Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №453/321/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 453/321/25 Головуючий у 1 інстанції: Курницька В.Я.

Провадження № 22-ц/811/3029/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 01 липня 2025 року у складі судді Курницької В.Я. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У листопаді 2024 року позивач ТОВ «Свеа Фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №1133575 від 10 серпня 2023 року у розмірі 49 641,45 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 10 серпня 2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання споживчого кредиту № 1133575 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно із умовами даного договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 6200, 00 гривень строком на 360 днів зі сплатою процентів, зазначених в договорі.

24 липня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладений Договір факторингу № 2407-24, відповідно до вимог якого ТОВ «Слон Кредит» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Слон Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників, що доданий до Договору факторингу № 2407-24 від 24 липня 2024 року, ТОВ «Свеа Фінанс» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 1133575 від 10 серпня 2023 року на загальну суму 47 975, 82 грн.

У зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань за кредитним договором № 1133575 від 10 серпня 2023 року станом на день подання цього позову до суду у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 49641,45 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 6200, 00 грн., заборгованості за відсотками – 43441, 45 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути на його користь з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості за кредитом і судові витрати у справі.

Оскаржуваним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 01 липня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 10 серпня 2023 року № 1133575 у розмірі 44 953 грн. 01 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 2 193 грн. 61 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , вважає рішення незаконним в частині стягнення відсотків.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує тим, що з 29.09.2023 є військовослужбовцем, а відтак на нього розпоявсюджується положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Зокрема, згідно даних військового квитка серії НОМЕР_1 , він на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року з 29.09.2023 мобілізований до лав Збройних Сил України. Згідно із довідкою командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 від 21.10.2023, солдат ОСОБА_1 призваний по мобілізації у зв`язку з веденням воєнного стану та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , в т.ч. і на даний час про що додається оновлена відповідна довідка Військової частини НОМЕР_2 .

Враховуючи те, що на період виконання умов договору, а також на момент розгляду даного спору судом, він має статус військовослужбовця, а відтак на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому вважає, що стягненню підлягає лише сума основного боргу в розмірі 6200,00 грн., без врахування заборгованості за відсотками.

Вказує, що суд у своєму рішенні правильно звернув увагу на те, що він набув право на пільги, передбачені п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з моменту його призову на службу під час мобілізації, однак припустився помилки щодо часу такого набуття, вказавши, що такий статус відповідач набув не з 29.09.2023, що підтверджено військовим квитком, а з 28 червня 2024 року, взявши до уваги останню довідку про його місце служби, внаслідок чого і вирішив про стягнення з нього відсотків за користування кредитом за період з 10.08.2023 по 27.06.2024 у розмірі 38753,01 грн.

Крім того, вважає, що суд помилково стягнув з нього судовий збір, попри те, що він має статус військовослужбовця, не врахувавши положення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Просить скасувати рішення Сколівського районного суду Львівської області від 01 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «»Свеа Фінанс» основну суму боргу в розмірі 6200,00 грн., у решті позовних вимог відмовити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Свеа Фінанс» суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6 200, 00 грн визнається відповідачем у справі, а тому така сума підлягає стягненн. Щодо стягнення іншої складвої суми заборгованості – відсотків за користування кредитними коштами, то суд першої інстанції врахував, що відповідач набув право на пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з моменту його призову на службу під час мобілізації, тобто з 28 червня 2024 року. Таким чином, відсотки за користування кредитом підлягають стягненню за період з 10 серпня 2023 року по 27 червня 2024 року у розмірі 38 753, 01 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за період 28 червня 2024 року по 04 серпня 2024 року суд відмовив.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.

Судом встановлено, що 10 серпня 2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1133575 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», який останнім підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Р384», відповідно до умов якого товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.2 Договору). Сума кредиту (загальний розмір) складає 6 200, 00 гривень (п. 1.3 Договору). Строк кредиту 360 днів (п. 1.4 Договору). Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору. Знижена процентна ставка 0,010 % в день застосовується, якщо Споживач до 09 вересня 2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (п. 1.5, 1.5.1, 1.5.2 Договору).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 (п. 2.1 Договору).

Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «Р384».

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 1133575 встановлено графік платежів за договором, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «Р384».

Копії договору, додатку № 1 до нього та паспорту споживчого кредиту позивачем долучено до матеріалів позовної заяви.

10 серпня 2023 року ТОВ "ПейТек Україна" здійснило переказ коштів в розмірі 6 200 гривень шляхом перерахування на банківську картку клієнта № НОМЕР_3 , банк-еквайр АТ "ПУМБ", про що свідчить довідка ТОВ "ПейТек України" від 02 серпня 2024 року вих. № 20240802-742, копія якої міститься в матеріалах справи.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відтак, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність вищевказаного договору про надання споживчого кредиту між відповідачем та ТОВ «Слон Кредит».

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

24 липня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 2407-24, відповідно умов якого ТОВ "Слон Кредит" передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Слон Кредит» права грошової вимоги до боржників у реєстрі боржників.

Згідно із платіжною інструкцією № 9703 від 25 липня 2024 року, копія якої міститься в матеріалах справи, ТОВ «Свеа Фінанс» сплатив на користь ТОВ «Слон Кредит» кошти згідно договору факторингу № 2407-24 від 24 липня 2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 2407-24 від 24 липня 2024 року від ТОВ «Слон Кредит» до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1133575 загальну суму 47 975, 82 грн. Копія витягу долучена позивачем до позовної заяви.

Колегія суддів визнає, що копія договору факторингу та реєстр прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Згідно із наданим ТОВ «Свеа Фінанс» розрахунком за договором № 1133575 від 10 серпня 2023 року, загальна заборгованість станом на 18 лютого 2025 року становить 49 641, 45 грн. та складається із заборгованості по тілу кредиту - 6 200,00 грн., заборгованості за відсотками – 43441, 45 грн. Вказана заборгованість, як вбачається з розрахунку, розрахована за період з 10 серпня 2023 року по 04 серпня 2024 року.

Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять.

Відтак, встановивши укладення між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 10 серпня 2023 року договору про споживчий кредит №1133575, строк дії договору на 360 днів, відсутність сплати тіла кредиту, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в сумі 6200,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості по процентам, колегія суддів враховує таке.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 стверджував, що він є військовослужбовцем з 29.09.2023, а відтак на нього поширюються положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Вказував також на те, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 31.10.2023 солдат ОСОБА_1 призваний по мобілізації у зв`язку з веденням воєнного стану та перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_2 , в т.ч. і на даний час, про що додається оновлена довідка військової частини НОМЕР_2 . Разом з тим, до відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 додав: копію військового квитка та дві (2) довідки військової частини НОМЕР_4 №1328 від 10.04.2025 та №1740 від 02.08.2025, згідно яких солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 за мобілізацією з 28 червня 2024 року. Довідки, яка б підтверджувала перебування ОСОБА_1 на військовій службі з 29.09.2023 у військовій частині НОМЕР_2 матеріали справи не містять.

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, яка діяла станом на 28.06.2024 передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Встановивши, що ОСОБА_1 з 28 червня 2024 року перебуває на військовій службі за мобілізацією, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач набув право на пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з моменту його призову на службу під час мобілізації, тобто з 28 червня 2024 року, про що свідчить довідка ВЧ НОМЕР_4 .

При цьому колегія суддів зауважує, що особа набуває право на пільги згідно із п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII з моменту підтвердження статусу — отримання посвідчення учасника бойових дій (УБД) або довідки про участь у відсічі збройної агресії.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять довідки, яка б підтверджувала перебування ОСОБА_1 на військовій службі з 29.09.2023 у військовій частині НОМЕР_2 , а копія війського квитка не мітить таких записів у відповідних розділах, тому суд першої інстанції правильно вважав, що відсотки за користування кредитом підлягають стягненню за період з 10 серпня 2023 року по 27 червня 2024 року.

Разом з тим, перевіряючи правильність нарахування заявлених до стягнення відсотків, суд першої інстанції не врахував такого.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20 серпня 2024 року - 1% від суми кредиту за кожен день.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Договір №1133575 від 10.08.2023 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» укладений строком на 360 днів. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто такий кредитний договір діяв після набрання чинності цим Законом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що до даних правовідносин застосовується зазначений вище закон.

Відповідно до 1.5.1 Договору №1133575 від 10.08.2023 стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.4 цього Договору.

Знижена процентна ставка 1,493% в день застосовується відповідно до умов, які викладені в цьому пункті.

Згідно із розрахунком заборгованості (а.с.30) вбачається, що відповідачу за період з 11.08.2023 по 09.09.2023 застосована відсоткова ставка, передбачена у п. 1.5.2 (1,493% в день). В подальшому, протягом 30 днів кожного розрахункового періоду, нарахування відсотків здійснювалося за відсотковою ставкою, передбаченою п. 1.5.1 Договору (1,99% в день). В той час, як, починаючи 22 квітня 2024 року відсоткова ставка не могла перевищувати 1,5 % в день.

Таким чином, розмір відсотків за період з 11.08.2023 по 21.04.2024 становить 30 536 грн. 55 коп., а за період з 22.04.2024 по 27.06.2024 – 6231 грн. Зважаючи на зазначене, розмір заборгованості за відсотками за період з 11.08.2023 по 27.06.2024 становить 36767 грн. 55 коп.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, помилково не застосував до даних правовідносин Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року та безпідставно стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» вказану позивачем заборгованість за період з 11.08.2024 по 27.06.2024 в повному обсязі, що суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права в частині вимог про стягнення заборгованості за відсотками, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення Сколівського районного суду Львівської області від 01 липня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» за Договором №1133575 від 10.08.2023 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» з 44 953 грн. 01 коп. до 42 967 грн. 55 коп., з яких: 6200,00 грн. - тіло кредиту, 36767 грн. 55 коп. - відсотки за користування кредитом.

Також, згідно із вимогами ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦКП України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2096 грн. 73 коп. судового збору, сплаченого за подання позову до суду першої інстанції.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатив 4542,00 грн. судового збору.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 , з ТОВ «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1396 грн. 91 коп.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи наведене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» підлягає стягненню 699 грн. 82 коп. судового збору.

Покликання апелянта на те, що він має пільги щодо сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону Украни «Про судовий збір» не заслуговують на увагу, виходячи з такого.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом Українивід 22.10.1993№ 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У ст. 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першоїстатті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №490/8128/17 (провадження №К/9901/166/18, К/9901/30220/18)».

Аналіз положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» в сукупності з частиною 2 статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» свідчить, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору лише у справах, пов`язаних із реалізацією їхніх прав, пільг та соціальних гарантій, визначених законодавством у зв`язку з набуттям такого статусу.

У даній справі ОСОБА_1 є відповідачем у спорі про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявлені вимоги позивача не стосуються реалізації пільг, доплат або інших соціальних гарантій, передбачених для учасників бойових дій. Відтак, спір не пов`язаний із порушенням прав скаржника як учасника бойових дій і не стосується його соціального захисту.

З огляду на наведене, відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 01 липня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» за Договором №1133575 від 10.08.2023 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» з 44 953 грн. 01 коп. до 42 967 (сорок дві тисячі дев`ятсот шістдесят сім) гривень 55 копійок.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 01 липня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судового збору у розмірі 2 193 грн. 61 коп. – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 699 (шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 82 копійок судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Врешті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тектсу постанови.

Повний текст постанови складений 10 лютого 2026 року.

Головуючй А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк