Постанова від 12 лютого 2026 р. у справі №398/6868/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/6868/25

провадження №: 3-в/398/5/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" лютого 2026 р. м. Олександрія

Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Подоляк Я.М. розглянувши заяву адвоката Пасічника Тараса Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.11.2025 по справі №398/6868/25,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Пасічник Т.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.11.2025 по справі №398/6868/25 в якій просить переглянути постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.11.2025 по справі №398/6868/25 залишену без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 24.12.2025 року; прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотириста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень без позбавлення права керування.

У обґрунтування вказаної заяви зазначає, що при вирішенні справи судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не набув права керування транспортними засобами, а не керував транспортним засобом будучи такого права позбавлений.

У постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі 145/932/20 зазначено: «Згідно зі сталою правозастосовною практикою, позбавлення права керування транспортними засобами суд не вправі призначати як додаткове покарання особі, яка його не має». Тобто позбавленню права керувати транспортними засобами підлягають виключно водії, які були таким правом наділені. Інші ж особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за вказаною статтею лише шляхом накладення адміністративного стягнення у виді штрафу. ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, що підтверджено матеріалами справи. Навіть за умови вчинення адміністративного правопорушення, не маючи права керувати транспортними засобами (при відсутності посвідчення водія), закон не передбачає позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, які такого права не набули. Також працівниками поліції при складанні протоколу грубо порушено вимоги КУпАП та Інструкції. Всупереч чинному законодавству про адміністративні правопорушення водія не було відсторонено від керування транспортним засобом; не було тимчасового затримання транспортного засобу. Адміністративним правопорушенням (проступком) може бути тільки винне діяння. Однак в діях ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна сторона правопорушення, оскільки відсутня вина та умисел. ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старший водій. Просить врахувати принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, адже наявність права керування транспортними засобами пов`язана з виконанням службових обов`язків ОСОБА_1 , який має намір здавати екзамен для отримання прав, та відсутність такого права, позбавить його заробляти на життя, захищати суверенітет та територіальну цілісність України.

Суддя, дослідивши заяву, матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначені відповідним процесуальним законом, зокрема у справах про адміністративні правопорушення – Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП), який містить норми як матеріального, так і процесуального права.

Відповідно до ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.

Згідно з положеннями ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судом встановлено, що постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.11.2025 по справі №398/6868/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною ч.5 ст. 126 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років. Стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП залишено без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Отже, постанову суду першої інстанції було переглянуто в апеляційному порядку та суддею апеляційного суду надано належну правову оцінку всім фактичним обставинам у справі та не виявлено під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 порушень матеріального чи процесуального права судом першої інстанції.

Главою 24-1 цього Кодексу передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. Проте, навіть у цьому випадку, згідно з положеннями ст. 297-4 КУпАП, заява про перегляд такої постанови подається до Верховного Суду.

Іншого порядку перегляду судових рішень по справах про адміністративне правопорушення (касаційного чи за нововиявленими обставинами) чинним законодавством не передбачено.

Отже, повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили, у цій категорії справ місцевий загальний суд не наділений.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року в справі № 279/1106/22, яка відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має бути врахована судом першої інстанції при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд зазначає, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Також, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року (№ 3236/03) у справі «Пономарьов проти України», жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язково рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її рішення.

Також слід зазначити, що покликання адвоката Пасічника Т.В. на постанови інших судів апеляційної інстанції є безпідставними оскільки у відповідності до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковими до застосування є висновки викладені у постановах Верховного Суду, які, як зазначається вище, враховувались суддею при прийнятті рішення у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки постанова Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.11.2025 року не може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами місцевим загальним судом, а тому вважаю, що заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.11.2025 по справі №398/6868/25 слід повернути заявнику.

На підставі викладеного, керуючисьст.283 КУпАП України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката Пасічника Тараса Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.11.2025 по справі №398/6868/25 повернути особі, яка її подала.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Я.М. ПОДОЛЯК