Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №195/1238/25 — Марганецький міський суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1238/25

2/180/43/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули О.С.

секретар – Котова Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини до досягнення дитиною трирічного віку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що з 02.01.2021 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

Від шлюбу мають двох малолітніх дітей - доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Одруження з відповідачем виявилося невдалим, у зв`язку з чим вони припинили сімейно-шлюбні відносини.

Рішенням Томаківського районного суду від 10.02.2025 року їх шлюб було розірвано.

Малолітні діти проживають разом із нею та знаходяться на її утриманні.

Судовим наказом Томаківського районного суду від 03.10.2024 року з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання двох малолітніх дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів його доходу, до досягнення дітьми повноліття.

Відповідач добровільно матеріальну допомогу на її утримання не надає, хоча за своїм станом здоров`я та матеріальним становищем в змозі таку надавати. Вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги від відповідача. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача аліменти на її, ОСОБА_1 , користь на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно, починаючи стягнення з дня подачі заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ППК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою від 17 вересня 2025 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

25.12.2025 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог у повному обсязі, оскільки вони не відповідають нормам матеріального права та є необґрунтованими. Посилається на те, що розмір аліментів, заявлений позивачем, є необґрунтованим. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували необхідність стягнення аліментів саме у такому розмірі. Поряд з цим, позивачем не наведено розрахунку витрат на утримання, не зазначено конкретних потреб, з урахуванням стану здоров`я, рівня фактичних витрат на харчування, одяг, лікування, дозвілля та інші необхідні потреби. У позовній заяві відсутні аргументи, чому саме заявлений розмір аліментів є достатнім і обґрунтованим для належного утримання позивачки. Також не враховано його, як відповідача, майновий стан, наявність у нього інших обов`язків з утримання, рівень його доходів та можливість сплачувати аліменти у заявленому розмірі без порушення балансу інтересів сторін. Зазначив, що наразі він має постійний дохід та є працевлаштованим, однак його дохід становить 4000 грн. та є стабільно низьким, він працює трактористом, що документально підтверджується. Таким чином він фактично позбавлений можливості утримувати дружину. Крім того, судовим наказом від 03.10.2024 року з нього стягуються аліменти на двох неповнолітніх доньок- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до їх повноліття. Із його заробітку в розмірі 4000 грн. щомісячно відраховується 1/3 частка суми його доходів, що становить 1320 грн., в нього залишається 2680 грн., що навіть не відповідає прожитковому мінімуму, який становить 3028 грн. Також просить врахувати, що мінімальний гарантований розмір аліментів на дружину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на дружину становить розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3028 грн. За таких підстав він не має фактичної змоги надавати таку матеріальну допомогу позивачці.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні, яке відбулося 11.12.2025 року, позовні вимоги не визнав. Вказав, що за рішенням суду від 03.10.2024 року з нього стягуються аліменти на утримання двох малолітніх дітей. Щомісячно з нього стягуються аліменти в сумі 4800 грн. Просив справу слуханням відкласти, для надання додаткових доказів по справі, у зв`язку з чим по справі оголошено перерву, справу призначено до розгляду на 27 січня 2026 року о 10.00 годині.

В подальшому відповідач у судові засідання на 27 січня 2026 року о 10.00 годині та на 11 лютого 2026 року о 12.00 год. не з`явився з невідомих суду причин.

Його представник - адвокат Балковий Р.Л. 26.01.2025 року та 11.02.2026 року надав суду клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв`язку з його зайнятістю по іншим справам в інших судах.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, також враховуючи, що розгляд справ здійснюється на основі суворого додержання законності та те, що однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справ судом, дійшов висновку, що заява про чергове відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що також підтверджується матеріалами справи, сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 02 січня 2021 року перебували у шлюбі, який рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2025 року було розірвано. Рішення суду набрало законної сили.

Від шлюбу мають двох малолітніх дітей - доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які проживають з позивачкою за її зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується Відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб виконавчого комітету Томаківської селищної ради від 01.08.2025 року №3529 та Актом обстеження житлово-побутових умов від 01.08.2025 року №387, складеного фахівцями Виконавчого комітету Томаківської селищної ради.

Судовим наказом Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 року у справі №195/1561/24, з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей - доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, з 05.09.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд приходить до наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст. ст.75, 84 СК України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Згідно ст. 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Особливим видом права жінки на утримання є її право на утримання чоловіком у разі проживання з нею їхньої дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу жінки та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

У постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц (провадження №61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Як встановлено судом, малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не досягла трирічного віку, проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Отже, з урахуванням вимог діючого законодавства, а також того, що відповідач є працездатним, суд вважає, що він має можливість надавати матеріальну допомогу позивачці.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд бере до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, працює, отримує стабільний дохід, має на утриманні двох малолітніх дітей на утримання яких відповідно до судового наказу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 року №195/1561/24 сплачує аліменти в розмірі 1/3 частини свого заробітку (доходу) щомісячно.

Відповідно до ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

З урахуванням вищевикладеного, виходячи з принципу справедливості та розумності, з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, та того, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів не повинен перевищувати 50%, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини частково та стягнути аліменти з відповідача на користь позивачки в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною трьох років.

За змістом ч.1 ст.79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10,12,13,28,76,81,141,259,263-265,268,274-277,279,352,354-355,430 ЦПК України, ст. ст. 91, 84 СК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити частково.

Стягнути аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів) з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП- НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 до досягнення донькою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити рішення суду негайному виконанню у розмірі місячної суми стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП- НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП- НОМЕР_2 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: О. С. Янжула