Вирок від 12 лютого 2026 р. у справі №953/13020/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/13020/25

н/п 1-кп/953/521/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2026 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Київського районного суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, на момент вчинення кримінального правопорушення перебуваючий на посаді: навідника-оператора 2-го відділення 2го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 173 від 03.07.2024, ОСОБА_5 , зараховано до списків особового складу частини військової частини НОМЕР_1 .

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 183 від 11.07.2024, ОСОБА_5 , був призначений на посаду навідника-оператора 2-го відділення 2го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 .

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжено та який діє на теперішній час.

Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях.

Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією строком до закінчення особливого періоду, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

При цьому, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді: навідника-оператора 2-го відділення 2го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , 05.10.2024 під час проходження військової служби вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, без дозволу командування та поважних причин, в умовах воєнного стану вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_5 , в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, діючи в умовах воєнного стану 04.10.2024 був виписаний із КНП «Міська клінічна лікарня №30» ХМР, за порушення лікарняного режиму, та зобов`язаний був повернутись до В/ч НОМЕР_1 ,

05.10.2024 (точного часу не встановлено) до розташування В/ч НОМЕР_1 , що базувалась за адресою: АДРЕСА_2 , не повернувся, тим самим, не з`явився вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

26.11.2025 року працівниками ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області було виявлено військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 – солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 05.10.2025 самовільно залишив місце несення служби військової частини НОМЕР_1 , що базувалась за адресою: АДРЕСА_2 .

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_5 в період з 05.10.2024 року до моменту виявлення працівниками ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, а саме до 26.11.2025 року, незаконно перебував поза межами території тимчасової дислокації підрозділу та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю, щиро каявся, та пояснив, що дійсно він, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 173 від 03.07.2024, був зарахований до списків особового складу частини військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду навідника-оператора 2-го відділення 2го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 . 04.10.2024 він був виписаний із КНП «Міська клінічна лікарня №30» ХМР, за порушення лікарняного режиму, та зобов`язаний був повернутись до В/ч НОМЕР_1 , однак до розташування В/ч НОМЕР_1 , що базувалась за адресою: АДРЕСА_2 , він не повернувся, а вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд. В подальшому 26.11.2025 року він був виявлений працівниками ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції. Роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів (крім допиту обвинуваченого) стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглядає справу у відповідності до ст. 349 КПК України.

За таких обставин суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, доведена у повному обсязі, та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Як особа ОСОБА_5 характеризується позитивно, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні мати похилого віку – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, має низку хронічних захворювань.

Відповідно до службової характеристики, за підписом командира в/ч НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_5 за своїми професійними, діловими і моральними якостями займаній посаді не відповідає.

Згідно медичної характеристики, ОСОБА_5 перебуває під наглядом медичної служби військової частини НОМЕР_1 з липня 2024 року. На первинному медичному огляді по прибуттю в військову частину, скарг на стан здоров`я не висловлював. ЗЧМТ, сноходіння, енурез заперечував. За результатами огляду був признаний здоровим. 06.07.2024-16.07.2024 стаціонарне лікування в КНП «МКЛ 30» ХМР м. Харків, діагноз: Загострення хронічного правобічного гнійного туботимпанального середнього отиту. Поліп зовнішнього слухового проходу праворуч. 27.08.2024-27.08.2024 стаціонарне лікування в КНП ХОР «ОГВВ» м. Харків, діагноз: Множинні вогнепальні осколкові поранення кінцівок 27.08.2024. Поранення м`яких тканин правого та лівого стегна правої та лівої гомілки. ПХО ран 27.08.2024. Військові операції, що викликали пошкодження іншими видами вибухів або осколками. 27.08.2024-10.09.2024 стаціонарне лікування в ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» м. Харків, діагноз ВОСП (27.08.2024) м`яких тканин правого та лівого стегна, правої та лівої гомілки. Хронічна венозна недостатність ІІІ ст. Трофічна виразка правої гомілки. 10.09.2024-25.09.2024 стаціонарне лікування в госпітальному відділені медичної роти м. Харків, діагноз: Гострий середній правосторонній отит. Наслідки ВТ, ВОСП (27.08.2024) м/т правого та лівого стегна лівої гомілки. 25.09.2024-04.10.2024 стаціонарне лікування в КНП «МКЛ 30» ХМР м. Харків, діагноз: Загострення хронічного правобічного туботимпанального гнійного середнього отиту. Поліп зовнішнього слухового проходу праворуч.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприянні в розкритті кримінального правопорушення, перебування на його утриманні мати похилого віку – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Беручи до уваги наведене, при обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України та враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наведені вище, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, його відношення до скоєного, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання і вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень обрати покарання у вигляді позбавлення волі.

При цьому, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його позитивну посткримінальну поведінку, а саме усвідомлення протиправності своєї злочинної поведінки та наміру в подальшому суворо дотримуватись закону, що на думку суду, також істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, суд вважає за можливе призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією статті, за якою він обвинувачується.

Отже, на переконання суду, призначення такого покарання обвинуваченому ОСОБА_5 буде відповідати вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає положенням ст. 65 КК України.

Суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для застосування до призначеного покарання ст. 69, 75 КК України, які б давали суду можливість прийти до висновку про застосування до обвинуваченого більш м`якого покарання.

Суд також враховує позиції Верховного Суду, викладені в постановах у справі №750/2773/22 (провадження №51-3061км22) від 22.12.2022 та у справі №726/78/23, (провадження №51-1772км23) від 11.07.2023, з яких вбачається, що кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби свідчать про підвищену суспільну небезпечність, оскільки можуть призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим, а тому застосування іншого покарання ніж позбавлення волі, не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за вчинення таких дій.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін, продовживши її до набрання цим вироком законної сили.

Визначаючи відповідно до п. 2 ч. 4 ст.ст. 374 КПК України початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в п.п. 46, 47 Рішення по справі «Руслан Яковенко проти України» (заява №5425/11, статус остаточного - 04.09.2015), згідно якої відлік строку відбування покарання особою, засудженою судом першої інстанції, тоді як вирок не набрав законної сили, розпочинається після ухвалення вироку, адже особа вважається такою, що засуджена компетентним судом, а попереднє ув`язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.

Отже, початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід рахувати з 13.02.2026, тобто з дня ухвалення цього вироку.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 26.11.2025 по 13.02.2026, включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення, за один день позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 13.02.2026, тобто з дня ухвалення цього вироку.

У строк відбування покарання ОСОБА_5 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 26.11.2025 по 13.02.2026, включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення, за один день позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін, продовживши її до набрання цим вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженому в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - суддя ОСОБА_1