Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №522/25707/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/25707/25

Провадження № 2/522/1639/26 З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року Приморський районний суд м. Одеси:

у складі: головуючої судді Ковтун Ю.І.,

за участі секретаря Лахматової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

26.11.2025 до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якій просить: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини майже не бере. Добровільно визначити умови та порядок забезпечення дитини не бажає. Будь-якої матеріально допомоги не надає.

Ухвалою суду від 11 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 . Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлялися належним чином.

Від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання, в якому просить розглянути справу за її відсутністю, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача, ненаданням відповідачем відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складання повного тексту рішення є 13 лютого 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 22.12.2007 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 , яке видано 22.12.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні (а.с. 7).

Сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 , яке видано 26.02.2008 Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні (а.с. 8).

Місце проживання позивачки та сина сторін у справі зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи від 14.04.2024 № 5105-5003233254 та № 5105-5003233252 (а.с. 9, 10).

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з вимогами ст. 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав та результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 184 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Враховуючи викладене, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку щомісячно.

Частиною 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Позовна заява була подана до суду 26.11.2025, тому з вказаного дня підлягають стягненню аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 180 - 182, 184, 191 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. ст.ст. 9, 10, 12, 18, 141, 263-265, 280-284, 353, 354, 430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 26 листопада 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення суми платежу аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Юлія КОВТУН