Вирок від 12 лютого 2026 р. у справі №212/13449/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа №212/13449/25

1-кп/212/658/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041730001563 від 09.10.2024 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

Сторони кримінального провадження: прокурор Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 90 діб, який Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», термін дії якого в подальшому неодноразово продовжувався, у тому числі Указами Президента України від № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024 строком на 90 діб.

24 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022 «Про загальну мобілізацію», розпочато призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за призовом осіб із числа військовозобов`язаних та резервістів.

ОСОБА_3 ,перебуваючи на військовому обліку, будучи військовозобов`язаним, у зв`язку із оголошенням загальної мобілізації і призовом на військову службу в Збройні Сили України за мобілізацією, відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, пройшов 12 серпня 2024 року медичний огляд, за наслідками якого відповідно до довідки військово-лікарської комісії №114/20/4337 його визнано придатним для проходження військової служби, у зв`язку з чим в цей же день військовозобов`язаному ОСОБА_3 під особистий підпис була вручена повістка про явку 13 серпня 2024 року о 07:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшого його направлення у військову частину НОМЕР_1 для проходження військової служби під час мобілізації, а також його попереджено про кримінальну відповідальність у разі відмови від проходження військової служби.

ОСОБА_3 , будучи достовірно обізнаним про проведення на території України мобілізації та попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, без поважних причин, не маючи права на відстрочку від призову за станом здоров`я та з інших поважних причин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, діючи умисно, всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, положенням ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ та Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», не прибув 13 серпня 2024 року о 07:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , для направлення до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.

Таким чином, ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним, своїми умисними протиправними діями, розуміючи їх суспільну небезпечність, усвідомлюючи можливість настання небезпечних наслідків від цих дій та бажаючи їх настання, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні частково визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, не оспорюючи обставини, викладені і обвинувальному акті щодо проходження медичного огляду, отримання повістки та нез`явлення у визначений час для направлення на військову службу, пояснив, що він охрещений з 23 травня 1998 року Свідком Єгови, є віруючою людиною, у зв`язку з чим військова служба для нього неприйнятна. Про свої релігійні переконання він неодноразово повідомляв РТЦК та ОТЦК, як у письмовому вигляді, так і усно, просив про проходження альтернативної служби, щоб бути корисним країні, але при цьому не одягати військовий одяг, не брати в руки зброю, не проходити військове навчання і не бути підпорядкованим військовому керівництву. Йому не байдуже, що відбувається в країні, людям потрібна різна допомога, і він надає її: у своїй громаді він створив пункт надання гуманітарної допомоги усім потребуючим як тим, що поділяють його релігію, так і іншим особам, надає прихисток переселенцям. Наполягав, що він не ухилявся від обов`язку пройти процедуру військового обліку, пройшов огляд, і готовий у подальшому виконувати свій громадянський обов`язок шляхом проходження альтернативної (цивільної) службу, але не військової. Просив його виправдати, а в разі якщо суд дійде висновку про його винуватість, звільнити від відбування покарання з іспитовим строком, врахувавши відповідну постанову Верховного Суду.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у пред`явленому обвинуваченні, вона повністю знайшла своє об`єктивне підтвердження в ході дослідження всієї сукупності доказів по даній справі,а саме:

повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ст. 336 КК України № 10/12240 від 01.10.2024, відповідно до якого ОСОБА_3 , будучи придатним до військової служби, після отримання 12.08.2024 повістки № 6 про виклик на 13 серпня 2024 року о 07.00 год з метою призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби, не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 в зазначений у повістці час та не повідомив про причини неявки;

/т. 2, а.к.п. 5-10/

постанови прокурора Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 від 17 листопада 2025 року, якою надано дозвіл слідчому на отримання тимчасового доступу до документів, які перебувають у володіння ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо постановки на військовий облік ОСОБА_3 ;

/т. 2, а.к.п. 45-46/

протоколу тимчасового доступу з описом вилучених речей та документів на підставі постанови прокурора від 17.11.2025;

/т. 2, а.к.п. 48-51/

копії розписки ОСОБА_3 від 12.08.2024 про отримання повістки № 6 про виклик з метою призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 13.08.2024 о 07.00 год;

/т. 2, а.к.п. 51/

копії довідки військово-лікарської комісії № пр184 20/4337 від 12.08.2024 відповідно якої ОСОБА_3 придатний до військової служби;

/т. 2, а.к.п. 52/

копії картки обстеження та медичного огляду з висновком про придатність ОСОБА_3 до військової служби від 12.08.2024;

/т. 2, а.к.п. 53/

копії довідки № 4134 від 04.03.2025 про те, що ОСОБА_3 з 23.05.1998 є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, призначений з 03.09.2017 Керівним комітетом Релігійної організації «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні» на посаду священнослужителя – служителем (дияконом) збору, його обов`язки включають в себе навчання з Божого Слова, Біблії, участь у діяльності, яка на особистому рівні сприяє духовному добробуту окремих віруючих осіб;

/т. 2, а.к.п. 60/

копії заяв ОСОБА_3 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.08.2024, 12.08.2024 та на адресу Дніпропетровської ОДА від 12.08.202467 про заміну військової служби на невійськову, цивільну (альтернативну) службу через його релігійні переконання;

/т. 2, а.к.п. 61- 67/

Також, за клопотанням сторони захисту судом були досліджені копія довідки № 775 від 05.01.2024, виданої Релігійною організацією «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні», відповідь голови Керівного комітету Центру Свідків Єгови від 07.03.2025 № 4529, про підтвердження належності ОСОБА_3 до Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні з 1998 року (т. 2, а.к.п. 24-25, 27).

Відповідно до вимог ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Досліджені в судовому засіданні докази суд вважає належними, оскільки вони стосуються обставин скоєного кримінального правопорушення і мають значення для кримінального провадження; допустимими, оскільки не встановлено порушень норм кримінально-процесуального закону під час їх збирання, а також достовірними, оскільки вони не суперечать один одному, доповнюють один одного.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 , є військовозобов`язаним, відповідно висновку ВЛК визнаний придатним до військової служби, не мав правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, був належним чином оповіщений про призов на військову службу під час мобілізації та явку у встановлений час та місце у пункт збору для відправки та проходження військової служби, куди не з`явився без поважних на те причин.

Статтею 336 КК України передбачена відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Об`єктом відповідно ст. 336 КК України є встановлений законодавством України порядок призову та мобілізації військовозобов`язаних осіб для забезпечення потреб Збройних Сил України особовим складом (комплектування).

Суспільна небезпечність правопорушення, полягає у тому, що саме ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, сворює рельні перешкоди для забезпечення та реалізації державної політики у сфері безпеки та оборони в умовах, що загрожують територіальній цілісності та незалежності України.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, є дія чи бездіяльність спрямована на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Суб`єктивною стороною зазначеного кримінального правопорушення є прямий умисел, який виражається, що військовозобов`язана особа усвідомлює небезпечний і протиправний характер своїх діянь, для забезпечення своєї мети, а саме уникнення від призову на військову службу під час мобілізації.

Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IХ введено військовий стан на всій території України, дія якого неодноразово продовжувалась та діє на теперішній час.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, для забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 оголошено про проведення загальної мобілізації, яка триває до теперішнього часу.

В особливий період, тобто під час введеного військового стану на території України, у зв`язку з проведенням призову громадян за мобілізацією у відповідності ст. 65 Конституції України, «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України», ніхто не може ухилятись від виконання конституційного обов`язку, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, за відсутністю поважних причин.

Відповідно до положень Конституції України, Конституцію прийнято, як Основний Закон України.

Розділом ІІ Конституції України, визначені права, свободи та обов`язки людини і громадянина.

У статті 35 Конституції України зазначено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Конституції України, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

При цьому у ст. 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Зокрема статтею 65 Конституцією України передбачено, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

В умовах воєнного або надзвичайного стану, можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строків цих обмежень, відповідно до зазначеного, переваги чи виключення щодо статей 35, 65 Конституції України не встановлено.

Військова служба у Збройних Силах України визначається Законом України від 25.11.1992 року «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», а сам порядок проходження громадянами України військової служби відповідними категоріями затверджується Президентом України та документується іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» визначено організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.

Статтею 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» передбачено визначення поняття альтернативної служби, а саме, що це є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб з числа резервістів в особливий період.

Відповідно до положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» базова військова служба (строкова) та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період - це два самостійні види військової служби. При цьому положеннями Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба запроваджується замість проходження саме строкової військової служби, яка є базовою військовою службою (зміни відповідно до Закону України № 3633-IX від 11.04.2024).

Заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на альтернативну (невійськову) службу, Законом не встановлена.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Судом встановлено, що громадянин України ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку, у період військового стану є військовозобов`язаним, та згідно з довідкою військово-лікарської комісії № № пр184 20/4337 від 12.08.2024 визнаний придатним за станом здоров`я для проходження військової служби. Достовірно знаючи про відсутність будь-яких рішень щодо заміни на невійськову службу, не маючи підстав на альтернативну службу під час мобілізації на особливий період, ОСОБА_3 , отримавши особисто 12.08.2024 повістку № 6, без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки до ВЧ НОМЕР_1 для проходження військової служби в Збройних силах України за призовом під час мобілізації, на особливий період, чим ухилився від призову за мобілізацією.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_3 з 1998 року є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні. Зі змісту заяв ОСОБА_3 про заміну військового обов`язку на невійськову службу вбачається, що він в силу своїх релігійних переконань не може брати до рук зброю, носити військовий одяг, проходити військові навчання, підпорядковуватися військовому керівництву, про ці обставини він також зазначав у судовому засіданні.

При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_3 став присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні задовго до введення в Україні військового стану та оголошення про проведення загальної мобілізації у зв`язку з повномаштабним вторгненням РФ на територію України.

Свідки Єгови внесені до Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 р. № 2066.

Разом з тим, враховуючи, що об`єктивна сторона кримінального правопорушення за ст. 336 КК України виявляється в бездіяльності – ухиленні будь-яким способом від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, проаналізувавши зібрані в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

Суд звертає увагу на той факт, що з 24 лютого 2022 року по даний час відбувається повномаштабне вторгнення РФ на територію України для захоплення території держави Україна. Зазначені події та обставини спричинили оголошення в Україні загальної військової мобілізації всіх військовозобов`язаних осіб для захисту територіальної цілісності України. До військовозобов`язаних осіб, які підпадають під загальну військову мобілізацію відноситься і ОСОБА_3 . Саме загальна військова мобілізація є вимушеною мірою захисту з боку держави Україна проти держави-агресора РФ.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27.10.2025, справа № 573/838/24 з врахуванням наведених мотивів та факторів наголосила, що в Україні загальну військову мобілізацію оголошено з легітимною метою оборони від російської військової агресії, яка загрожує існуванню нації. Захист нації та життя її людей може розглядатися як легітимний інтерес у громадській безпеці для захисту прав і свобод інших людей, включно й цивільних осіб. Якщо існування України поставлено під загрозу, то держава повинна вжити всіх можливих заходів для самозбереження (у т.ч мобілізації військовозобов`язаних). Така легітимна мета дозволяє державі впроваджувати пропорційні обмеження, у тому числі виключати можливість відмови від військової служби з міркувань, зумовлених певними переконаннями.

Крім того, у зазначеній постанові об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду вказала, що право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою, що гарантоване ч. 4 ст. 35 Конституції України, не поширюється на ситуацію, що загрожує існуванню нації. А отже, висновок, відповідно до якого було виключено можливість заміни військової служби, відповідає ст. 17, 35, 65 Конституції України та ст. 336 КК України, саме для забезпечення призову під час мобілізації на особливий період, не суперечить ст. 35 Конституції України.

Однак, на підставі викладеного, в Україні військова служба під час загальної мобілізації, на особливий період, а саме, у період воєнного стану є обов`язковою для всіх військовозобов`язаних та резервістів, без виключення, незалежно від їх світогляду та віросповідання, що виключає можливість сумлінної відмови від військової служби в розумінні прав, передбачених ст. 9 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Законодавство в України не передбачає можливості уникнути призову від мобілізацією в особливий період з підстав релігійних переконань.

У вказаній постанові об`єднана палата ККС Верховного Суду визнала, що відмова від носіння і використання зброї утворює ядро певних релігійних або нерелігійних переконань. Тому мотиви такої відмови не можуть бути проігноровані навіть у разі служби за мобілізацією. Водночас, на думку об`єднаної палати, необхідність підкоритися військовому керівництву і правилам служби, що не пов`язані з носінням і використанням зброї, не є настільки істотним втручанням у свободу сповідувати свої переконання, щоб вважати їх непропорційними за ситуації, в якій такі обмеження запроваджені.

Верховний суд у згаданій постанові зробив правовий висновок, що відмова особи від призову під час мобілізації з релігійних або інших переконань, навіть якщо щирість і послідовність цих переконань не викликає сумніву, зумовлює відповідальність за ст. 336 КК України. Разом з тим, Верховний Суд наголосив, що релігійні та інші переконання мають враховуватися під час проходження військової служби за мобілізацією й не можуть спричинювати виконання сумлінним відмовником наказів, пов`язаних з носінням або використанням зброї.

Суд визнає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 , є присвяченим охрещеним служителем (дияконом) релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, будучи військовозобов`язаним, достовірно знаючи, що не має законодавчо передбачених підстав для звільнення його від військової служби за призовом під час мобілізації в особливий період, що рішення про заміну йому військової служби альтернативною службою відносно нього не приймалось, умисно, без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою на 07 год. 00 хв. 13.08.2024 для відправки до ВМ А1363 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації в особливий період.

Враховуючи викладене, дослідивши докази кримінального провадження, суд повно і всебічно розглянувши кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, у тому числі оцінивши доводи сторони захисту, вважає, що фактичні обставини у кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, є доведеною та кваліфікує його дії, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Щодо призначення ОСОБА_3 покарання суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання, у кожному конкретному випадку суд повинен дотримуватися вимог кримінального закону і враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.

Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься, відповідно до вимог ст. 12 КК України, до нетяжкого злочину, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого (часткове визнання вини), який не судимий, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває та не перебував, не працює, є присвяченим охрещеним служителем на посаді служителя (диякона) збору Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, та висновок органу пробації викладений у досудовій доповіді.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ст. 336 КК України в межах санкції вказаної статті у виді позбавлення волі.

При цьому суд вважає за можливе з урахуванням обставин даного кримінального провадження, індивідуалізації вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_3 застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши останнього від відбування призначеного цим вироком покарання з випробуванням.

Аналогічний висновок щодо можливості звільнення від відбування призначеного покарання, передбаченого ст. 336 КК України, на підставі ст. 75 КК України зазначений у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.10.2025 (справа №573/838/24).

Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов по провадженню відсутній. Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1