Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №565/61/26 — Вараський міський суд Рівненської області

Справа № 565/61/26

Провадження № 3/565/58/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2026 року м.Вараш

Вараський міський суд Рівненської області в особі судді Незнамової І.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Західного міжрегіонального управління держаної служби з питань праці, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, фізичної особи-підприємця, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

- за ч.3 ст.41 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №ЗХ/РВ/41244/025216/П/ПТ від 09.01.2026 року слідує, що 30.12.2025 року, при проведенні позапланового заходу у ФОП ОСОБА_1 , за місцем здійснення господарської діяльності - в будинку АДРЕСА_2 , виявлено факт допуску до роботи працівника - ОСОБА_2 , без укладення трудового договору та без повідомлення територіального органу ДПС у Рівненській області про прийняття на роботу.

Такі дії ФОП ОСОБА_1 головним державним інспектором відділу з питань праці Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління держаної служби з питань праці, інспектором праці Марчуком В.Я. кваліфіковані за ч.3 ст.41 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 винуватість в інкримінованому правопорушенні не визнала та пояснила, що будь-яких відносин, які містять ознаки трудових, між нею та ОСОБА_2 не було. При цьому, ОСОБА_1 вказала, що вона намагалась знайти особу, яка могла б вести онлайн-сторінку її бізнесу, зокрема відповідати за контент-план, створення та публікацію контенту, комунікацію з аудиторією та аналітику, з приводу чого опублікувала оголошення про пошук такого фахівця. На вказане оголошення відгукнулась ОСОБА_2 , яка, з її дозволу, за місцем провадження нею господарської діяльності, зробила декілька пробних відео та фото товарів. У подальшому, вона пропонувала ОСОБА_2 офіційне працевлаштування, однак остання відмовилася, на підтвердження чого ОСОБА_1 надала скріншот переписки з ОСОБА_2 в месенджері «TELEGRAM». Ствердила, що ОСОБА_2 надала їй разову послугу з фотографування та відеозйомки товарів, що не містить будь-яких ознак трудових відносин.

За вказаних обставин, ОСОБА_1 вважає, що в її діях відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, у зв`язку з чим, просила провадження в справізакрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердила обставини, зазначені ОСОБА_1 , та ствердила, що між нею та ФОП ОСОБА_1 не було будь-яких відносин, які містять ознаки трудових, а лише разове, за попередньою домовленістю з ФОП ОСОБА_1 , надання послуг з фотографування та відеозйомки товарів, для викладення таких матеріалів на вебсторінку для онлайн-продажу.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 , проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, з огляду на наступне.

Згідно ч.3 ст.41 КУпАП, відповідальність за вказаною статтею настає у випадку фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуску до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.4 ст.24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому, сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст.208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд зазначає, що матеріалами, долученими до протоколу про адміністративне правопорушення, не встановлено, що ОСОБА_2 на постійній основі працювала у ФОП ОСОБА_1 , підлягала внутрішньому трудовому розпорядку та отримувала за виконану роботу заробітну плату, що свідчило б про наявність між сторонами трудових відносин.

Також факт трудових відносин спростований поясненнями свідка ОСОБА_2 , наданими у судовому засіданні.

Суд зауважує, що будь-яких письмових пояснень ОСОБА_2 до протоколу про адміністративне правопорушення №ЗХ/РВ/41244/025216/П/ПТ від 09.01.2026 року не долучено.

У матеріалах справи, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , наявний лише акт №ЗХ/РВ/41244/025216 від 30.12.2025 року, за результатом проведення перевірки у ФОП ОСОБА_1 , де зафіксоване виявлене порушення.

У постанові від 06.05.2020 року №160/5315/19, Верховний Суд дійшов висновку, що основними ознаками трудового договору є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №820/1432/17, 06.03.2019 року у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 року у справі №815/954/18.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір у письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

На переконання суду, обставини, встановлені в ході судового розгляду, з приводу відносин ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , вказують на наявність між сторонами саме цивільно-правових відносин, з надання ОСОБА_2 послуг разового характеру.

При цьому, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу, на основі якого суд мав би можливість зробити безумовні та категоричні висновки, щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, що стосується допуску до роботи ОСОБА_2 , без укладення трудового договору та без повідомлення територіального органу ДПС у Рівненській області про прийняття на роботу.

Отже, за таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріали, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення, не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.41 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.41 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.221, 247, 283, ч.3 ст.41 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.41 КУпАП відносно ОСОБА_1 через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Вараський міський суд Рівненської області.

Суддя І.М.Незнамова