Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №524/4244/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4244/25

Провадження №2-а/524/1/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2026 року м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі суду головуючого судді Рибалки Ю.В., за участю секретаря судового засідання Панченко А., розглянувши адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № б/н від 20.03.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн.;

- закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.03.2025 постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № б/н його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, у зв`язку із порушенням правил військового обліку.

Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності вважає протиправною. Основні аргументи такі:

- обов`язок щодо проходження медичного огляду виникає в особи згідно з рішенням комісії з питань взяття на військовий облік відповідного ТЦК, до якого особа має прибувати за викликом ТЦК, що здійснюється шляхом вручення повістки у встановленому законодавством порядку, військовозобов`язані не зобов`язані самостійно ініціювати проходження медичного огляду військово-лікарською комісією. Повісток для проходження медичного огляду не отримував;

- відповідач зазначає, що позивач начебто не виконав певні норми, що перелічені в оскаржуваній постанові, натомість суть правопорушення не конкретизує, в чому полягає порушення правил військового обліку не зазначає;

- посилається, що дані оновив вчасно, про що свідчить скріншот із Резерв+, з того часу дані позивача не змінювались.

15.04.2025 Автозаводським районним судом міста Кременчука постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у цій справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами. Цією ж ухвалою суд витребував у відповідача документи які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

На виконання вимог статті 269 КАС України судом направлено відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі, в якій визначено строк подачі відзиву на позовну заяву, разом із копією позовної заяви з доданими до неї документами.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі від 15.04.2025 та витребування доказів отримав в електронному кабінеті через ЄСІТС «Електронний суд» 23.04.2025, а також засобами поштового зв`язку - 06.05.2025, однак правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. У визначений судом строк відзив на позов не подав та не надав документи та матеріали, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення.

Цю ж ухвалу суду від 15.04.2025 відповідачу направлено повторно в електронному кабінеті через ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана відповідачем 28.07.2025.

04.11.2025 судом постановлено нову ухвалу, у відповідача повторно витребувано документи та матеріали, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення.

Відповідач ухвалу про повторне витребування доказів у справі від 04.11.2025 отримав в електронному кабінеті через ЄСІТС «Електронний суд» 06.11.2025, а також засобами поштового зв`язку - 17.11.2025, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, однак відповідних документів суду не надав.

Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін від будь-якої із сторін не надходило.

Статтею 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи суд здійснює за відсутності учасників справи, у відповідності до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до інформації з українського мобільного застосунку, розробленого Міністерством оборони України «Резерв+», дата уточнених даних: 10.07.2024, ОСОБА_1 , непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

20.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 складено постанову про адміністративне правопорушення № б/н, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Згідно оскаржуваної постанови: « ОСОБА_1 медичний огляд військово-лікарською комісією у місцевому органі військового управління з 19.04.2018 по 17.02.2025, жодного разу не проходив (зокрема, до початку повномасштабної війни повинен був проходити 1 раз на 5 років, а в період дії воєнного стану який був введений Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та подовжений до теперішнього часу, 1 раз на рік), по оповіщенню для уточнення даних № 859948 на 07.11.2024 року не з`явився, чим порушив правила військового обліку.

Справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності розглянуто без його участі, про що свідчить відсутність підпису в постанові.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

За приписами примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжується донині.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Вказані Укази президента затверджені Верховною Радою України, а саме ЗУ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022» від 24.02.2022 року №2102-IX, ЗУ «Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 року №65/2022» від 03.03.2022 року №2105-IX.

У подальшому воєнний стан та загальна мобілізація в Україні неодноразово продовжувалися. Отже воєнний стан та проведення загальної мобілізації в Україні діє з 24.02.2022 по теперішній час.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначено, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце,зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Суд зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП, передбачає низку чітко визначених у законі послідовних дій відповідного органу (його посадової особи).

Пунктом 1статті 247 КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Статтею 279 КУпАП передбачено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, згідно з вимогами якої розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа,що розглядає справу,оголошує,яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи,їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (частина 1 статті 283 КУпАП).

Частиною 2 статті 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові(за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (частина 2 ст.283 КУпАП).

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено (частина 1 статті 285 КУпАП).

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події і складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, що має бути встановлено під час розгляду справи про адміністративне правопорушення із суворим дотриманням установленого процесу, на підставі доказів, які відповідають вимогам про належність та допустимість.

У розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 74 КАС України).

Згідно зі статтею 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина 9 статті 79 КАС України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (стаття 159 КАС України)

Суд, дослідив матеріали справи, застосував до спірних правовідносин зазначені норми права, дійшов висновку про відсутність достатніх даних щодо події та складу правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується позивач.

Відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, у зв`язку з порушенням правил військового обліку.

Склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту, суб`єктивної сторони.

Згідно з адміністративним процесуальним законом тягар доказування законності рішення, що оскаржується, покладається на суб`єкта владних повноважень, тобто на відповідача.

Зміст винесеної постанови складається з переліку певних норм, які, за твердженням відповідача, порушив позивач, натомість не містить конкретизації встановлених обставин, на підставі яких установлено подію та склад адміністративного правопорушення.

Фактично опис обставин зводиться до зазначення, що позивач не проходив медичний огляд ВЛК у місцевому органі управління, однак відомості про те, що останній у встановленому порядку викликався ТЦК для проходження медичного огляду, в постанові та матеріалах справи відсутні, відповідачем не доведені, на ухвали суду такі докази відповідачем не надані.

Тож, оскаржувана постанова в порушення статті 283 КУпАП не містить: належного опису обставин, установлених під час розгляду справи, у тому числі, але не виключно, дату виклику/повістки для проходження позивачем медичного огляду, дату її отримання останнім, тощо.

Відсутність чіткого зазначення складу адміністративного правопорушення є істотним порушенням права позивача на захист.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, до адміністративних справ, санкції в яких передбачають покарання значного розміру, які мають окрім запобіжної і каральну мету, застосовуються норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в їх кримінальному аспекті.

Таким чином, розгляд справ про правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу у розмірі від 17000 грн до 25500 грн, що є значним розміром, має відбуватися з дотриманням усіх гарантій для особи, яка притягуються до адміністративної відповідальності, як для особи, яка притягується за вчинення кримінального правопорушення. У контексті цього обов`язку, для забезпечення права на справедливий судовий розгляд, особа повинна бути негайно і детально поінформована про характер та причини порушень, мати час та можливість для підготовки до захисту, бути присутньою при розгляді своєї справи та захищати себе особисто чи користуватися юридичною допомогою захисника. Забезпечуючи особі право на захист, у протоколі повинна бути викладена суть адміністративного правопорушення, зазначені конкретні приписи нормативно-правових актів, які були порушені особою, з метою належної підготовки її до захисту. Саме цей обсяг правовідносин та їх кваліфікація (визначення конкретних приписів нормативно-правових актів, які були порушені) повинні бути об`єктом дослідження та перевірки уповноваженою особою під час винесення постанови на підставі протоколу та долучених до нього доказів.

Натомість опис обставин, установлених під час розгляду справи щодо дій позивача, у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові, що оскаржується, не отримали належного формулювання, що унеможливлює перевірку судом правильності кваліфікації дій особи, що є істотним порушенням його права на захист. Відтак має місце порушення приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий судовий розгляд).

Крім того суд зазначає, що відповідачем не подано суду доказів вчинення ним дій щодо отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною 3 статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII від 16.03.2017 (далі також Закон № 1951-VIII), з огляду на те, що позивач перебуває на обліку у відповідача, а також відповідачем не надано доказів неможливості отримання персональних даних позивача у наведений спосіб.

Суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, що відповідачем не доведено.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо доведеності події порушення та вини особи тлумачаться на її користь. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях (стаття 62 Конституції України).

Крім того, принцип 7 Рекомендації N R(91)1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо адміністративних санкцій від 13.02.91 передбачає обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення як складову презумпції невинуватості, і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєного правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у багатьох своїх основоположних рішеннях також стоїть на позиції, що частина 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка передбачає презумпцію невинуватості, не повинна обмежуватися тільки кримінальним процесом, а стосується і процедури розгляду адміністративних правопорушень. Це зафіксоване, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини "Надточій проти України" від 15.05.2008 (пункти 17та21).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Суд зазначає, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.04.2025 суд запропонував відповідачеві подати відзив на позовну заяву та всі наявні докази. Ухвалою суду від 04.11.2025 повторно витребувані відповідні докази. Але на дату ухвалення судового рішення в цій справі, відповідач без поважних причин не виконав свій процесуальний обов`язок. Будь-яких доказів на підставі яких винесена оскаржувана постанова суду не надав.

Тож, суд наголошує, що відповідач відзив на повну заяву не подав, також не подав суду документи та матеріали розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача, які можуть бути використані як докази, на підтвердження законності оскаржуваного рішення, що не узгоджується з обов`язками, встановленими в частині 2 статті 77 КАС України та може бути кваліфіковано судом як визнання позову (див пункт 44 цього рішення).

Зважаючи на це, суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність постанови від 20.03.2025 № б/н у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Тож, адміністративний позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

За частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , з відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, статтями 72-77,78,139,159,243-246, 257-261,293,295 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову від 20.03.2025 № б/н, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 КУпАП, закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне найменування відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 13.02.2026.

Суддя Ю. В. Рибалка