Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №308/600/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/600/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання – Ткаченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) надійшла позовна заява до ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі – відповідач), у якій позивач просить суд:

-скасувати постанову №2730-1 від 02.10.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн., а провадження у справі закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова відповідача є протиправною, винесеною без наявності події та складу адміністративного правопорушення, з істотним порушенням вимог матеріального та процесуального права та без належного дослідження доказів. Крім того, позивач вказує на те, що відповідач порушив його право на захист.

До суду від представника відповідача надійшов відзив, у якому він проти позову заперечив. У поданому відзиві представник відповідача наполягає на законності оскаржуваної постанови, стверджуючи про те, що про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач був обізнаний.

Представник відповідача покликається на те, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки він є особою чоловічої статі у віці 27 років, та в порушення приписів законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період не пред`явив на вимогу представника територіального центру комплектування військово-обліковий документ.

У судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав, від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав.

Ухвалою від 16.01.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 13.02.2026 суд задовольнив клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з постановою №2730-1 від 02.10.2025 позивача визнано винним у вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за таких обставин.

02.10.2025 близько 20:40 год. позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у супроводі органів Національної поліції, де було встановлено, повідомлено особисто та підтверджено останнім, що він згідно відомостей отриманих з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не виконав вимогу, передбачену підпунктом 1 пункту 2 розділу II - Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 р., яка передбачає, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.

Електронний кабінет військовозобов`язаного у громадянина ОСОБА_1 відсутній, як і паперовий обліковий документ, натомість наявний роздрукований електронний обліковий документ де зазначено, що дані уточнено 07.12.2024 р., а відмітка про вчасність уточнення даних відсутня. Будь які докази, які б підтверджували факт виконання останнім вищеназваної вимоги законодавства відсутні.

Дії позивача кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вважаючи вищезгадану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Матеріали справи свідчать про те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992 року (далі – Закон №2232-XII або Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 цього ж Закону військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11 квітня 2024 року (далі – Закон №3633-IX) під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:

у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності);

у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Цитований Закон набув чинності 18.05.2024.

Отже, наведені норми законодавства передбачали обов`язок уточнення персональних даних по 16.07.2024 та виокремлювали шляхи, якими відповідні громадяни повинні були уточнити свої персональні дані, а саме: шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет.

З листа начальника Центрального управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ ЗСУ №116/2/1/103671 від 06.11.2025 вбачається, що позивач оновив дані, визначені пунктом 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-ІХ, через ЦНАП 16.07.2024 та 07.12.2024 через за стосунок «Резерв+».

Таким чином, суд доходить до висновку про те, що позивач своєчасно оновив персональні дані, а тому посилання у спірній постанові на те, що він не виконав вимоги пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-ІХ є безпідставними.

Крім того, суд звертає увагу на те, що до матеріалів позову долучено копію військово-облікового документу позивача, сформованого за допомогою додатку «Резерв+», у якому відображено, що дані позивач уточним вчасно.

У зв`язку з наведеним суд не погоджується із твердженнями представника відповідача про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Також суд вказує на те, що оскаржувана постанова сама по собі не являється доказом вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.

Така постанова за своєю правовою природою являється рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому власне передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено законність спірної постанови, суд вважає, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень слід скасувати.

За ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі; 10) проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу.

Суд зауважує, що означена норма адресована суб`єкту, який приймає рішення про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Між тим, у розглядуваній справі має місце перегляд рішення про притягнення особи (позивача) до адміністративної відповідальності.

Вичерпний перелік рішень, які суд вправі ухвалити за результатами розгляду спору з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, відображено у ст. 286 КАС України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У зв`язку з наведеним позовні вимоги про закриття провадження у справі слід залишити без задоволення.

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання суду, в даному випадку на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України слід вийти за межі позовних вимог та з метою ефективного захисту прав позивача скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, що відповідає п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

В силу приписів ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Скасувати постанову №2730-1 від 02.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн., і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У задоволенні решти позову відмовити повністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Й. Данко