Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №159/8514/25 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/8514/25

Провадження № 2/159/545/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

21 листопада 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1 ) звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач або ОСОБА_2 ) в якому просить розірвати шлюб між позивачем та відповідачем, який зареєстрований 26.08.2010 року, Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ковелю Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області, актовий запис № 55.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає що перебуває у шлюбі з відповідачем з 2010 року в якому у них народились троє дітей: син ОСОБА_3 у 20107 році, син ОСОБА_4 у 2012 році та дочка ОСОБА_5 у 2019 році. Зазначає що шлюб з відповідачем не склався, сторони перестали вести спільне господарство, припинились сімейно-шлюбні відносини. Вважає, що шлюб став формальним, а примирення не можливим. Подальше перебування в шлюбі вважає порушенням своїх прав та інтересів, а тому просить його розірвати.

Ухвалою суду від 24.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, ухвалено здійснювати подальший розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

До суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R068051982251, яким відповідач повідомлявся про розгляд справи, з відміткою про його отримання відповідачем 26.01.2026 під особистий підпис.

Про розгляд справи судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивач та відповідач повідомлені у спосіб передбачений Цивільним процесуальним кодексом України (далі -ЦПК України).

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. Відповідач правом на подання відзиву не скористався, із заявою про примирення не звертався.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

26.03.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ковелю Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області зареєстровано шлюб між позивачкою ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_6 ) та відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 26.03.2010.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки та відповідача народився син ОСОБА_3 , що видно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 01.10.2010.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки та відповідача народився син ОСОБА_4 , що видно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 04.07.2012.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивачки та відповідача народилась дочка ОСОБА_5 , що видно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 16.04.2019.

З відповіді №2008520 від 14.11.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру видно, що місце проживання відповідача зареєстроване: АДРЕСА_3 .

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері сімейних правовідносин щодо розірвання шлюбу.

Відповідно до вимог ст. 110 Сімейного кодексу України (далі- СК України), позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

У ч. 1 ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

З викладених у позовній заяві обґрунтувань вбачається, що сторони не ведуть спільного господарства, відсутній спільний сімейний бюджет, припинились сімейно-шлюбні відносини, а тому примирення та збереження шлюбу є неможливим. Непорозуміння негативно впливають на можливість відновлення сімейного життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд встановив, що відсутність у позивачки бажання продовжувати шлюбні відносини, почуття взаємоповаги та любові, а також те, що позивач не веде з відповідачкою спільного господарства та сімейного бюджету, припинили сімейно-шлюбні відносини свідчить про неможливість примирення та збереження шлюбу.

Відповідно до положень ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відтак, за відсутності згоди позивачки перебувати у шлюбі з відповідачем, який відповідно до ст. 21 СК України є сімейним союзом чоловіка та жінки, що полягає в "постійній спільності усього їхнього життя", не відповідає та суперечить інтересам позивачки, яка такої спільності не відчуває та не проявляє.

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 належить задовольнити і розірвати шлюб укладений між ними 26.03.2010.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за позовну вимогу про розірвання шлюбу, позивач сплатила судовий збір в розмірі – 1211,20 грн, то його належить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просила стягнути з відповідача понесені нею витрати на правничу допомогу у цій справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надала:

- оригінал договору про надання професійної правничої допомоги від 19.11.2025, укладений між адвокатом Півнем Г.В. та позивачем;

- розрахунок наданої правничої допомоги (юридичних послуг) від 21.11.2025 та акт наданої правничої допомоги від 21.11.2025 за договором про надання професійної правничої допомоги №Б/Н /2025-К від 10.03.2025 у яких зазначений перелік наданих послуг з правової допомоги та їх вартість.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати на правничу допомогу у цій справі в розмірі 3000,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не надав заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, а можливості здійснити самостійне зменшення розміру цих витрат у зв`язку з їх неспівмірністю, суд законодавчо позбавлений.

Зазначеної позиції також дотримується Велика Палата Верховного Суду, яка у п. 40, 43, 44 постанови від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц зазначила, що «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що розмір понесених позивачем судових витрат, які підлягають розподілу складає 3000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, то суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу, які підлягають розподілу, у повному розмірі – 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112, 115 СК України ст.ст. 4, 128, 141, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Розірвати шлюб укладений 26 березня 2010 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (дошлюбне прізвище – ОСОБА_6 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ковелю Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області, актовий запис № 55.

Після набрання рішенням законної сили надіслати його органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн та 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач – ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ).

Повне судове рішення складено 13.02.2026.

Головуючий: Р. Я. СМАЛЮХ