Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №346/5071/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5071/25

Провадження № 2-о/346/67/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю:

секретаря судових засідань - Гжибовського А.А.,

заявниці – ОСОБА_1

представника заявниці – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Печеніжинська селищна рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на день відкриття спадщини, -

У С Т А Н О В И В:

03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Коломийського міськрайонного суду з заявою в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна тітка ОСОБА_3 , яка була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . Після смерті тітки відкрилася спадщина на належне їй майно до складу якого входять земельні ділянки. На момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована в будинку одна, але фактично з нею мешкала заявниця, яка здійснила її поховання та взяла під нагляд спадкове майно. З метою оформлення спадщини після смерті тітки, ОСОБА_1 в 2025 році звернулася до нотаріуса, який, вивчивши надані нею документи, вказав, що нею був пропущений строк на прийняття спадщини і адреса її реєстрації відрізняється від адреси реєстрації спадкодавиці. На цих підставах спадкоємиці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Заявниця вказує, що дійсно не була зареєстрована з ОСОБА_3 за однією адресою, однак фактично постійно проживала разом з нею до дня її смерті. Оскільки заяву про відмову від спадщини вона не подавала, то в розумінні положень ч.3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_1 вважає себе такою, що прийняла спадщину. Вказуючи на те, що переоформлення спадкового майна без надання нотаріусу рішення суду є неможливим, просила встановити факт її постійного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини за адресою реєстрації тітки, як такий, що матиме для неї юридичне значення, оскільки підтвердить прийняття нею спадщини.

Ухвалою суду від 06.10.2025р. у справі за заявою ОСОБА_1 було відкрито провадження. Витребувано у приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Галайчук О.Л. належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала та пояснила, що ОСОБА_3 була її рідною тіткою. Вона була одинокою, чоловіка та дітей не мала. Заявниця народилася в будинку, в якому мешкала тітка, а потім виїхала на навчання і роботу, але в 1992 році разом з чоловіком повернулася до вказаного будинку та стала проживати разом з тіткою, хоча місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано в АДРЕСА_2 . Вказана квартира була отримана за обміном, але фактично в ній заявниця не проживала. З ОСОБА_3 заявниця мала спільний побут та бюджет, разом вели домашнє господарство, тримали корову, якою здебільшого займалася ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 разом з чоловіком обробляли город, виконували робот по господарству, побутові роботи, сплачували комунальні платежі. Також спільними зусиллями вони робили поточний ремонт в будинку та його перепланування, для спільного користування придбали новий холодильник та газову плиту. В 1997 тітка перенесла операцію на оці, мала онкологічне захворювання. В 2005 році за ініціативою тітки між ними було укладено договір довічного утримання за умовами якого ОСОБА_1 повинна була її доглядати та утримувати, а за це отримувала у власність будинок, в якому вони мешкали. В 2011 році тітка померла у віці 80 років. В останній час вона сильно хворіла. Заявниця завжди допомагала тітці, оскільки інших родичів у неї не було. Поховання також здійснила ОСОБА_1 за свої кошти. Після цього, оформленням спадщини вона не займалася і до нотаріуса з даним питанням звернулася лише в 2025 році. Але у вчиненні нотаріальних дій їй було відмовлено через пропуск строку на прийняття спадщини. Відтак, зазначила, що встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею необхідно їй для оформлення спадщини на інше нерухоме майно, яке належало спадкодавиці, а саме земельних ділянок.

Представник заявниці ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги також підтримав та просила суд їх задовольнити з підстав зазначених в заяві.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, 11.12.2025р. представник Печеніжинської селищної ради Варчук Іванна подала до суду письмове клопотання в якому просила розглянути справу за її відсутності. Проти задоволення заявлених вимог не заперечують.

Заслухавши пояснення заявниці та її представника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с-щі. Печеніжин, Коломийського району, Івано-Франківської області. Її батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

25 серпня 1984 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с-щі. Печеніжин, Коломийського району, Івано-Франківської області.

06.05.2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір довічного утримання. Договір посвідчений приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Досин Н.Ф. За умовами договору ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_1 належний їй житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , взамін чого ОСОБА_1 зобов`язалася надавати відчужуватці ОСОБА_3 довічне матеріальне забезпечення у вигляді харчування, одягу, догляду, необхідної допомоги.

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 слідує, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-і Печеніжин, Коломийського району, Івано-Франківської області, актовий запис № 22, складений Печеніжинською селищною радою.

В довідці №379 від 08.07.2025р., виданій Печеніжинською селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області вказано, що ОСОБА_3 належали приватизовані земельні ділянки згідно: Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 839242 від 04.09.2008р.; Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 839171 від 04.09.2008р.; Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 839010 від 04.09.2008р.; Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 839380 від 04.09.2008р., що знаходяться в с-щі. Печеніжин, Коломийського району Івано-Франківської області.

З вищевказаної довідки також слідує, що заповіт від імені ОСОБА_3 виконкомом Печеніжинської селищної ради не посвідчувався.

Згідно наданих суду матеріалів спадкової справи №66/2025, ОСОБА_1 02.07.2025р. звернулася до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Галайчук О.Л. з заявою, в якій просила видати їй свідоцтва про право на спадщину після смерті її рідної тітки ОСОБА_3 на земельні ділянки, площею 0.07 га., 0.02501 га., 0.19 га., 0.1587 га. Та 0.2127 га., що розташовані на території Печеніжинської селищної ради, Коломийського району Івано-Франківської області.

Листом від 04.07.2025р. № 196/02-14 приватний нотаріус Галайчук О.Л. повідомила заявницю, що відповідно до ст. 1265 ЦК України вона є спадкоємицею п`ятої черги за законом після смерті своєї тітки ОСОБА_3 та згідно ст. 1270 ЦК України повинна була подати заяву про прийняття спадщини протягом 6 місяців з моменту смерті спадкодавиці, а саме, оскільки спадкоємиця не була зареєстрована з померлою на день смерті, вона повинна була звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини до 25 вересня 2011р. Так як строк для прийняття спадщини був пропущений, нотаріус не вправі прийняти заяву про прийняття спадщини, а тому рекомендувала ОСОБА_1 звернутися до суду.

Отже, зібрані та досліджені у справі письмові докази підтверджують, що заявниця, як спадкоємиця за законом, претендуючи на спадкове майно покійної тітки, намагалася у визначеному законодавством порядку оформити свої спадкові права в нотаріуса. Проте, отримати свідоцтво про право на спадщину не змогла, що мало наслідком її подальше звернення до суду задля встановлення факту постійного проживання з спадкодавицею на момент відкриття спадщини, який необхідний для підтвердження прийняття нею спадщини та повторного звернення до нотаріальної контори.

Досліджуючи обґрунтованість та доведеність заявлених вимог, суд виходить з наступних норм права та встановлених обставин.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Стаття 1216 ЦК України визначає спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Згідно відмітки в паспорті громадянина України серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_1 з 12.06.2011р. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . До цього часу, тобто і на момент відкриття спадщини (25.03.2011р.), як пояснила заявниця в судовому засіданні, вона була зареєстрована в АДРЕСА_3 .

Вказане узгоджується зі змістом довідки №379 від 08.07.2025р., виданій Печеніжинською селищною радою, в якій зазначено, що ОСОБА_3 на момент смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею ніхто зареєстрований не був, але фактично разом з нею проживала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 здійснила її поховання та взяла під охорону майно померлої, сплачувала на нього податкові платежі.

Підтвердженням даних обставин також є покази свідків ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона проживає в АДРЕСА_1 . По сусідству з нею в будинку АДРЕСА_1 з 1992 року проживає ОСОБА_1 . До 2011 році заявниця проживала у вказаному будинку разом зі своєю тіткою ОСОБА_3 , оскільки остання була одинокою людиною та потребувала допомоги. В зв`язку з цим, ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю переїхала та стала постійно проживати з нею, доглядала, готувала їй їсти, возила в лікарню, вела спільне господарство. Також свідок зазначила, що часто приходила до них в гості та бачила, що в заявниці з тіткою був спільний побут та бюджет, вони проводили в будинку ремонті роботи, спільно придбавали техніку та інші речі побутового вжитку.

Про факт спільного проживання заявниці та спадкодавиці також свідчать умови договору довічного утримання, укладеного 06.05.2005р., за яким ОСОБА_1 , як набувачка нерухомого майна, зобов`язана довічно забезпечувати відчуважа ОСОБА_3 , у вигляді забезпечення її житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваному будинку, здійснення догляду та необхідної допомоги, надання побутових послуг. Вказаний договір розірваний не був, що свідчить про належне виконання набувачкою взятих на себе зобов`язань, виконувати які вона могла лише проживаючи разом з ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, дослідивши представлені докази, суд дійшов висновку про підтвердження ними факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

З огляду на викладене, суд задовольняє заяву в повному обсязі, оскільки встановлення даного факту породжуватиме для заявниці юридичні наслідки, від яких залежить її майнові права на спадщину.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із спадкодавицею ОСОБА_3 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2026 року

Суддя: Третьякова І. В.