Вирок від 12 лютого 2026 р. у справі №630/135/26 — Люботинський міський суд Харківської області

Справа №630/135/26 Провадження № 1-кп/630/27/26

В И Р О К

Іменем України

13 лютого 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Люботин кримінальне провадження № 12025221320000594 від 30 листопада 2025 року стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Люботин, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, із вищою освітою, працюючого зварювальником у ТОВ «UBC промо», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу № 169 о/с від 13.04.2023 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області.

У той же час, відповідно до наказу № 304 о/с від 12.07.2023 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області.

Відповідно до п.1 Примітки до ст. 364 КК України, лейтенант поліції ОСОБА_5 , старший лейтенант поліції ОСОБА_6 є особами, які постійно здійснюють функції представників Національної поліції України - центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, у зв`язку з чим вони є службовими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон), Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно до ст. 2 Закону, завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Принципами діяльності поліції відповідно до ст.ст. 6-9 Закону є верховенство права, дотримання прав і свобод людини, законність, відкритість та прозорість.

Згідно ст. 23 Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Одночасно встановлено, що 29 листопада 2025 року о 16 год 04 хв під час несення служби поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у складі екіпажу автопатруля, із застосуванням проблискових маячків та звукового сигналу на службовому автомобілі марки «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Люботин, вул. Дмитріївська, 15 зупинили автомобіль «ВАЗ-21099», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , за порушення п.2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306, а саме водій не був пристебнутий паском безпеки.

У подальшому в ході опрацювання поліцейським СРПП ОСОБА_6 , було встановлено, що водій ОСОБА_4 , має ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння очей. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров`я № 1452/735 від 09.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», ОСОБА_4 , відмовився.

У зв`язку із викладеним, поліцейським ОСОБА_6 , на підставі ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» та ч. 2 п. 5 розділу 1 та розділу «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, повідомлено ОСОБА_4 , про складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього та запропоновано пройти до службового автомобіля марки «Renault Duster» реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », для проведення відповідних дій.

У цей час ОСОБА_4 , перебуваючи в салоні службового автомобіля марки Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_1 , усвідомлюючи, що перед ним працівник Національної поліції, який перебував у форменому одязі із знаками розрізнення, почав розмову з поліцейським СРПП ОСОБА_6 , з метою вирішення питання стосовно непритягнення його до адміністративної відповідальності та уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

З цією метою ОСОБА_4 , 29 листопада 2025 року о 17 год 01 хв, перебуваючи у салоні службового автомобіля, який був припаркований за адресою: м. Люботин, вул. Дмитріївська, 15, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, побачив, що працівник ОСОБА_6 , почав складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, запропонував працівнику поліції ОСОБА_6 , який обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, та відповідно до ч.3 ст.18 КК України є службовою особою Національної поліції України, 2000 гривень за непритягнення його до адміністративної відповідальності. Отримавши відмову та попередження про кримінальну відповідальність, ОСОБА_4 , бажаючи уникнути відповідальності, достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, не зважаючи на неодноразове попередження поліцейських сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не залишив своїх спроб уникнути відповідальності шляхом надання пропозиції неправомірної вигоди працівникові поліції та запропонував поліцейському ОСОБА_6 , 4000 гривень неправомірної вигоди за непритягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Після зазначених неправомірних дій ОСОБА_4 , інспектором сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_5 викликано слідчо-оперативну групу відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області для складання відповідних матеріалів за фактом пропозиції надання інспектору сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_6 громадянином ОСОБА_4 , неправомірної вигоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав, погодився з його кваліфікацією, розкаявся у вчиненому та показав, що керував автомобілем та перевозив дрова на які не було документів. Він був зупинений працівниками поліції, які запропонували пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, але він відмовився,оскільки був тверезий та вдома чекали діти, яких було ні з ким залишити. Поліцейські почали складати протокол за відмову від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, і він, щоб уникнути цього запропонував хабар у 4000 грн. Його жінка не працює офіційно, в них двоє малолітніх дітей, один з яких має інвалідність з дитинства.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини вчиненого кримінального правопорушення і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів, які ніким не оспорюються.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 369 КК України, а саме: пропозиція надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду будь-якої дії з використанням службового становища.

При дослідженні особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, працює, одружений, мав інвалідність 3-ї групи у зв`язку із захворюванням кінцівки, має двох малолітніх дітей, один з яких має інвалідність з дитинства, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене, а також активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання відповідно до ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, є нетяжким злочинами, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин що його обтяжують, те що він раніше не судимий, відомості про його сімейний стан, а також, що він щиро розкаюється у вчиненому злочині та негативно ставиться до вчиненого. Серед іншого, суд враховує і ту обставину, що за своїми особистими якостями і поведінкою ОСОБА_4 не виявляє підвищеної небезпеки для суспільства.

Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

При призначенні покарання, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, суд виходить із положень ст. 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом`якшуючі та відсутність обтяжуючих покарання обставини, дані про особу обвинуваченого, і вважає, що виправлення ОСОБА_4 і попередження скоєння ним нових злочинів можливо без призначення покарання пов`язаного із позбавленням або обмеженням волі.

Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, а також враховуючи дані про особу, суд вважає за можливе, призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що буде співмірним до вчиненого і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним подібних правопорушень в майбутньому.

Цивільний позов відсутній.

Питання про речові докази вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України та після набрання вироком законної сили, з них слід зняти арешт і повернути їх власникам.

Запобіжний захід не обирався.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 369 КК Українита призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Речовий доказ – СD-R диск з відеозаписами, що зберігається у матеріалах кримінальне провадження № 12025221320000594 від 30 листопада 2025 року, - після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Люботинський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1