Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №454/1570/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 454/1570/25 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.

Провадження № 22-ц/811/3790/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді – Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила збільшити розмір стягнення аліментів з відповідача, визначений рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 03.01.2019, із 1/6 частки від усіх його щомісячних доходів на 1/4 частину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з подальшою індексацією, починаючи з моменту подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі від 18.06.2011. У зазначеному шлюбі в сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька – ОСОБА_3 . Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 07.10.2022 шлюб між сторонами розірвано. В подальшому, рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 03.01.2019 зменшено розмір аліментів, які стягувалися з відповідача, з 1/3 частини його доходу до 1/6. Протягом останніх років прожитковий мінімум для дитини суттєво зріс та відповідач працює неофіційно в м. Львів, отримує регулярний дохід, який витрачає виключно на свої потреби.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року позов задоволено.

Змінено розмір аліментів, які на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03.01.2019 стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини доходу щомісячно та надалі зобов`язано стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з подальшою індексацією, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

У зв`язку із збільшенням розміру аліментів припинено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на підставі рішення Сокальського районного суду від 03.01.2019 по справі №454/2875/18.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на необґрунтованість та незаконність рішення суду, а також на неповне та неналежне судом першої інстанції з`ясування обставин справи.

Зазначає, що як батько дитини належним чином виконує свої батьківські обов`язки та не обмежує участь у її вихованні лише сплатою аліментів, а також несе додаткові витрати на її утримання. Апелянт не заперечує обов`язку зі сплати аліментів на спільну з позивачем дитину, однак з урахуванням складного стану здоров`я та наявного дисбалансу у частках стягнення аліментів, визначення їх у розмірі 1/4 частини доходу вважає несправедливим щодо іншої дитини. У свою чергу, вказує, що позивачем не надано будь-яких доказів в підтвердження того, що її майновий стан погіршився, та що дитина потребує додаткових матеріальних затрат на своє утримання, а також те, що сума стягуваних аліментів з нього є недостатньою. Крім того, апелянт наголошує, що обставини, які стали підставою для зменшення розміру аліментів раніше, продовжують існувати. Зокрема, він і надалі страждає на тяжкі захворювання, у зв`язку з чим потребує постійного лікування з метою підтримання та відновлення стану здоров`я. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частини 1-3 ст. 181 СК України передбачають, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Судом установлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

З витягів з реєстру територіальної громади вбачається, що спільна дочка сторін ОСОБА_3 проживає разом з позивачем ОСОБА_2 .

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 03.01.2019 розмір аліментів, які стягувалися з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , зменшено з 1/3 частини доходу ОСОБА_1 до 1/6 частини його доходу. Підставою зменшення розміру аліментів стало професійне захворювання відповідача та встановлення йому 19.09.2018 ІІІ групи інвалідності.

Як убачається з матеріалів справи, спільна донька сторін ОСОБА_3 навчається у Великомостівському ліцеї та, поряд із навчанням, є активною учасницею волейбольної команди м. Великі Мости, заняття в якій здійснюються на платній основі та оплачуються її матір`ю. Окрім того, дочка сторін ОСОБА_3 потребує стоматологічного лікування, вартість якого становить 10000 грн, що убачається із скерування та розрахунку послуг.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не спростовувалось, що відповідач ОСОБА_1 має повнолітню доньку від іншого шлюбу - ОСОБА_4 , та згідно рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25.10.2023 сплачує аліменти на повнолітню доньку ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, у визначеному розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу. Зокрема відповідь від 20.06.2025 та постанова про відкриття виконавчого провадження, підтверджують фактичне здійснення відповідачем таких аліментів, оскільки за період з 05.12.2023 по 20.06.2025 ним сплачено 84 332,55 грн.

Також на виконанні перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню доньку ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу останнього та за період з 02.06.2022 по 20.06.2025 з боржника стягнуто 154098,95 грн.

Так, матеріалами справи установлено, що ОСОБА_1 в період з 07.12.2023 по 03.06.2025 регулярно здійснював перекази грошових коштів у різних сумах на користь дочки ОСОБА_3 , що підтверджується платіжними інструкціями.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача щодо того, що збільшення розміру аліментів на неповнолітню доньку ОСОБА_3 є несправедливим стосовно повнолітньої доньки від іншого шлюбу ОСОБА_4 , оскільки обов`язок зі сплати аліментів відповідачем виконується щодо обох доньок. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що питання про зміну розміру аліментів на утримання повнолітньої доньки може бути вирішене у встановленому законом порядку — за ініціативою одержувача аліментів ОСОБА_5 у разі недостатності визначеного розміру, а також за ініціативою самого відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано виходив із того, після зменшення розміру аліментів рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 03.01.2019 відповідач придбав автомобіль марки «Volkswagen Jetta» 2016 року випуску, який відчужив у 2022 році за 350000 грн та в 2024 році придбав новий автомобіль, вартість якого є суттєво вищою від проданого транспортного засобу.

З досліджених матеріалів справи убачається, що 16.02.2024 ОСОБА_1 відчужив належний йому автомобіль марки «Volkswagen Jetta» 2016 року випуску за ціною 350000 грн, після чого того ж дня транспортний засіб було перереєстровано на нового власника. Водночас уже 28.02.2024 на ім`я відповідача було зареєстровано автомобіль марки «Opel Mokka» 2023 року випуску, ринкова вартість якого, згідно з відкритими джерелами, становить від 1 075 000 грн до 1 115 514 грн.

Отже, наведені обставини свідчать про здійснення відповідачем у 2024 році витрат на придбання транспортного засобу значної вартості, що підлягає врахуванню при оцінці його майнового стану та реальної платоспроможності.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що офіційно не працевлаштований, а єдиним джерелом його доходу є пенсійні та регресні виплати. Також він посилається на стан здоров`я, вказуючи, що потребує постійного лікування та медичного обстеження.

З матеріалів справи убачається, що у 2017 році відповідачу було встановлено ІІІ групу інвалідності. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Згідно з довідками від 07.09.2023, 30.08.2023 йому повторно встановлено ІІІ групу інвалідності до 30.08.2026 у зв`язку з професійним захворюванням.

З виписок із медичних карт убачається, що у період з 17.10.2023 по 10.02.2025 відповідач неодноразово проходив стаціонарне лікування.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не додано доказів того, що він не в змозі сплачувати аліментів у більшому розмірі, ніж визначений рішенням суду першої інстанції, також що він непрацевлаштований або що існують протипоказання у працевлаштуванні.

Окрім того, покликання відповідача на отримання позики для придбання нового автомобіля є необґрунтованими, оскільки він не надав жодних матеріальних чи документальних підтверджень того, що придбання автомобіля було здійснено за кошти, отримані у позику.

Відповідачем не доведено та не надано доказів, які б підтверджували значне погіршення його матеріального становища, що в свою чергу було б підставою для відмови у збільшенні розміру аліментів.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку що аліменти в розмірі 1/4 частини доходу відповідача буде достатнім та належним для забезпечення належного рівня фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 12.02.2026

Головуючий

Судді