Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №738/2901/25 — Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/2901/25

№ провадження 2/738/153/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року місто Мена

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді – Савченка О.А.

за участі:

секретаря судового засідання – Лях Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мена цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

до

відповідача ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи – не з`явились

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

29 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогою про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 8646908 від 08 січня 2025 року, яка становить 40 486 гривень 05 копійок, з яких: 14 995 гривень 00 копійок – сума заборгованості за основною сумою боргу; 17 994 гривні 00 копійок – сума заборгованості за відсотками, 7 497 гривень 05 копійок – сума заборгованості за пенею, штрафами, та 2 422 гривні 40 копійок в повернення сплаченого судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем належним чином взятих на себе зобов`язань, визначених вищевказаним договором.

В установлений судом строк відповідачка надіслала до суду відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. При цьому будь – яких доказів на спростування позовних вимог до відзиву не надала, в порушення вимог ухвали суду від 16 січня 2026 року копію відзиву позивачу не направила.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2026 року позовну заяву прийнято судом, відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання.

Враховуючи, що відповідачка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин та не надала суду клопотання про розгляд справи тільки з її участю, суд ухвалює рішення без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.

Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом.

08 січня 2025 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») було укладено Кредитний договір № 88646908, згідно якого відповідачці надано в кредит грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн. (а.с. 5-19).

За умовами кредитного договору відповідачка взяла на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі повернути отриману суму кредиту, сплатити всі нараховані проценти та інші платежі передбачені кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав відповідачці кредитні кошти у користування, що підтверджується повідомленням ТОВ «Фінансова компанія «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», про те, що 08.01.2025 на картку № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в сумі 15 000 грн., що узгоджується з умовами кредитного договору (а.с.23).

Таким чином, відповідачем фактично отримані кредитні кошти і будь – яких доказів, що б спростовували даний факт суду не надано.

Натомість, відповідачка всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни не повернула належні грошові суми, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.24-30) та не спростована відповідачем.

Так, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 8646908 від 08 січня 2025 року становить 40 486 гривень 05 копійок, з яких:

- 14 995 гривень 00 копійок – сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 17 994 гривні 00 копійок – сума заборгованості за відсотками,

- 7 497 гривень 05 копійок – сума заборгованості за пенею, штрафами.

27.11.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу № 27112025, у відповідності до умов якого, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належне ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 27112025 від 27.11.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8646908 від 08.01.2025 в сумі 40 486 грн. 05 коп. (а.с.31-38).

V. Оцінка Суду.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно ст. 3 цього ж Закону, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 підтвердив, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).

У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №905/306/17 сформовано висновок, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Враховуючи наведене, судом встановлено укладання договору про надання коштів у кредит №8646908 від 08.01.2025 первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі, в якому сторони узгодили суму кредиту, строк кредитування, розмір процентів.

З розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором вбачається, що він складений відповідно до умов кредитного договору щодо розміру відсотків та періоду їх нарахування, а тому з врахуванням викладеного, а також ненадання відповідачем контррозрахунку заборгованості, доказів оплати заборгованості, суд вважає зазначений в ньому розмір процентів таким, що відповідає умовам договору, а тому підлягає стягненню з відповідача.

З врахуванням умов договору факторингу, а також наданих доказів на підтвердження переходу прав вимоги за ним, суд вважає доведеним перехід від первісного кредитора до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №8646908 від 08.01.2025.

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд вважає, що обставини на які посилається позивач в частині надання кредиту відповідачу та стягнення з останньої боргу за кредитом та процентів підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом в судовому засіданні, в той же час відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог.

Разом з тим, суд не погоджується з аргументами позивача щодо стягнення пені.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Так, згідно з Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб було запроваджено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і на даний час діє.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладений під час дії воєнного стану, а саме – 08.01.2025 року.

Разом з цим, в позовній заяві представником позивача зазначений розмір пені в сумі 7 497, 05 грн, у розрахунку заборгованості зазначена сума пені у розмірі – 7 497, 05 грн.

Враховуючи, що пеня, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, тому позовна вимога щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача пені задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд вважає за необхідне заявлені вимоги позивача задовольнити частково та стягнути на його користь з відповідача заборгованість на загальну суму 32 989,00 грн., яка складається з основного боргу в розмірі 14 995,00 грн. та відсотків в розмірі 17 994,00 грн.

У стягненні пені суд вважає за необхідне відмовити, оскільки нарахування та стягнення пені за невиконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану суперечить вимогам закону.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

В зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені судом на 81,48% (32 989,00х100/40 486,05), суд на підставі ст. 141 ЦПК стягує судовий збір з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1973,77 грн. (2422,40х81,48/100).

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, місто Київ вулиця Симона Петлюри, 30, реквізити ІВАN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за Кредитним договором № 8646908 від 08.01.2025 в розмірі 32 989 (тридцять дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, місто Київ вулиця Симона Петлюри, 30, реквізити ІВАN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») 1 973 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят три) гривні 77 копійок судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: О.А. Савченко