Постанова від 12 лютого 2026 р. у справі №446/1629/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/1629/24 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т. І.

Провадження № 22-ц/811/2337/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чиж Л.М.

за участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи – Шульган В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 02 червня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки і піклування Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області про визнання громадянина недієздатним, встановлення над ним опіки і призначення опікуна,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, встановити над ним опіку та призначити його опікуном.

В обґрунтування заяви покликається на те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його рідним братом, який є інвалідом І групи з дитинства, має хронічне психічне захворювання, не здатний самостійно себе обслуговувати, пересуватися, харчуватися, справляти свої природні потреби, контролювати свою поведінку, не розуміє значення своїх вчинків та не може керувати ними, потребує постійної сторонньої допомоги, тому просив задовольнити його заяву.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 02 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки і піклування Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області про визнання громадянина недієздатним, встановлення над ним опіки і призначення опікуна – задоволено частково.

Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - недієздатним.

Встановлено над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку.

У задоволенні іншої частини заяви – відмовлено.

Тимчасово покладено обов`язки опікуна над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на опікунську раду виконавчого комітету Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд не врахував, що на час подання заяви до суду ОСОБА_1 мав фактичну змогу доглядати за братом, і мобілізація сталася вже після відкриття провадження. Інших родичів, здатних здійснювати догляд, - немає. Суд не врахував небезпеку соціального сирітства. В разі загибелі ОСОБА_1 або подальшого неповернення з військової служби — опіка над братом фактично залишиться безперспективною, оскільки орган опіки не може виконувати обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_3 . Це прямо суперечить принципам найкращого інтересу недієздатної особи, закріпленим у практиці ЄСПЛ, а також загальним принципам ЦК та ЦПК України. Суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки тому факту, що призначення опікуна недієздатній особі переслідує перш за все найважливішу ціль не залишити безправною особу, яка за своїм статусом позбавлена самостійно здійснювати свої права у суспільстві.

Просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким заяву задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник – ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. Представник заінтересованої особи – ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу, просив суд рішення в частині відмови про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частини нове, яким заяву задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 і його батьками є: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 є інвалідом І групи з дитинства, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 01.02.2007.

Відповідно до довідки серії ЛВА-1 № 315938 ОСОБА_3 встановлено І групу інвалідності з дитинства безтерміново та зазначено, що останній потребує постійної сторонньої допомоги.

Відповідно до виписки № 113 із медичної карти хворого від 26.04.2024, ОСОБА_3 перебуває під наглядом та отримує лікування в психіатричному кабінеті з 25.01.1999 з приводу розумової відсталості (неглибока імбецильність).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 211 Львівської філії судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» м. Львів від 13.02.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає хронічним, стійким, психічним розладом у вигляді розумової відсталості в степені імбецильності. За своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує опіки.

Враховуючи правильно встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним.

З матеріалів справи також вбачається, що заявник ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним братом ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 27.05.1989.

Рішенням виконавчого комітету Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області № 63 від 28.03.2025, вирішено доцільним призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном його рідного брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі визнання його судом недієздатним.

Рішенням виконавчого комітету Великоколоднівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області № 33 від 04.03.2015 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було призначено піклувальником над психічно хворим братом ОСОБА_3 .

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 41 ЦК України визначено, що над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23.11.2021 у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28.02.2024 у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 27.11.2024 у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24),від 04.12.2024 у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24), від 28.05.2025 у справі № 641/7190/23 (провадження № 61-16711св24) та від 17.09.2025 у справі № 686/21841/24 (провадження № 61-4759св25).

У постанові Верховного Суду від 08.01.2024 у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.1999 № 34/166/131/88 (далі – Правила опіки та піклування).

Відповідно до пункту 3.1 Правил опіки та піклування для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи та не заперечувалось сторонами, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у даний час мобілізований та проходить службу в лавах Збройних Сил України, про що вказано у військово-обліковому документі «Резерв+», який сформовано 16.07.2024, звання заявника - молодший лейтенант.

Із досліджених судом матеріалів вбачається, що мати недієздатного — ОСОБА_5 , хоча є пенсіонеркою, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 від 30.08.2006, та має проблеми зі станом здоров`я, підтверджені довідкою № 49 від 10.04.2024, виданою КН «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Кам`янка-Бузької міської ради, а також медичною картою стаціонарного хворого № 31003 КНП «1 територіальне об`єднання м. Львова», фактично проживає разом із недієздатним сином та здійснює за ним догляд, що не заперечується заявником.

Також судом встановлено, що батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_5 не проживає із сином після розірвання шлюбу із ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 26.12.2013, є пенсіонером, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 30.06.2006, однак не має будь-яких об`єктивних перешкод щоб здійснювати догляд за своїм сином.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 у частині призначення його опікуном ОСОБА_3 , суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано виходив із того, що рішення опікунської ради виконавчого комітету Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області про призначення заявника опікуном недієздатного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято без повного з`ясування всіх обставин справи. Зокрема, при його ухваленні не було враховано наявність інших родичів недієздатного, які могли б здійснювати опіку над ним, а також правовий статус заявника, який на момент розгляду справи проходить військову службу. У зв`язку з наведеним районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в цій частині.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 67, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 02 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 13.02.2026

Головуючий

Судді