Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №550/1400/25 — Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/1400/25

Провадження № 2/550/46/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Литвин В.В.,

за участю секретаря судового засідання Томас Ю.П.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Покотило А.П.,

відповідачки – не з`явилася,

третьої особи – представника ОСОБА_2 ,

дитини (особи, щодо якої вирішується питання) – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чутове в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області як орган опіки і піклування,

про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Чутівського районного суду Полтавської області із позовом до відповідачки ОСОБА_4 про позбавлення її батьківських прав, мотивуючи позов тим, що дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає лише з батьком, братом та бабусею з 2013 року.

Відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, протягом тривалого періоду (понад 12 років) не цікавиться здоров`ям дитини, не відвідує її, не підтримує дитину, не здійснює своїх батьківських обов`язків, направлених на підтримання нормального спілкування чи виховання дитини.

З наведених підстав позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить позбавити відповідачку батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 13.11.2025 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та визначено сторонам строк для подання заяв по суті справи, а також третій особі строк для подання письмових пояснень.

Ухвалою від 11.12.2025 підготовче засідання було відкладено на 12.01.2026 у зв`язку з неявкою відповідачки та відсутністю у суду відомостей про повідомлення відповідачки про місце, дату і час підготовчого засідання.

02.01.2026 до суду надійшло клопотання третьої особи про долучення доказів, до якого додано висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, а також інші письмові докази, на підставі яких складено висновок (а.с. 83-140).

Ухвалою від 12.01.2026 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 04.02.2026, в судове засідання викликано учасників справи, а також ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 – для з`ясування думки дитини щодо позовних вимог.

В судове засідання відповідачка не з`явилася, відзив на позов не подала, хоча заздалегідь повідомлялась належним чином про день та час розгляду справи, про що наявні докази у справі.

Таким чином, судом вжито належних заходів для повідомлення відповідачки про розгляд даної справи судом, однак, остання інтересу до розгляду справи не виявила, що вказує на її байдужість до вирішення питання щодо позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітньої доньки.

За наведених обставин, суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідачки.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити повністю.

Представник третьої особи також позовні вимоги підтримала та просила ухвалити рішення з урахуванням якнайкращих інтересів дитини.

Під час судового розгляду судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 13.10.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чутівського районного управління юстиції у Полтавській області, батьками неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 22 зворот).

Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_4 з 02.04.2005 по 11.11.2013 перебували в зареєстрованому шлюбі та мають спільних дітей: повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 29.10.2013, яке набрало законної сили 11.11.2013, шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано.

Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з батьком ОСОБА_1 .

З вимогами про стягнення аліментів на дітей позивач не звертався.

У сім”ї позивача панують теплі родинні стосунки, існує взаєморозуміння батька з обома дітьми – повнолітнім сином та неповнолітньою донькою.

За період після розлучення з чоловіком, протягом понад 12 років, відповідачка не проявляла інтересу до дітей, не брала участі у їх вихованні, не цікавилася їхнім життям, станом здоров`я, розвитком, навчанням, не надавала жодної матеріальної підтримки.

Дитина ОСОБА_3 проживає разом з батьком, братом і бабусею та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19).

На даний час ОСОБА_7 навчається в Полтавському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Віталія Грицаєнка, проживає у гуртожитку, перебуває на повному пансіоні, навчання безоплатне.

Згідно з положеннями ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Дитина – неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в судовому засіданні надала суду пояснення та зазначила, що з раннього дитинства вона проживає з батьком ОСОБА_1 та братом ОСОБА_8 . Вона зовсім не пам`ятає того часу, коли батьки проживали разом однією сім`єю. З дитинством вихованням її та брата займався батько. Бабуся по лінії батька ОСОБА_9 надавала допомогу у вихованні, щоденному догляді, побутових справах. Про матір ОСОБА_4 дівчині відомо небагато, бачила її на небагатьох сімейних фото, з нею не спілкуються, мати ніколи не запрошувала доньку до себе додому, не ініціювала зустрічей з нею, навіть на свята, дні народження. Розповіла також, що нещодавно вона відвідала прабабусю ОСОБА_10 в с. Кочубеївка, однак мати не виявила бажання зустрітися з нею. Заувавжила, що в дитинстві їй дуже бракувало материнської любові, ласки, турботи. Однак, поступово, коли подорослішала, вона втратила інтерес та почуття до матері, яка стала для неї чужою людиною. Найближчими людьми у її житті є батько і брат. Батько завжди дбав про неї і брата, завжди був поруч. ОСОБА_11 здобуває освіту в Полтавському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. ОСОБА_12 . Саме батько допомагав їй визначитися з майбутньою професією, підтримував її вибір, допомагав під час вступу. З матір`ю ОСОБА_11 спілкуватися не бажає, оскільки та сама не проявляла і не проявляє до неї жодного інтересу. Таке ставлення матері викликає у неї образу.

Згідно з висновком, затвердженим рішенням виконкому Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 26.12.2025 № 3, наданим суду органом опіки та піклування, останній вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки має місце свідоме нехтування обов`язками з виховання дитини і така поведінка носить тривалий характер, у дитини відсутній емоційний зв`язок з матір`ю (а.с. 86-97).

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України (далі – СК України) батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише за наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав та інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших незалежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 150 та 180 СК України кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язання виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей та несуть відповідальність за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлено вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Вирішуючи питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків з виховання, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки, і такі заходи впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд підкреслює, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші заходи впливу виявилися безрезультатними.

Умовою щодо ухилення від обов`язків з виховання дитини у якості підстави для позбавлення батьківських прав, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачки щодо дитини в матеріалах справи відсутні.

На переконання суду, позивачем не доведено, що поведінка відповідачки щодо дитини є саме свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб тощо.

Орган опіки та піклування, який надав висновок щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, не довів та не надав суду доказів того, в чому саме полягає захист інтересів неповнолітньої дитини шляхом позбавлення її матері батьківських прав щодо неї, а також того, що до відповідачки застосовувалися інші заходи впливу щодо спонукання її до належного виконання батьківських обов`язків, та вони виявилися безрезультатними.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачки щодо дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків стосовно дитини.

Окремо слід зазначити, що суд бере до уваги також ту обставину, що на момент подання позову позивач протягом тривалого періоду часу (понад 12 років) жодного разу не порушував перед органом опіки і піклування питань щодо спонукання відповідачки до виконання нею батьківських обов`язків, не звертався до суду з вимогами про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дітей тощо. Суд наголошує, що саме такі дії позивача могли б вказувати на їх спрямованість саме на захист інтересів їх спільних з відповідачкою дітей.

У подібних справах обов`язково мають досліджуватись інші обставини, зокрема, Верховний Суд неодноразово підкреслював, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках. А головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька чи матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку (постанова КЦС від 20.12.2023 у справі № 522/20260/21).

Саме ці докази і вважатимуться законними підставами для задоволення позову (постанова КЦС від 29.11.2023 у справі № 607/15704/22).

Відповідно до ч. 3 ст. 171 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. Тобто, над думкою неповнолітньої дитини превалюють її інтереси.

В ході судового розгляду судом не встановлено обставин, які б достеменно вказували на те, що позбавлення відповідачки батьківських прав відповідатиме інтересам дитини, тобто позитивно вплине на її психічний та духовний розвиток, її здоров`я чи матеріальне становище.

Таким чином, в результаті повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, оцінки доказів, якими обґрунтовано позов, як кожного окремо, так і в їх сукупності та взаємозв`язку, з`ясування думки дитини щодо позовних вимог, врахування висновку органу опіки і піклування, суд дійшов переконання про необґрунтованість та передчасність позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_13 по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивачем не доведено за допомогою належних та достовірних доказів того, що відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов`язків щодо дитини свідомо та умисно, що її поведінка та спосіб життя становлять реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку, що позивачем та органом опіки і піклування вичерпано всі інші заходи впливу на відповідачку та вони виявилися безрезультатними.

З урахуванням наведеного та виходячи з якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про позбавлення батьківських прав не підлягає задоволенню з підстав необґрунтованості та недоведеності.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України до судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 6, ч.ч. 7-10 ст. 7, ст.ст. 19, 141, 150-152, 164, 165, 171СК України, ст.ст. 4, 5, 10, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Попередити ОСОБА_13 про необхідність належного виконання обов`язків з виховання і утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 13 лютого 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Виконавчий комітет Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, вул. Центральна, 4, селище Чутове, Полтавський район, Полтавська область, ЄДРПОУ 44054741.

Суддя В.В. Литвин