Постанова від 12 лютого 2026 р. у справі №943/2179/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 943/2179/24 Головуючий у 1 інстанції: Журибіда Б.М

Провадження № 22-ц/811/1003/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 15 січня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки і піклування Буської міської ради Золочівського району Львівської області, про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки і призначення опікуна,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , встановити над нею опіку та призначити його опікуном такої.

В обґрунтування заяви покликається на те, що його бабця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , похилого віку, страждає психічними і поведінковими розладами внаслідок ушкодження головного мозку чи соматичної хвороби, не здатна контролювати своєї поведінки, погано орієнтується у місцевості, не може самостійно пересуватись та самообслуговуватись, потребує постійного стороннього догляду. Бабця періодично проходить медичні обстеження та лікування, однак стан її не покращується, тому внаслідок хронічного стійкого психічного розладу, не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, внаслідок чого потребує постійного стороннього догляду. Заявник постійно здійснює догляд за своєю бабцею, надає постійну допомогу, оскільки остання внаслідок похилого віку та стану здоров`я, не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тому просить визнати останню недієздатною, встановити над нею опіку та призначити його опікуном.

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 15 січня 2025 року заяву задоволено.

Визнано недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительку АДРЕСА_1 .

Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 опікуном ОСОБА_2 .

Встановлено строк дії рішення - 2 (два) роки з моменту набрання ним законної сили.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржила Військова частина НОМЕР_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що призов особи за мобілізацією та проходження нею військової служби на час розгляду справи у суді унеможливлює фактичне виконання особою обов`язків як опікуна. Саме до такого висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 26.06.2024 по справі № 742/887/23. ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2024 № 227 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , відповідно заявник на момент подання заяви не мав можливості належним чином виконувати обов`язки опікуна.Після ухвалення судом рішення про задоволення вимог, заявник пред`явив до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі цього рішення. Отже, виходячи з вказаних обставин, суд першої інстанції прийняв судове рішення, яке стосується порядку звільнення військовослужбовця з військової служби, а отже стосується прав та обов`язків військової частини НОМЕР_1 , у складі якої заявник проходить військову службу.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Представник ОСОБА_1 – Шкарупська-Баранова Н.Б. подала письмові заперечення щодо апеляційної скарги, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду сторони не повідомили, тому неявка учасників відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності, а фіксування судового процесу згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з тим фактично вона проживає без реєстрації місця проживання разом зі своїм онуком — заявником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в одному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що убачається з акту Виконавчого комітету Буської міської ради від 19.08.2024.

Відповідно до медичного висновку ЛКК № 875 від 24.09.2024 ОСОБА_2 внаслідок похилого віку, страждає психічними і поведінковими розладами внаслідок ушкодження головного мозку чи соматичної хвороби, періодично проходить обстеження та лікування, остання не розуміє обставин, що відбуваються навколо, не усвідомлює значення своїх дій, не може керувати ними, не може самостійно пересуватись та самообслуговуватись, постійно потребує стороннього догляду.

Судом першої інстанції було призначено у справі судову – психіатричну експертизу.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 1820 від 16.12.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на стійкий хронічний психічний розлад у формі судинної деменції. У зв`язку із зазначеним вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У статті 41 ЦК України визначено, що над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Враховуючи правильно встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви в частині призначення заявника опікуном над ОСОБА_2 , суд першої інстанції, не встановивши всіх фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її правильного вирішення, виходив виключно з висновку опікунської ради при Виконавчому комітеті Буської міської ради від 13.01.2025, затвердженого рішенням Виконавчого комітету № 08 від 14.01.2025, яким визнано доцільним призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , а також із факту їх спільного проживання із заявником.

Однак, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією, з 14.08.2024 включений до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та по теперішній час проходить військову службу у зазначеній військовій частині.

25.02.2025 року ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови відсутності опіки (піклування) з боку інших осіб.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 3 статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Звертаючись до суду із заявою про призначення його опікуном над бабцею, ОСОБА_1 мав на меті після ухвалення судом першої інстанції судового рішення про задоволення таких вимог пред`явити до Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі цього рішення. Вказане судове рішення стосується порядку звільнення військовослужбовця з військової служби, а отже, це стосується прав та обов`язків Військової частини НОМЕР_1 , у складі якої заявник проходить військову службу.

Як установлено судом, на момент звернення до суду першої інстанції ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2024 №227 зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення та безпосередньо виконує обов`язки за місцем несення служби. Оскільки ОСОБА_1 з 14.08.2024 призваний за мобілізацією та проходить військову службу, вказана обставина унеможливлює фактичне виконання ним обов`язків опікуна ОСОБА_2 .

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 742/887/23 (провадження № 61-3316св24)

В постанові від 04.12.2024 у справі № 634/1126/23, Верховний Суд розглядаючи питання призначення опікуном військовослужбовця вказав, що такий заявник не позбавлений права у подальшому бути призначеним опікуном над недієздатним, якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають йому у повному обсязі виконувати обов`язки опікуна.

Як убачається з матеріалів справи, у недієздатної ОСОБА_2 є син - ОСОБА_3 , який є пенсіонером, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 04.06.2015, та дочка - ОСОБА_4 , яка також є пенсіонером, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 14.07.2021, однак у них немає будь-яких об`єктивних перешкод щоб здійснювати догляд за своєю матір`ю.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведені обставини, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає задоволенню частково, а рішення Буського районного суду Львівської області від 15.01.2025 в частині призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 опікуном ОСОБА_2 , слід скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким у задоволенні такої вимоги відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 15 січня 2025 року скасувати в частині призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП - НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , опікуном ОСОБА_2 . Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні такої вимоги.

В решті рішення суду залишити без змін.

Тимчасово покласти обов`язки опікуна над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на орган опіки та піклування Буської міської ради Золочівського району Львівської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 13.02.2026

Головуючий

Судді