Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №161/24575/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/24575/25

Провадження № 2/161/2229/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого – судді Черняка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.11.2021 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №89392, відповідно до умов якого відповідачу було кошти у вигляді кредитного ліміту на карту (перший транш 21429 грн., строк кредитування 365 днів). Договір укладено в електронній формі.

Крім того, 20.11.2021 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір №4255196, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10000грн. строком на 30 днів, процентна ставка 5%.

08.12.2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та відповідачем укладено договір позики №2136324489-160192 (сума позики 4500 грн., строк договору 20 днів, процентна ставка 1,95 %).

На підставі договору факторингу № 28012025 від 28.01.2025 року право вимоги за договором №89392 перейшло до позивача.

26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу № 26-07/2024, згідно з умовами якого позивачу відступлено право грошової вимоги за договором №4255196.

07.03.2023 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 07/03/23, згідно якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до відповідача за договором позики №2136324489-160192.

Згідно договору відступлення прав вимоги №28-08/25 від 28.08.2025 року право вимоги за вказаними договором перейшло до позивача.

Станом на дату звернення відповідачем не виконано зобов`язання за вказаними договорами.

На підставі наведеного, позивач просить суд, стягнути з відповідача в свою користь заборгованість у розмірі 104193,89, а також суму понесених судових витрат.

Ухвалою судді від 10.12.2025 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Станом на дату розгляду справи відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Судом встановлено, що 15.11.2021 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №89392, відповідно до умов якого відповідачу було кошти у вигляді кредитного ліміту на карту (перший транш 21429 грн., строк кредитування 365 днів) (а.с. 16-18).

Крім того, 20.11.2021 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір №4255196, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10000грн. строком на 30 днів, процентна ставка 5% (а.с.19-22).

08.12.2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та відповідачем укладено договір позики №2136324489-160192 (сума позики 4500 грн., строк договору 20 днів, процентна ставка 1,95 %) (а.с.10-15).

Договори укладено в електронній формі.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договорів відповідач не виконувала належним чином взяті на себе боргові зобов`язання.

На підставі договору факторингу № 28012025 від 28.01.2025 року право вимоги за договором №89392 перейшло до позивача.

26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу № 26-07/2024, згідно з умовами якого позивачу відступлено право грошової вимоги за договором №4255196.

07.03.2023 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 07/03/23, згідно якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до відповідача за договором позики №2136324489-160192.

Згідно договору відступлення прав вимоги №28-08/25 від 28.08.2025 року право вимоги за вказаними договором перейшло до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості перед кредитором за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором №89392 становить 43004,89 грн., з яких 20813,65 грн. – тіло кредиту, проценти за користування коштами – 21391,24 грн.

Враховуючи умови кредитного договору, проценти нараховано в межах строку кредитування.

З огляду на вказане, вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Згідно умов договору № 4255196 сума кредиту становить 10 000 грн., які надаються строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування коштами в розмірі 5%.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідача за договором становить 44750 грн. (10000 грн. - тіло кредиту, 33750 грн. - нараховані проценти за користування кредитом, комісія – 800 грн.).

Суд зауважує, що належних доказів того, що відповідач як позичальник вчинив певні дії, які б об`єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію договору, до матеріалів позову не додано.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Аналіз копії відомості про нарахування та погашення заборгованості за цим договором свідчить про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася поза межами строку дії договору.

Разом із тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

За таких обставин, сума відсотків, що підлягає до стягнення з відповідача складає 15000 грн. (10000 грн. х 5 % х 30 днів).

Комісія за надання кредиту передбачена п. 1.5.1 договору, відтак також підлягає до стягнення.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача за договором № 4255196 становить 26000 грн. (10000 грн. + 15000 грн. + 1000 грн.).

Згідно умов договору №2136324489-160192 відповідачу надано позику у розмірі 4500 грн. строком на 20 днів зі сплатою процентів за користування коштами в розмірі 1,95%.

Загальний розмір заборгованості за договором позики, згідно розрахунку позивача, становить 16439 грн. (тіло кредиту – 4500 грн., проценти на дату відступлення права вимоги – 11939 грн.).

Однак, враховуючи строк надання позики, сума заборгованості за відсотками за договором складає 1755 грн. (4500 грн. х 1,95% х 20 днів), що відповідає графіку погашення заборгованості долученого до договору.

Відтак, загальний розмір заборгованості складає 6255 грн. (4500 грн. + 1755грн.).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову у загальному розмірі за трьома договорами розмірі 77005 грн.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1790,29 грн. (2422,40 грн. х 77005 грн. / 104193,89 грн.).

Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги підтверджується договором про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, актом про надання юридичної допомоги, заявкою на надання правової допомоги №1 від 01.10.2025 (а.с. 23-27).

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.

Крім того, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Виокремлення адвокатом «усної консультації», «підготовка пропозицій» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «складення позовної заяви», тому визначення оплати на суму 10 000 грн. має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, пропорційно до суми задоволених вимог в розмірі 11085,82 грн. (15000 грн. х 77005 грн. / 104193,89 грн.).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» за заборгованість за кредитним договором № 89392 від 15.11.2021 року, кредитним договором № 4255196 від 20.11.2021 року та договором позики №2136324489-160192 від 08.12.2021 року у розмірі 77005 (сімдесят сім тисяч п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1790 (одна тисяча сімсот дев`яносто) грн. 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 11085 (одинадцять тисяч вісімдесят п`ять) грн. 82 коп. витрат на правову допомогу.

В задоволені решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду складено 12 лютого 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк