Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №376/9/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/9/26

Провадження № 3/376/93/2026

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2026 року м. Сквира

Суддя Сквирського районного суду Київської області Ловінська С.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Полку патрульної поліції у місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 від 18.03.2016,

за ч. 1 ст. 139 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 543921 від 18.12.2025, 17.12.2025 о 14:20 год в с. Кривошиїнці, по вул. Шевченка, Білоцерківського району, Київській області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом МТЗ 125 д.н.з. НОМЕР_2 , не вжив заходів по забезпеченню виносу бруду на проїзну частину протекторами коліс сільськогосподарською технікою, здійснив забруднення проїздної частини, а саме вул. Шевченка, багнюкою, в наслідок чого було забруднено 210м дорожнього покриття.

Чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 139 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснив, що він працював у полі, їздив по польовій дорозі, виносу бруду на проїзну частину автодороги не допускав.

Суддя, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП виходячи з наступного.

Так, згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Частиною 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: відомості про особу, яка притягається до відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 254 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Відповідно до п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Згідно із п. 2.3 ґ ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг.

Відповідно ч. 1 ст. 139 КУпАП передбачена адміністративне відповідальність за пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів, трамвайних колій, технічних засобів регулювання дорожнього руху, самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для дорожнього руху, в тому числі забруднення дорожнього покриття, або невжиття необхідних заходів щодо їх усунення та попередження інших учасників руху про небезпеку, що виникла, або невжиття посадовими особами, відповідальними за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, утримання автомобільних доріг та вулиць, громадянами - суб`єктами господарської діяльності заходів щодо заборони руху підвідомчих технологічних транспортних засобів, сільськогосподарської техніки і машин на гусеничному ходу автомобільними дорогами і вулицями, покриття яких може бути пошкоджене

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього та залізничного руху, а також відносини в сфері власності.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють забезпечення збереження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд та технічних засобів регулювання дорожнього руху, є Закони України «Про дорожній рух», «Про автомобільний транспорт», «Про міський електричний транспорт», Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 р. № 198 та інші.

Об`єктивна сторона правопорушень, передбачених ст. 139 КУпАП, полягає у пошкодженні шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій, технічних засобів регулювання дорожнього руху, самовільному зніманні, закритті чи встановленні технічних засобів регулювання дорожнього руху, створенні перешкод для дорожнього руху, зокрема, забрудненні шляхового покриття або невжитті необхідних заходів щодо їх усунення та попередження інших учасників руху про небезпеку, що виникла, або невжитті посадовими особами заходів щодо заборони руху підвідомчих транспортних засобів і машин на гусеничному ходу шляхами, удосконалене покриття яких може бути пошкоджено.

Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, встановлюють, що власники транспортних засобів зобов`язані виключати можливість винесення на дорожні об`єкти землі, каміння, а також засмічення проїзної частини внаслідок переповнення кузова сипучими матеріалами, пошкодження тари, розвіювання безтарних вантажів, руху із незакріпленим вантажем, забруднення або запилення повітря, а також забороняє рух сільгосптехніки не у транспортному положенні транспортних засобів на гусеничному ходу, а також на колесах із шипованими шинами чи ланцюгами по проїзній частині дорожніх об`єктів, крім випадків застосування індивідуальних протиковзних засобів в умовах ожеледиці чи засніженої проїзної частини.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст 139 КУпАП, характеризується наявністю як умислу, так і необережності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, до матеріалів справи надано акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі зі схемою та відеозапис із нагрудної камери поліцейського, і відеореєстратора службового автомобіля.

Судом у судовому засіданні було досліджено наданий відеозапис. За результатами його перегляду встановлено, що з вказаного відеозапису неможливо ідентифікувати транспортний засіб, а також особу, під керуванням якої він перебував, який нібито здійснив забруднення проїзної частини дорожнього покриття. Крім того, зазначений відеозапис не містить зафіксованого факту забруднення дорожнього покриття та не дає можливості встановити, ким саме було вчинено відповідні дії. За таких обставин суд приходить до висновку, що вказаний відеозапис не підтверджує наявність події адміністративного правопорушення.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, зокрема відеоматеріалів події, фото забрудненої ділянки дороги в матеріалах справи немає.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Отже, суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим. Буде свідчити про необ`єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, враховуючи викладене, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 139 КУпАП необхідно закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 44, 247, 252, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 139 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Сквирський міськрайонний суд Київської області.

Суддя С. С. Ловінська