Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №299/5459/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Суд: Виноградівський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 08 лютого 2026 р.

Справа: №299/5459/25

Суддя: Надопта А. А.

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5459/25

Номер провадження 2/299/1977/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатськоїобласті в складі

головуючого судді Надопта А.А.

за участі секретаря судового засідання Стрижак О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Виноградів в порядку спрощеного провадження із викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФінпромМаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ФінпромМаркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики №1295836 в розмірі 11 811.00 гривень, з яких :

-3950.00 грн.-сума заборгованості за основною сумою боргу;

-7861.00 грн.-сума заборгованості за відсотками .

Крім того позивач просить стягнути судовий збір в розмірі 2422.4 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4.500 .00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.03.2021 року між TOB "І Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено Договір позики №1295836 , за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3950.00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 відсотків в день\базова процентна ставка\фіксована\

26 жовтня 2021 року між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та TOB «Фінансова компанія управління активами» укладено Договір факторингу № 2610, у відповідності до умов якого, TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) TOB «Фінансова компанія управління активами» за плату належні йому Права Вимоги, а TOB «Фінансова компанія управління активами» приймає Належні TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.

03.04.2023 року TOB «Фінансова компанія управління активами» та TOB "Фінпром Маркет" уклали договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 1295836 від 06.03. 2021 року .

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26.11.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

19.12.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Дидинською Б.М. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві обставинами та вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Вказує на те, Сума основного бургу ним була погашена товариству «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ще у 2021 році. На жаль, не збережена квитанція про оплату.

Крім того, відповідач не погоджується із визначеним розміром заборгованості стосовно стягнення з нього суми заборгованостиі за відсотками в розмірі 7861.00 грн.

Згідно умов договору позики № №1295836 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), строк договору - 30 днів, дата надання позики - 06 березня 2021 року по 05 квітня 2021 року - дата повернення позики (останній день).

Таким чином, строк кредитування сплив 05 квітня 2021 року. Позивач нарахував відсотки за 90 днів, мотивуючи тим, що в п.4.2 Договору написано, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Із цим відповідач не погоджується. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2422.4 грн. Конопля є учасником бойових дій , що підтверджується довідкою за № 3451, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2025 року. На підставі п.13 ч.І ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від оплати судового збору.

31.12.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив , в якому просив позовні вимоги задоволити в повному обсязі, вказавши, що представником відповідача до відзиву не додано жодних доказів, які б спростували позовні вимоги

Представник позивача просив розглядати справи у його відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача, адвокат Дидинська Б.М. направила до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, просила врахувати відзив на позовну заяву, а також звернув увагу суду на додаткові пояснення, які ними надіслані до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "ПронінапротиУкраїни § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду Українивід 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В судовому засіданні встановлено, що 15 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики №1295836 в розмірі 11 811.00 гривень, з яких :

-3950.00 грн.-сума заборгованості за основною сумою боргу;

-7861.00 грн.-сума заборгованості за відсотками .

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що передбачено ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору(ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абз.1 ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, щоякщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис (п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч.5 ст.18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобо`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Матеріали цивільного позову не містять доказів належного повідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги. Позивач у відзиві формально посилається на положення статей 512-517 ЦК України, проте не надав суду жодного доказу, який би підтверджував факт належного повідомлення відповідача про відступлення права вимоги.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність доказів повідомлення боржника про заміну кредитора позбавляє нового кредитора права вимагати виконання зобов`язання (зокрема, постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова від 16.06.2021 у справі № 761/29241/19).

Частина 2 статті 517 ЦК України прямо передбачає право боржника не виконувати зобов`язання новому кредитору до надання доказів переходу права вимоги.

У матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу повідомлення про відступлення, докази ознайомлення відповідача з договором факторингу.

Посилання позивача на судову практику без встановлення конкретних фактичних обставин цієї справи є неприпустимим та не відповідає вимогам ст. 89 ЦПК України.

Позивач стверджує про набуття ним статусу кредитора, однак не довів ключовий юридичний факт — перехід права вимоги саме за договором позики відповідача.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно виходить з того, що сам по собі договір факторингу без ідентифікації конкретного зобов`язання не підтверджує переходу права вимоги (постанова ВС від 27.11.2019 у справі № 522/1914/16-ц, постанова від 03.02.2021 у справі № 761/38977/18).

Отже, твердження позивача про належність йому права вимоги є припущенням, що прямо заборонено ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст.79, 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ТзОВ «ФінпромМаркет», тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає, що застосування позовної давності можливо в разі наявності підстав для задоволення позову. Так, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФінпромМаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийНадопта А. А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua