Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №457/1738/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 457/1738/25 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В. Т.

Провадження № 33/811/2045/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Слуцької Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційні скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанови судді Трускавецького міського суду Львівської області від 28 листопада 2025 року та від 09 грудня 2025року про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 605 грн. (шістсот п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 28 листопада 2025 року виправлено описку у постанові Трускавецького міського суду Львівської області від 28.11.2025, у справі №457/1738/25, провадження 3/457/739/25, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зазначивши у резолютивній частині постанови вірне: « ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік».

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 01.11.2025 о 00.36 год. в м. Трускавці, по вул. Сагайдачного, керувала транспортним засобом «Fiat Punto», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: різка зміна шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння - відмовилася.

Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційні скарги, у яких просить скасувати постанови судді Трускавецького міського суду Львівської області від 28 листопада 2025 року та від 09 грудня 2025 року, та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що постанова від 28.11.2025 не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Зазначає, що спочатку вона вагалася, не розуміючи підстав зупинки та огляду, проте під час спілкування з поліцейськими, ще до моменту складання та підписання протоколу вона чітко заявила про свою згоду пройти огляд у медичному закладі.

Наголошує, що зупинка керованого транспортного засобу відбулась без законних підстав. Поліцейські мотивували таку зупинку порушенням комендантської години, що не є підставо для зупинки згідно з чинним законодавством.

Крім того, вказує, що не вживає наркотичних засобів, що підтверджується результатами огляду в медичній лабораторії «УНІЛАБ».

Апелянт вказує на те, що постанова судді від 09.12.2025 про виправлення описки тягне за собою суттєві зміни щодо змісту постанови, що вважає порушенням.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , захисник Слуцька Т.В., яка брала участь в розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримали, просили її задоволити.

Захисник Слуцька Т.В. надіслала письмові пояснення, в яких зазначила, що ОСОБА_1 не відмовлялась від огляду, на відеозаписі не зафіксовано вручення направлення на огляд ОСОБА_1 , долучений відеозапис не є безперервним, причин зупинки транспортного засобу є безпідставним, наявність ознак сп`яніння не підтверджено.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.

Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

З протоколу серії ЕПР1 № 499861 від 01 листопада 2025 року (а.с. 4, 5) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: різка зміна шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі.

Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції зупинили транспортний засіб марки «Fiat Punto», номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 . Причиною зупинки стало те, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом під час комендантської години. Під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейська виявивши у неї ознаки наркотичного сп`яніння, неодноразово пред`являла вимогу про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, однак ОСОБА_1 заперечувала, що перебуває у стані наркотичного сп`яніння, з`ясовувала причин зупинки, та відмовлялась від огляду, вказавши, що не вбачає підстави для огляду. Через деякий час ОСОБА_1 повідомила, що пройде огляд, але поїде в медичний заклад на своєму авто, та відмовлялась проїхати на огляд в автомобілі поліцейських, не зважаючи на роз`яснення працівниками поліції щодо необхідності її доставлення до медичного закладу саме на службовому автомобілі. Поведінка ОСОБА_1 була розцінена поліцейськими, як відмова від огляду, що стало наслідком складання протоколу відносно ОСОБА_1 . Поліцейська роз`яснила ОСОБА_1 наслідки відмови та перейшла до складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Така поведінка ОСОБА_1 унеможливлювала проведення медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, а отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , фактично відмовилась від проходження огляду відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Наведені докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги, вказують на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суддею не враховано результати лабораторного дослідження від 03.11.2025, які підтверджують те, що ОСОБА_1 не перебувала у стані наркотичного сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що доставка особи для проходження огляду здійснюється поліцейським, а не самостійно особою, огляд проводиться медичним закладом, який входить до Переліку закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не доставлявся до медичного закладу поліцейським, а звернулась самостійно для огляду, відтак підстави для врахування наданого результату токсикологічного дослідження не має.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що її було зупинено безпідставно, апеляційний суд до уваги не бере з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 керувала транспортним засобом під час комендантської години, що і стало підставою для зупинки транспортного засобу, яка була доведена їй до відома.

Водночас, за змістом Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а також відповідно до Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою КМУ №573 від 8 липня 2020 року, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Контроль за дотриманням особами комендантської години здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.

Під час дії комендантської години Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності.

Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, документи, що підтверджують законність перебування на території України, перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи, за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.

Згідно з Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою КМУ від 29 грудня 2021 року №1456 уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби та вимагати пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ), якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення.

Все вищевказане узгоджується зі статтями 32,35 Закону України «Про Національну поліцію».

Таким чином, за вказаних обставин зупинення поліцейськими автомобіля під керуванням ОСОБА_1 під час дії комендантської години і перевірка її документів є законними.

Щодо доводів захисту про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного алкогольного сп`яніння в медичному закладі, що є достатнім для прийняття рішення про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не заслуговують на увагу доводи захисту про те, що ОСОБА_1 не було вручено направлення на огляд, оскільки Законом не передбачено обов`язкове вручення направлення водію, так як такий документ є лише підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я та в подальшому надається лікарю вказаного закладу.

Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Щодо доводів ОСОБА_1 про наявність підстав для скасування постанови від 09.12.2025 про виправлення описки, такі апеляційний суд вважає безпідставним.

Слід зазначити, що зміни формулювання в частині адміністративного стягнення, і, як наслідок, погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не відбулося, оскільки санкція ч.1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною. Стягнення було накладено судом саме в межах цієї санкції, про що зазначено в мотивувальній частині постанови, але не було відображено в резолютивній частині через допущення помилки, яка була виправлена шляхом ухвалення постанови про виправлення описки.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Постанови судді Трускавецького міського суду Львівської області від 28 листопада 2025 року та від 09 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, апеляційні скарги останньої – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк