Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №603/628/25 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/628/25

Провадження №2/603/32/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 лютого 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі – ТОВ «Українські фінансові операції») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4042401 від 09.10.2023 року у розмірі 40 050,63 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 09.10.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі – ТОВ «Лінеура Україна») і ОСОБА_1 в електронній формі уклали кредитний договір № 4042401, право вимоги за яким надалі перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції» на підставі договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року. Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 5600,00 грн на строк 360 днів із встановленням плати за користування кредитними коштами у розмірі 2 % у день. Внаслідок порушення ОСОБА_1 умов договору, неповернення кредитних коштів у встановлені договором строки, а також несплати процентів загальний розмір заборгованості відповідача становить 40 050,63 грн. З огляду на наведені обставини ТОВ «Українські фінансові операції» просить стягнути з ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості та судові витрати, що складаються з 2422,40 грн сплаченого судового і 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 03.12.2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі – АТ «ПУМБ») інформацію про належність ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 та про зарахування на цю картку 5600,00 грн за період з 09.10.2023 року до 14.10.2023 року.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 12.02.2026 року постановлено провести заочний розгляд у цій справі та ухвалити заочне рішення.

Представник позивача ТОВ «Українські фінансові операції» у судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. Проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення позивач не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився у судове засідання, не повідомивши про причини своєї відсутності, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подав.

Суд установив такі обставини.

09.10.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» (Товариство) і ОСОБА_1 (клієнт) в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4042401.

Як видно зі змісту п. 1.1 договору укладення вказаного договору здійснено сторонами договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток «Credit7».

За цим договором Товариство зобов`язалося надати клієнту грошові кошти у гривні (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2 договору).

Згідно з абз. 2 п. 1.2 договору сума кредиту (загальний розмір) – 5600,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору строк кредиту – 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів.

Як видно зі змісту п. 1.4 договору, за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою, яка становить 2,00 % у день та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного у п. 1.3 цього договору.

У п. п. 2.1, 2.2 договору його сторони погодили, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту – 09.10.2023 року або 10.10.2023 року.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів, додаток № 1 до договору № 4042401).

У п. 4.1 договору його сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного п. 4.3 договору.

Згідно з п. 4.2 договору клієнт має право повністю або частково достроково повернути кредит. У разі, якщо часткове дострокове повернення (виплата) кредиту відбулось не в дату платежу, Графік платежів коригується шляхом зміни всіх наступних дат платежів, які починають обраховуватися з дати дострокового часткового повернення (виплати) кредиту з урахування встановленої договором періодичності сплати процентів та незмінності кінцевої дати повернення (виплати) кредиту.

До вищевказаного договору долучено копії паспорта споживчого кредиту від 09.10.2023 року та інформаційного повідомлення ОСОБА_1 від 09.10.2023 року, а також копії Графіка платежів від 09.10.2023 року та від 20.11.2023 року (додаток № 1 до договору № 4042401).

На підтвердження виконання ТОВ «Лінеура Україна» умов кредитного договору та надання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 5600,00 грн до позовної заяви долучено копію інформаційного листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (далі – ТОВ «УПР») № 273-2607 від 26.07.2024 року.

Згідно із вказаним листом на виконання укладеного з ТОВ «Лінеура Україна» договору на переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року, копія якого є у матеріалах справи, 09.12.2023 року ТОВ «УПР» перерахувало 5600,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Згідно з відповіддю АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/16688БТ від 05.12.2025 року на ім`я ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» випущена платіжна картка № НОМЕР_3 , на яку 09.10.2023 року перераховано 5600,00 грн (призначення – iPay_Credit_MC1).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Лінеура Україна», станом на 26.07.2024 року у ОСОБА_1 була заборгованість за кредитним договором № 4042401 від 09.10.2023 року на загальну суму 32 434,64 грн, з яких 5599,99 грн – заборгованість за тілом кредиту, 26834,65 грн – заборгованість за процентами.

Зі змісту цього розрахунку також видно, що ОСОБА_1 частково погашав заборгованість за кредитом, сплативши загалом 5867,01 грн, з яких 0,01 грн віднесено у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, а 5867,00 грн – у рахунок погашення заборгованості за процентами.

26.07.2024 року ТОВ «Українські фінансові операції» (клієнт) і ТОВ «Лінеура Україна» (фактор) уклали договір факторингу № 26/07/2024, за умовами п. 1.1 якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату (ціна продажу), а клієнт – відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2 та надходження плати (ціни продажу) у повному обсязі відповідно до п. 3.3 цього договору на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Згідно з п. 3.3 договору факторингу ціна продажу за договором становить 1 671 256,73 грн.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року ТОВ «Лінеура України» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4042401 від 09.10.2023 року на загальну суму 32 434,64 грн, з яких 5999,99 грн – заборгованість за основною сумою (тілом кредиту), 26 834,65 грн – заборгованість за відсотками.

До вищевказаного договору факторингу також долучено копію акта прийому-передачі реєстру боржників від 26.07.2024 року та копію платіжної інструкції № 1 від 02.08.2024 року про здійснення ТОВ «Українські фінансові операції» оплати за договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Українські фінансові операції», з 27.07.2024 року позивач продовжив нараховувати відсотки за кредитним договором № 4042401 до закінчення строку кредитування, тобто до 02.10.2024 року. Заборгованість ОСОБА_1 за відсотками за вказаний період склала 7616,00 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» слід задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установлено, що 09.10.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4042401, право вимоги за яким надалі перейшло до позивача ТОВ «Українські фінансові операції» на підставі договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року. За умовами вищевказаного кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 5600,00 грн на строк 360 днів із встановленням плати за користування кредитними коштами у розмірі 2 % у день.

Отримавши кредитні кошти, ОСОБА_1 частково погашав заборгованість за кредитом, проте належним чином не виконав взяті на себе за договорами зобов`язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 40 050,63 грн.

Оскільки доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором суду не надано, а сума заборгованості ОСОБА_1 підтверджується розрахунком заборгованості, який відповідач не спростував, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» слід стягнути заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4042401 від 09.10.2023 року у розмірі 40 050,63 грн, з яких 5599,99 грн – заборгованість за тілом кредиту, 34 450,64 грн – заборгованість за відсотками.

Щодо визначення у рішенні суду заявленого позивачем нарахувань у порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згідно з ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу (ч. 11 ст. 265 ЦПК України).

Тобто при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

У п. п. 132, 13 постанови від 05.06.2024 року (справа № 910/14524/22) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи приписи ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, вказала, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду.

Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.

Натомість у даній справі ТОВ «Українські фінансові операції» не заявляло відповідних вимог.

Окрім того, суд зауважує, що Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналізуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року (справа № 706/68/23) дійшов висновку, що дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для визначення у рішенні суду порядку нарахування інфляційних втрат і 3 % річних органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення.

Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що видами адвокатської діяльності, серед іншого, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Установлено, що 01.08.2024 року ТОВ «Українські фінансові операції» (замовник) та адвокат Дідух Є. О. (виконавець) уклали договір про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язався надати замовнику юридичні послуги (складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво інтересів замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування (на підставі окремої довіреності), а замовник – прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, у строки та на умовах, визначених цим договором.

25.09.2024 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до адвоката Дідуха Є. О. із заявкою № 4042401 на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року стосовно надання адвокатом послуг професійної правничої допомоги у справі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 4042401 від 09.10.2023 року.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) та актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 4042401 від 10.11.2025 року у даній справі адвокат Дідух Є. О. надав ТОВ «Українські фінансові операції» юридичні послуги загальною вартістю 10 000 грн, а саме:

– зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у межах цивільного судочинства (0,5 год, 440 грн);

– дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (1 год, 840 грн);

– аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у межах цивільного судочинства (0,5 год, 440 грн);

– підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом (1 год, 840 грн);

– письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів (1 год, 840 грн);

– проведення адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів (1 год, 840 грн);

– складення позовної заяви про стягнення заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4042401 від 09.10.2023 року (2 год, 1640 грн);

– складення та оформлення інших документів (крім процесуальних) – додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу) (1 год, 840 грн);

– складання та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів тощо) (2 год, 1640 грн);

– представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4042401 від 09.10.2023 року, у тому числі участь у судових засіданнях (2 год, 1640 грн).

До позовної заяви також долучено рахунок на оплату наданих адвокатом Дідухом Є. О. послуг № 4042401-2025.

Згідно з вимогами п. п. 2, 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, серед іншого, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

У постанові від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Окрім того, у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Зважаючи на незначну складність цієї справи, керуючись критеріями розумності, реальності, тобто дійсності та необхідності судових витрат, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Також у силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ «Українські фінансові операції» слід стягнути 2422,40 грн сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 223, 259, 263, 265, 268, 273, 280 – 282, 354 ЦПК України, ст. ст. 205, 207, 512, 514, 526, 530, 610 – 612, 625 – 628, 638, 639, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4042401 від 09.10.2023 року у розмірі 40 050 (сорок тисяч п`ятдесят) грн 63 (шістдесят три) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові витрати у справі, а саме 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу, а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 (сорок) коп. сплаченого судового збору.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: вул. Глибочицька, буд. 40, прим. 19, літ. «Н», «П», м. Київ, код ЄДРПОУ 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова