Вирок від 04 лютого 2026 р. у справі №333/5536/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 05.02.2026 Справа№ 333/5536/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/5536/25 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/347/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія: ч. 1 ст. 307 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_9 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 7 листопада 2025 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, громадянин України, має середню спеціальну освіту, не працює, дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

1) 16 березня 1984 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 206 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Звільнений 30 травня 1987 року по відбуттю строку покарання;

2) 2 червня 1988 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 141, ст.196-1, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 142, ст. 42 КК України до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 3 жовтня 1995 року по відбуттю строку покарання;

3) 14 лютого 1997 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 141, ст. 42 КК України до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 27 травня 2004 року по відбуттю строку покарання;

4) 19 грудня 2005 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

5) 5 листопада 2007 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 20 вересня 2014 року по відбуттю строку покарання;

6) 15 вересня 2016 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років обмеження волі. Звільнений 19 вересня 2016 року по відбуттю строку покарання;

7) 7 лютого 2018 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі;

8) 28 жовтня 2019 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 359, ч. 2 ст. 359, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 роки 8 місяців 12 днів позбавлення волі. Звільнений з залу суду по відбуттю строку покарання;

9) 26 лютого 2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;

10) 27 липня 2021 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 359, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України та йому призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирався.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 3374 грн. 60 коп. у рахунок відшкодування витрат на проведення експертиз.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, –

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_7 , діючи в порушення вимог ст.ст. 25, 26 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел на незаконний збут наркотичного засобу, діючи умисно, з корисливих мотивів, 13.03.2025 приблизно о 11 годині 50 хвилин, перебуваючи біля «Центру первинної медико-санітарної допомоги №6» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 21, за грошові кошти у сумі 1000 гривень незаконно збув ОСОБА_10 (анкетні дані змінено) двадцять таблеток білого кольору в двох блістерах з маркуванням «Метадон-ЗН», які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, маса якого складає 0,4543 г (в перерахунку на основу).

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_7 та кваліфікацію судом його дій, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції належним чином не врахував, що ОСОБА_7 , починаючи з 1984 року неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, неодноразово відбував реальне покарання, вчинив тяжкий злочин, належних висновків для себе не зробив, 25 листопада 2024 року був знятий з обліку у зв`язку із закінченням іспитового терміну і вже через 4 місяці вчинив новий злочин.

Також суд першої інстанції не взяв до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, ставлення самого обвинуваченого до вчиненого, а також дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, суспільно корисною працею не займається, родини не має, провину свою хоча й визнав, але щиро не розкаявся.

Просить вирок в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, а в іншій частині вирок залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати і надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 307 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, у тому числі, обвинуваченого ОСОБА_7 у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і в апеляційній скарзі не оспорюються.

У відповідності до ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції послався на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, визнав щире каяття за обставину, що пом`якшує покарання, встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання, врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, з 2022 року неодноразово оглядався лікарем-наркологом, востаннє 18 квітня 2024 року з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності».

Також суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_7 хворіє на гепатит «С», вперше притягається до кримінальної відповідальності за вчинення злочину у сфері незаконного обігу наркотиків, вчинив один епізод злочинної діяльності, у зв`язку з чим, прийшов до висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання без ізоляції від суспільства, зі звільненням від його відбування з випробуванням.

Проте, суд не в достатній мірі врахував, що ОСОБА_7 раніше 10 разів притягався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі, умисних тяжких злочинів, має не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості, раніше неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі, раніше вже звільнявся від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості й не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві, що свідчить про те, що належних висновків він для себе не зробив та на шлях виправлення ставати не бажає, у зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що вирок в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування з випробуванням підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд враховує як вищевказані обставини, що не були належним чином взяті до уваги судом першої інстанції, так і те, що він вчинив інкримінований йому злочин через менш, ніж 4 місяці після зняття з обліку органу пробації по закінченню іспитового строку, а також дані про особу обвинуваченого, який не має стійких соціальних зв`язків, не одружений, дітей на утриманні не має, не працює, стабільного джерела доходу не має, суспільно-корисною працею не займається.

Зазначене свідчить про те, що покарання з випробуванням не досягне своєї мети, визначеної ст. 50 КК України, - виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що підстави для застосування ст. 75 КК України відсутні.

Разом з тим, враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини та щире каяття, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 307 КК України в мінімальних межах санкції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що покарання за ч. 1 ст. 307 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, з його реальним відбуванням, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України та у відповідності до ст. 65 КК України буде достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 7 листопада 2025 року відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 307 КК України покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на вирок може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4