вірними є висновки суду першої інстанції про те, що надана позивачем копія договору про навчання у закладі вищої освіти від 10.09.2020 року, не містить умов щодо вартості освітніх послуг, строків та порядку їх оплати, а також не визначає період, за який така плата підлягала внесенню, і що за відсутності таких умов, які є істотними, неможливо встановити розмір грошових зобов`язань відповідачки та момент виникнення права вимоги.

Посилання позивача на пункти договору, які нібито передбачають обов`язок відповідачки здійснювати оплату, не підтверджуються змістом самого договору, що узгоджується з положеннями статті 76 ЦПК України щодо належності доказів.

Суд першої інстанції дав вірну оцінку змісту пункту 12 договору про навчання у закладі вищої освіти, згідно з яким фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб, вказавши про те, що вказана умова договору має загальний характер, не містить інформації про розмір оплати за навчання та строки її внесення, не містить інформації хто є платником освітніх послуг.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, що є обов`язком позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка оскаржила таке в апеляційному порядку, і будучи обізнаною з підставами, з яких суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, апелянтом не долучено до апеляційної скарги договір (копію договору) про навчання у закладі вищої освіти від 10.09.2020 року з повним його змістом, який би містив всі без винятку пункти договору, в тому числі і пункти 3.2, 4.3 та 5.1.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наказ в.о. ректора Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка №06-СТ від 19.01.2021 року про відрахування ОСОБА_1 зі складу студентів Академії з 01 лютого 2021 року у зв`язку з невиконанням навчального плану та наявністю академічних заборгованостей за І семестр 2020/2021 навчальних років, проте, що заборгованість по оплаті за навчання станом на 01 лютого 2021 року становить 14625 грн., позивач надав суду також у неповному обсязі, його зміст є незрозумілий, текст долученого наказу починається з пункту 3, попередні частини, у яких могли міститися обґрунтування, підстави або інші відомості, необхідні для повного розуміння змісту та правової природи викладеної інформації, відсутні.

Даючи оцінку наказу в.о. ректора Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка №06-СТ від 19.01.2021 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що такий наказ не є належним та допустимим доказом на підтвердження наявності у ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за навчання.

Доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків суду.

Колегія суддів зазначає, що наслідки спливу позовної давності підлягають застосованню у випадку підставності позову, а оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові за його безпідставністю, то наслідки спливу позовної давності не підлягають застосуванню.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка – залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10 листопада 2025 року– залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 12.02.2026 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк