Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №619/624/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/624/26

провадження № 3/619/341/26

Постанова

іменем України

12 лютого 2026 року,

суддя Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М. розглянула у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,

установила:

26.01.2026 старшим інспектором ЮП СВГ ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Морозовим І.С. складено протокол серії ВБА №201965, за відомостями якого, 13.01.2026 о 17 год 48 хв за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не виконала покладених на неї батьківських обов`язків відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим останній вчинив дрібне викрадення майна ТОВ «Вигідна покупка», чим порушила ст. 150 Сімейного кодексу України.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, причину неявки суду не повідомила, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялася за номером телефону, зазначеним у заяві, підписаною нею, на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, про що свідчить довідка про доставку SMS у додаток «Viber». Водночас, матеріали справи містять заяву, у якій вона просить здійснити розгляд справи без її участі, вину визнає.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У пункті 41 рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою та судом вичерпані заходи щодо повідомлення ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вважає можливим проводити судовий розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Перевіривши матеріали справи, надані документи, суддя дійшла висновку про закриття провадження у справі, з огляду на таке.

Як передбачено ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як передбачено ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. Об`єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

За диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків що стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки диспозиція ст. 184 КУпАП передбачає саме ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №201965 від 26.01.2026, ОСОБА_1 інкримінується невиконання батьківських обов`язків відносно свого неповнолітнього сина, у зв`язку з тим, що останній вчинив дрібне викрадення майна ТОВ «Вигідна покупка».

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП. Водночас суд зазначає, що відповідальність батьків за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, передбачена ч. 3 ст. 184 КУпАП .

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення батьками належного виховання, контролю за поведінкою неповнолітніх дітей, а також у сфері запобігання вчиненню ними адміністративних правопорушень.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає не безпосередньо в ухиленні від виховання як такому, а у факті вчинення неповнолітнім віком від 14 до 16 років адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена КУпАП, що є юридичним наслідком неналежного виконання батьками своїх обов`язків. Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони є: наявність події адміністративного правопорушення, вчиненого неповнолітнім; вік неповнолітнього від 14 до 16 років на момент події; встановлення конкретної норми КУпАП, яка передбачає відповідальність за вчинене ним діяння; причинний зв`язок між поведінкою неповнолітнього та виконанням батьками виховних функцій.

Суб`єктом правопорушення є спеціальний суб`єкт - батьки або особи, які їх замінюють, на яких покладено обов`язки щодо виховання та нагляду за неповнолітніми дітьми. Обов`язковою умовою є наявність у них статусу законних представників дитини.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується виною у формі необережності або недбалості, що проявляється у неналежному виконанні батьківських обов`язків, відсутності належного контролю за поведінкою дитини, що й призвело до вчинення нею адміністративного правопорушення. При цьому обов`язковим є встановлення психічного ставлення батьків до наслідків у вигляді протиправної поведінки неповнолітнього.

Таким чином, для наявності складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, підлягає обов`язковому доведенню сам факт вчинення неповнолітнім адміністративного правопорушення, його правова кваліфікація за відповідною нормою КУпАП, вік дитини, а також причинний зв`язок між діянням неповнолітнього та неналежним виконанням батьками своїх обов`язків.

Разом з тим, фабула протоколу не містить усіх істотних ознак події адміністративного правопорушення. Зокрема, у протоколі не зазначено, коли саме було вчинено крадіжку, не конкретизовано дату та час вчинення безпосередніх протиправних дій дитиною, не визначено, які саме товари були викрадені, їх кількість, асортимент, а також не встановлено вартість викраденого майна та розмір заподіяної матеріальної шкоди. Вказані відомості є обов`язковими складовими фабули адміністративного правопорушення, оскільки лише їх наявність дає можливість встановити подію правопорушення, його наслідки та причинний зв`язок між діями матері і діями неповнолітнього.

Обставини вчинення правопорушення мають бути доведені доказами та відповідно до ст. 251 КУпАП встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до Інструкції «з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції»: п.15. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Так, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , дрібного викрадення майна ТОВ «Вигідна покупка», суду не надано відеозаписи з камер спостереження торгівельного закладу, які б фіксували подію правопорушення, про який зазначала у своїх письмових поясненнях ОСОБА_4 , а долучений до матеріалів протокол огляду місця події від 13.01.2026 не може бути покладений в основу доказування, оскільки надана суду копія є нерозбірливою, її зміст неможливо прочитати та встановити за нею будь-які фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення справи, що позбавляє суд можливості об`єктивно встановити обставини події.

Фактично зі змісту протоколу неможливо встановити об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення, що унеможливлює належну правову оцінку діяння. З фабули неможливо встановити юридичну природу діяння неповнолітнього, що, у свою чергу, унеможливлює встановлення причинного зв`язку між діями матері та наслідками у вигляді вчинення дитиною конкретного адміністративного правопорушення.

Крім того, суд звертає увагу, що фабула протоколу про адміністративне правопорушення викладена формально та не містить повного юридичного формулювання події. Зокрема, у ній зазначено лише загальне формулювання про те, що неповнолітній вчинив «дрібне викрадення майна», однак не конкретизовано, яке саме правопорушення ним вчинено у розумінні норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, у протоколі відсутнє посилання на відповідну норму КУпАП, яка передбачає відповідальність за такі дії.

Вказані недоліки фабули є істотними, оскільки протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення, і саме в його межах особа реалізує своє право на захист, а суд позбавлений можливості самостійно конкретизувати чи доповнювати викладені в ньому обставини.

Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи або виправляти недоліки фабули протоколу, оскільки це суперечило б принципу змагальності сторін та праву особи на захист.

Отже, суд зазначає, що перевіркою матеріалів справи встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Згідно зі статтею 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ураховуючи вищевикладене, у діях ОСОБА_1 відсутні склад та подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 284 КУпАП, постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя

постановила:

Провадження по справі щодо ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.

Суддя І. М. Нечипоренко