Постанова від 12 лютого 2026 р. у справі №442/9018/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/9018/24 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/811/2258/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

секретар: Л.М. Чиж

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив зобов`язати відповідача усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом відведення стічних поверхневих вод в каналізацію.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що підставою для подання цього позову є порушення відповідачем правил добросусідства, чинення перешкод в користуванні його земельною ділянкою. Відповідач по справі, підвивши рівень частини свого подвір`я, не відвела поверхневі стічні води в каналізацію, внаслідок чого всі ці води потрапляють на його подвір`я та підтоплюють господарську споруду (сарай). Окрім цього, відповідач здійснила прибудову, не обладнавши її стічними трубами, ринвами, тому вся вода, що накопичується на даху прибудови повністю затоплює його сарай. Огорожа, яка розділяє їхні подвір`я, через постійні води вже похилилася та почала ржавіти. Біля огорожі він влаштував асфальтовану доріжку, яка також почала розсипатись. Відповідач прокопала біля самої огорожі канаву, проте без відводу води, тому всі стічні води залишаються в ній, просочуються крізь землю, руйнують його доріжку, огорожу, потрапляють у господарську будівлю. Зазначив, що саме через стічні поверхневі води, які накопичуються в канаві, що була викопана відповідачем з порушенням будівельних інженерно-технічних норм, зазнають пошкодження його земельна ділянка, огорожа, господарська будівля та створюються незручності в користуванні земельною ділянкою, а тому просить їх усунути шляхом зобов`язання відповідача засипати канаву.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом засипання канави вздовж межі земельної ділянки, що проходить по суміжній земельній ділянці ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 15000 грн за оплату судової інженерно-технічної експертизи та 3000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 2422,40 грн судового збору.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

Вважає рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Зазначила, що вона жодним чином не перешкоджає позивачу у володінні та користуванні земельною ділянкою, жодних можливих заступів в сторону земельної ділянки позивача не робила. Огорожа сусідів почав ржавіти та похилятись з плином часу. Асфальтована доріжка руйнується від природніх явищ: дощу та морозу. Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції зіслався на рекомендаційні відповіді виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 17.10.2023 та 23.08.2024, у яких зазначено, що всі стічні води з господарських будівель розміщені в межах земельної ділянки відповідача та не порушують права суміжного землекористувача, оскільки між ділянками встановлена приватна огорожа. Також у зазначених відповідях вказано, що господарські роботи з обслуговування садиби нею здійснено без порушення вимог законодавства, та вона не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства. Водночас, суд безпідставно не взяв до уваги відповідь Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради №403 від 23.08.2024, відповідно до якої на приватній земельній ділянці ОСОБА_1 облаштовано канаву для відведення поверхневого стоку, та що під час обстеження факт потрапляння поверхневих стічних вод на територію позивача комісією не зафіксовано. Крім того, суд не надав належної оцінки висновку судової інженерної експертизи №05-25Е у даній цивільній справі, в якій було поставлено питання: чи призводить облаштована ОСОБА_1 водостічна канава до підтоплення поверхневими водами суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 , руйнування огорожі, асфальтового покриття та господарської будівлі. Відповідно до висновку експерта, експерт не підтвердив та не заперечив наявність канави. Водночас наявність канави не спричиняє підняття рівня ґрунтових вод на сусідній земельній ділянці. Підвищення рівня ґрунтових вод обумовлене атмосферними опадами, які впливають на весь схил місцевості. Таким чином, відсутні докази причинно-наслідкового зв`язку між облаштуванням канави та можливим підтопленням чи пошкодженням майна позивача. Також зазначила, що господарська будівля на її земельній ділянці знаходиться на відстані 2,2 м від межі, що не є порушенням будівельних норм і не спричиняє підтоплення суміжної ділянки. Вода під фундамент (як вважає позивач) перетікати не може.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Учасники справи в судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому неявка учасників відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як роз`яснено в пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень ст. 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (ст. 57-59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Стаття 152 Земельного кодексу України надає власнику земельної ділянки або землекористувачу право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, такий захист здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктами «г» і «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №316611237 від 02.12.2022 та витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку №HВ-9903366742022 від 17.10.2022.

Суміжним землекористувачем, власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 є відповідачка ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав №358981592 від 19.12.2023 та витягом з державного реєстру речових прав №358980875 від 19.12.2023.

Згідно відповіді виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 15.09.2023 за вих. № 3-24/ 5088, виявлено факт встановлення відповідачкою ОСОБА_3 каналізаційної труби та ринви на господарській будівлі. Працівниками виконавчого комітету проведено роз`яснювальну роботу з ОСОБА_3 щодо усунення вищевказаних перешкод та запропоновано вирішити дану проблему шляхом добросусідства.

Згідно відповіді виконкому Дрогобицької міської ради від 17.10.2023 за вих. № 3-24/5724, Управлінням майна громади скеровано лист гр. ОСОБА_1 про усунення перешкод, дотримання норм добросусідства та прохання не створювати ОСОБА_2 , як сусіду незручностей у користуванні належної йому на праві власності земельною ділянкою.

Як убачається з відповіді Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради № 403 від 23.08.2024, на приватній земельній ділянці на АДРЕСА_1 , власниками облаштовано канаву для відведення поверхневого стоку. Під час обстеження факту потрапляння поверхневих стічних вод на територію ОСОБА_4 не зафіксовано.

Під час розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про призначення інженерно-технічної експертизи у даній справі.

Як убачається з висновку №05-25Е судової інженерно-технічної експертизи, експертом при огляді встановлено, що обидві ділянки мають значний ухил від дороги (вздовж межі), і нема видимого поперечного ухилу (Додаток 1).

Оскільки при огляді земельних ділянок дощу не було, то експерт зробив припущення, що поверхневі (дощові) води стікають від дороги вниз по ділянках (в більшій своїй частині), а не з одної ділянки на іншу.

На місці ймовірної канави експертом виявлено куски шиферу, присипаного землею, порослою травою. Відповідач намагалась відкрити канаву, але в результаті шифер декілька разів обламався. Тому стверджувати, чи заперечити, що канава є наявною та вказати її довжину, ширину, глибину експерт не може. Проте, зі слів обох сторін, канава існувала, і її не засипали, а прикрили. Наявність канави не спричиняє підняття рівня ґрунтових вод на сусідній ділянці. Дощові опади спричиняють підняття рівня ґрунтових вод по всьому схилу.

Проте, сама наявність такої канави є порушенням правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій:

Відповідно до 4.1.14. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій не допускається: - риття котлованів, траншей та проведення інших земляних робіт у безпосередній близькості від будинку (до 10 м) без спеціального дозволу.

Отже, лише наявність такої канави є порушенням Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Ймовірна наявність канави може також бути причиною ерозії грунту, і, як наслідок, пошкодження опор огорожі. Експертом виявлено три похилені опори. Причиною похилення опор міг бути демонтаж прибудови в безпосередній близькості до огорожі. Слідів ерозії ґрунту від канави на ділянці ОСОБА_2 експертом не виявлено, тому її наявність не спричинила руйнування асфальтового покриття на даний час, однак може спричинитись до цього в майбутньому.

Оскільки, наявність вищевказаної канави між землекористувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є порушенням Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що підтверджується висновком експерта, то наявність такої, на думку колегії суддів, порушує права позивача.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав длоя задоволення позову про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом засипання канави вздовж межі земельної ділянки позивача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зводяться до суб`єктивної оцінки обставин справи та помилкового тлумачення норм матеріального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 лютого 2026 року.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра