Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №521/18884/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/18884/25

Номер провадження № 2/521/1345/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання – Шелкопляс В.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у судовому засіданні по суті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 28Б) про визнання дій незаконними та зобов`язати вчинити певні дії, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

30.10.2025 року до суду звернувся представник позивача з позовом до акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про визнання дій незаконними та зобов`язати вчинити певні дії, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди, в якому просить суд: визнати дії АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» з відключення об`єкту ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (ЕІС код 62Z00508405312770) незаконними; зобов`язати АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» повернути схему обліку та місце встановлення лічильника, який облаштований на об`єкті ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (ЕІС код 62Z00508405312770) у стан, що існував до моменту порушення її прав, а саме до 01.09.2025 року; стягнути з АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на користь ОСОБА_1 вартість непроданої зеленої електроенергії в сумі 27 269,61 грн., та матеріальну шкоду в розмірі 25 357,66 грн.; стягнути з АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.; стягнути з АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на користь ОСОБА_1 судовий збір та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 31.10.2025 року у вищевказаній цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

17.11.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 26.11.2025 року продовжено представнику відповідача процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву - 5 календарних днів з моменту отримання представником відповідача даної ухвали через підсистему «Електронний суд» або особисто.

02.12.2025 року представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила у задоволенні позову відмовити.

08.12.2025 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив, у якому просила задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 08.12.2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

05.01.2026 року представник позивача подала до суду додаткові пояснення, у яких просила позовні вимоги задовольнити.

06.01.2026 року представник відповідача подала до суду додаткові пояснення, у яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

05.02.2026 року представник позивача подала до суду клопотання про долучення доказів, до якого долучила лист-вимогу Регулятора №6328/17.3.2/9-26 від 03.02.2026 року.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача подала до суду заяву, в якій просила позовні вимоги задовольнити, а справу просила розглядати без її особистої участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, представник відповідача подала до суду заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог, а справу просила розглядати без її особистої участі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового приватного будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за адресою якого із акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі» укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії споживачу (особовий рахунок № НОМЕР_1 (ККР 572000940819).

Крім того, за даною адресою встановлена та зареєстрована Споживачем генеруюча установка електричної енергії, обсяги відпущеної в електричну мережу та отриманої з електричної мережі електричної енергії обліковувались до 01.09.2025 р. приладом обліку типу АСЕ 600 №84469038, який було встановлено на фасаді будинку.

12.08.2025 р. АТ «ДТЕК Одеські електромережі» було відключено приватний будинок позивача разом із діючої приватною сонячною електростанцією, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно листів № 101/26/03-6805 від 25.09.2025 р. та відповідей на адвокатські запити, АТ «ДТЕК Одеські електромережі» в серпні 2023 року проводило перевірки споживачів по АДРЕСА_2 . Як встановлено, судом із матеріалів справи, між сторонами виник спір з приводу неправомірних дій відповідача щодо припинення електроживлення та незаконного перенесення вузла обліку електричної енергії Споживача.

Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», «Правилами роздрібного ринку електричної енергії», затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312.

Згідно п.п. 1, ч. 1, п. 15 ч. 3 ст. 46 «Про ринок електричної енергії», оператор системи розподілу, зокрема, забезпечує недискримінаційний доступ до системи розподілу; оператор системи розподілу, зобов`язаний, зокрема, відновлювати електроживлення споживача за зверненням електропостачальника у порядку, визначеному кодексом системи розподілу.

Статтею 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначена відповідальність за порушення законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до ч.1 ст.77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно позовної заяви, 06-07 серпня 2025 р. працівники відповідача намагалися потрапити до приватного домоволодіння позивача, що не було можливим, оскільки позивачка та члени її родини на законних підставах знаходилися тривалий час за межами України. Про вказані обставини ОСОБА_1 та члени її родини повідомили працівників відповідача про існування об`єктивних обставин, що не залежать від волі позивача, якими неможливо забезпечити доступ працівників відповідача до приладу обліку за адресою АДРЕСА_2 .

Твердження відповідача про відмову позивача надати доступ до приладу обліку електричної енергії не відповідають дійсності, оскілки в телефонній розмові з членом родини Позивача було запропоновано оглянути прилад обліку електричної енергії та провести необхідні дії для його технічної перевірки, а також перевірки на предмет відсутності порушень ПРРЕЕ в присутності іншого члена родини або уповноваженого представника. Проте, в телефонній розмові працівник ОСР – Гудилко Богдан повідомив, що найближчими днями приватне домоволодіння позивачки буде відключено від електроживлення за недопуск до перевірки приладу обліку електричної енергії.

Судом встановлено, що в подальшому, позивач дізнався, що працівниками відповідача було складено 2 документи без участі та відома позивача, а саме: Акт про недопуск № 0006760 від 07.08.2025 р.; Попередження № 0006760 від 07.08.2025 р. про припинення розподілу електроенергії з 12.08.2025 р. на підставі п.7.5 ПРРЕЕ за недопуск до засобу комерційного обліку, та зазначено, що вказане Попередження одержано позивачем.

Суд зазначає. що вказані дії відповідача суперечать п.6.2.6 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, яким врегулювано питання та дії учасників ринку електричної енергії у випадку відсутності доступу до приладу обліку.

Пункт 6.2.6 ККОЕЕ регламентує, якщо уповноважені представники ППКО/оператора системи або електропостачальника під час відвідування об`єкта не мали доступу до вузла обліку та ЗВТ користувача системи, вони направляють користувачу системи повідомлення про дату наступного відвідування чи про необхідність самостійно передати покази засобу обліку. Повідомлення може надаватись користувачу системи поштою рекомендованим листом або в інший спосіб, визначений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього. Датою отримання повідомлення є дата, підтверджена підписом одержувача та/або дата реєстрації вхідної кореспонденції, зафіксована електронною системою передачі повідомлень, або третій день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, у якому обслуговується одержувач (у разі направлення рекомендованим листом).

Якщо протягом десяти робочих днів (для індивідуальних побутових споживачів протягом двох розрахункових періодів) від дати отримання повідомлення користувач системи без поважних причин не передав покази засобу обліку або не узгодив дату наступного відвідування, та не надав в узгоджену сторонами дату та час уповноваженим представникам ППКО/оператора системи/ електропостачальника доступ до свого об`єкта та електроустановок для контрольного огляду, технічної перевірки, виконання інших робіт, які передбачені цим Кодексом, то це вважається недопуском до вузла обліку або ЗВТ та фіксується відповідним актом про недопуск. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для користувача на вчинення цих дій. Якщо недопуск до вузлів обліку та ЗВТ спричинений умисними діями/бездіяльністю користувача системи, то такий факт фіксується актом про недопуск до вузла обліку одразу.

Отже, з огляду на вищевикладене, що відповідач 07.08.2025 р. не повинен був складати Акт про недопуск, оскільки позивач як індивідуальний побутовий споживач мав право спочатку погодити з АТ «ДТЕК Одеські електромережі» дату наступного огляду та доступу до електроустановок, а відповідач був зобов`язаний погодити та визначити наступну дату допуску до приладу обліку.

Судом встановлено, що в силу положень вказаного пункту 6.2.6 ККОЕЕ, відповідач не повинен був складати Акт про недопуск 07.08.2025 р., з огляду на наступні порушення.

Судом встановлено, що відповідач не направив позивачу повідомлення про дату наступного відвідування, а позивач не одержував такого повідомлення, що доводиться тим, що у відповіді на адвокатські запити; відповідач не надав докази направлення такого повідомлення ОСОБА_1 , відповідач відмовив позивачу у погодженні дати наступного відвідування в телефонному режимі та відмовився від допуску з боку члена родини та уповноваженої особи позивача.

Судом встановлено, що відповідач не врахував факт знаходження родини та позивача за межами території України, що є обставиною непереборної сили та є поважною причиною, наявність яких передбачено ККОЕЕ.

Також, відповідач· порушив процедуру попередження про відключення позивача, встановленою п. 7.5 ПРРЕЕ, яким встановлено, що датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій робочий день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом) або третій робочий день з дня відправки електронного повідомлення з поштового сервера оператора системи або електропостачальника на електронну адресу споживача, що зазначена у договорі споживача з ОСР/ОСП або електропостачальником.

Суд звертає увагу відповідача, що Попередження № 0006760 від 07.08.2025 р. про припинення розподілу електроенергії відповідач направив позивачу в день його виписки – 07.08.2025 р., а отже, дата «12.08.2025 р.» є саме третім робочим днем, але без врахування поштового обігу. Крім того, з огляду на матеріали справи, відповідач не надав жодного доказу направлення та вручення позивачу Попередження № 0006760 від 07.08.2025 р.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач взагалі не знав про існування як Акту недопуску так і Попередження № 0006760 від 07.08.2025 р., про обставини їх складання та начебто направлення.

Отже, судом встановлено, що відключення відбулося саме в той день, яке було зазначено в Попередженні №0006760 від 07.08.2025 р. про припинення розподілу, а отже, з порушенням процедури та вимог п.7.5 ПРРЕЕ.

Судом встановлено, що позивач звернувся до АТ «ДТЕК Одеські електромережі» з проханням відновити електроживлення приватного будинку та зазначив про можливість допуску працівників ОСР для проведення технічної перевірки приладу обліку електричної енергії.

Після 03.09.2025 р., позивач із листа АТ «ДТЕК Одеські електромережі» №101/26/03-6805 від 25.09.2025 р. дізнався про те, що відключення приватного будинку було здійснено не в наслідок реалізації Попередження № 0006760 від 07.08.2025 р. про припинення розподілу, а з підстав проведеної перевірки та виявлення факту порушення ПРРЕЕ.

Так, у вищевказаному листі зазначено, що 12.08.2025 року було виконано перевірку навантаження у точці підключення на ПЛ - 0,4 кВ будинку за адресою АДРЕСА_2 , яке на час перевірки складало ФА = 65,5А, ФВ = 80А, ФС = 70,7А (заміри зафіксовано токовимірювальною штангою). Для виконання технічної перевірки приладу обліку електричної енергії, встановленого за зазначеною адресою, позивачем було у доступі відмовлено, з посиланням на знаходження на той час за кордоном. 12.08.2025 за адресою АДРЕСА_2 було складено Акт про порушення №8008761 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 (зі змінами та доповненнями), в присутності свідка та виконано відключення електроживлення будинку на опорі ПЛ-0,4 кВ, у відповідності до пункту 7.6 ПРРЕЕ (зниження показників якості електричної енергії з вини споживача, збільшення величини потужності понад величину, визначену умовами договору з оператором системи розподілу).

Отже, з огляду на дані дії відповідача, суд прийшов до висновку, що посадова особа відповідача, зрозумівши порушення процедури та порядку відключення, передбаченого п. 7.5 ПРЕЕ, неправомірно вказав про порушення п.7.6 ПРРЕЕ позивачем – зниження якості електричної енергії, оскільки вказаний пункт ПРРЕЕ дозволяє відключати споживача без попередження.

Згодом, Протоколом засідання комісії АТ «ДТЕК Одеські електромережі» № 79/10 від 30.09.2025 р. з розгляду Акту про порушення № № 8008758 від 01.09.2025 р. посадовими особами відповідача було прийнято рішення про скасування вказаного акту про порушення та непроведення нарахувань. Підставою для прийняття такого рішення стало встановлення факту порушення процедури при складанні акту та відсутності доказів передачі лічильника та пломб на зберігання Позивачу.

Судом встановлено, що після того, як позивач наприкінці серпня 2025 р. прибув на територію України для вжиття заходів із відновлення енергоживлення – 01.09.2025 р. згідно попередньої домовленості позивачем було надано доступ до засобу комерційного обліку – лічильника, що було раніше встановлено на території приватного будинку (сам будинок було повністю відключено ОСР від електроживлення 12.08.2025 р.).

Однак, працівники відповідача замість обстеження приладу обліку та відновлення розподілу електроенергії відразу звинуватили позивача в крадіжці електроенергії, неправомірним втручанням в прилад обліку, та вчинили наступні дії: розібрали повністю щит обліку та внутрішньо домовий щит; демонтували існуючий прилад обліку та інше обладнання; обстежували всі житлові та нежитлові приміщення будинку; вилучили належний позивачу на праві власності прилад обліку разом із пломбами відповідача для проведення експертизи; привезли інший лічильник, який встановили через дорогу від будинку позивача; не відновили протягом 48 годин постачання та розподіл електроенергії за новою схемою на будинок та приватну сонячну станцію позивача.

Також, працівниками відповідача було складено відносно позивача новий Акт про порушення № 8008758 від 01.09.2025 р. з наступним формулюванням: підозра в фальсифікації пломб ОСР на клемній кришці та дообліковому АВ №22339518 та №22339519, кожухові - №22366381 та №22363674, а також пломби держповірника (2 шт.), підозра втручання в роботу приладу обліку електричної енергії типу АСЕ 6000 №84469038, з метою зміни його показань, при контрольному огляді виявити неможливо.

Отже, суд не знайшов підтвердження фактів порушення Позивачем ПРРЕЕ як 12.08.2025 р., так 01.09.2025 р. та не було доведено відповідачем в порядку, передбаченим законодавством, тому дії АТ «ДТЕК Одеські електромережі» в частині припинення розподілу електроенергії та відключення електроживлення приватного будинку та сонячної СЕС – відбулося безпідставно.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 вартості непроданої зеленої електроенергії, вартість монтажних робіт та матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що внаслідок незаконного припинення розподілу електроенергії зі сторони АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» та відключення з опори електроживлення приватного будинку позивача, припинила свою роботу сонячна станція СЕС, обсяги генерації якої у позивача викуповує на договірних відносинах за схемою «зеленого тарифу» постачальник універсальних послуг.

Окрім, договору із ОСР про надання послуг з розподілу електричної енергії за цією адресою, також, між ОСОБА_1 та ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» існують договірні відносини за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 23.01.2020 р. №864.

Згідно п.4.3 цього Договору №864, на дату введення в експлуатацію генеруючої установки 27.12.2019 р. «зелений» тариф за цим договором становить 4,9927 грн./ кВт.год. (фотоелектричні панелі розташовані на металоконструкції на земельній ділянці).

Пунктом 4.5 Договору №864 встановлено, що «зелений» тариф встановлено до 01.01.2030 року.

Відповідно до п.4.8 Договору, якщо порушення комерційного обліку електричної енергії в приватному домогосподарстві сталось не з вини Споживача, розрахунок виробленої генеруючою електроустановкою приватного домогосподарства, але не облікованої електричної енергії, має здійснюватися відповідно до обсягів електричної енергії, виробленої у відповідному періоді попереднього року.

На офіційне звернення позивача, ОСР надало відповідь №101/26/03-7224 від 10.10.2025р. із інформацією щодо обсягів спожитої та згенерованої електричної енергії за періоди згідно запиту, а саме: 12.08.2021-01.09.2021 року - обсяг згенерованої електричної енергії складав 2340 кВт.год.; 12.08.2022-01.09.2022 року - обсяг згенерованої електричної енергії складав 3264 кВт.год.; 12.08.2023-01.09.2023 року - обсяг згенерованої електричної енергії складав 3686 кВт.год.; 12.08.2024-01.09.2024 року - обсяг згенерованої електричної енергії складав 3115 кВт.год.

Згідно звіту про обсяги та напрямки перетоків електричної енергії за договором №864, Позивачу нараховувалась плата за «зеленим» тарифом у розмірі 8,6433 грн./кВт.год.

Як вказувалось вище об`єкт позивача було неправомірно від`єднано від мереж ОСР 12.08.2025 року і фактично до 01.09.2025 р., тобто 21 календарний день генеруючі установки позивача не могли віддавати в електричну мережу вироблену електричну енергію.

Судом встановлено, що позивач за цей час з 12.08.2025 р. по 01.09.2025 року могла б отримати дохід від згенерованої електричної енергії, яку могла б продати постачальнику універсальних послуг на суму 26923,87 грн. Розрахунок проводився за формулою: втрачений дохід = = Q Х T, де Q — кількість кВт·год, які не були вироблені / передані через відключення - 3115 кВт.год., T — тариф «зелений» (грн/кВт·год) для станції у відповідному періоді - 8,6433грн.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у стягненні з відповідача на користь позивача втраченого доходу від згенерованої електроенергії у розмірі 27269,91 грн., оскільки згідно розрахунку вірною сумою є 26923,87 грн.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивачка стверджує, що після відключення вона була вимушена залишити постійну роботу за межами України та прибути до м. Одеса з м. Аліканте, Королівство Іспанія, для допуску персоналу відповідача до електролічильника з метою відновлення електроживлення будинку. Згідно позовної заяви, позивачем було понесено витрати на авіапереліт до м. Кищинів Республіка Молдова (та в зворотному напрямку) на проїзд до м. Одеса та в зворотному напрямку, втрачено заробіток на постійному місті роботи за час відсутності, проте суд критично ставиться до таких тверджень, з огляду на наступне.

Суд дослідивши матеріали справи, не може встановити, що позивачка постійно проживає за межами України, має постійну роботу за межами України, оскільки в матеріалах справи відступні будь-які належні, допустимі докази такому.

В матеріалах справи відсутні відомості про взяття позивачки та її дітей на консульський облік (відсутня Довідка про взяття на тимчасовий або постійний консульський облік), документи на проживання: Посвідка на тимчасове проживання (residence permit), посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (наприклад, у країнах ЄС, що надіються у м. Аліканте, Королівство Іспанія), документи на житло: (Договір оренди (найму) житла або документ, що підтверджує право власності на нерухомість за кордоном у м. Аліканте, Королівство Іспанія), довідки від органів влади, зокрема, довідки, видані місцевими органами самоврядування іноземної держави про місце проживання, та/або соціальні/робочі документи, (Довідки з місця роботи позивачки у м. Аліканте, Королівство Іспанія, медичні довідки, довідки зі шкіл або університетів дітей позивачки з м. Аліканте, Королівство Іспанія).

В матеріалах справи наявне підтвердження про купівлю квитків на 25.08.2025 року з м. Аліканте, Королівство Іспанія до м. Кишинев, Молдавська Республіка, які оформленні за туристичним агентством ТОВ "Джоін АП!", де позиваку та її дітей вказано, як туристів та видано пам`ятку туриста. Отже, з наданих доказів можна лише зробити висновок, що позивачка та її діти були на відпочинку у м. Аліканте, Королівство Іспанія та планово повернулись до місця свого постійного проживання.

Суд зазначає, що самі лише відмітки у закордонному паспорті про перетин кордону та наявність квитків про переліт з м. Аліканте, Королівство Іспанія до м. Кишинев, Молдавська Республіка не можуть бути доказами того, що позивачка разом із двома дітьми постійно проживає за межами України та має постійну роботу за межами України. Суд не може встановити, що переліт з м. Аліканте, Королівство Іспанія до м. Кишинев, Молдавська Республіка був вимушений та перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача.

Стаття 81 ЦПК України закріплює один із ключових принципів змагального процесу – обов`язок доказування. Частина перша цієї статті чітко встановлює: "Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом".

Це положення є прямим втіленням принципу змагальності, закріпленого у статті 12 ЦПК України, де сторони активно формують доказову базу у справі.

Частина п`ята статті 81 ЦПК України підтверджує, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи".

Особливо важливою є частина шоста статті 81 ЦПК України, яка прямо зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Це фундаментальна заборона, що унеможливлює ухвалення судових рішень на основі здогадок, імовірностей чи непідтверджених фактів. Судове рішення має спиратися виключно на доведені обставини.

Отже, суд, з огляду на недоведеність позивачкою незапланованого порядку авіапельоту до України для надання допуску представникам ОСР до об`єкту, на що були витрачені додаткові кошти на авіапереліт, що в сумі складає 25 357,66 грн. та відсутність причинно-наслідкового зв`язку даних витрат із діями відповідача, суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.

Стосовно вимоги про зобов`язання відповідача повернути схему обліку та місце встановлення лічильника, який встановлений на об`єкті ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (ЕІС код 62Z00508405312770) у стан, що існував до моменту порушення її прав, а саме до 01.09.2025 року, суд зазначає наступне

Судом встановлено, що як наслідок вище встановлених дій ОСР було безпідставно змінено місце встановлення приладу обліку електроенергії, змінено межу балансової відповідальності та змінено положення Договору в односторонньому порядку.

У відповідності до вимог чинного законодавства, обсяги відпущеної в електричну мережу та отриманої з електричної мережі електричної енергії за адресою: АДРЕСА_2 до 01.09.2025 р. обліковувався засобом обліку тип «АСЕ 661D №84469038», а з 01.09.2025 р.- засобом обліку тип «G3B.144.230.F27.B2.P4.C311A3L1 №04371989».

Суд зазначає, що ОСОБА_1 протягом 2019-2020 рр. одержала послугу з приєднання до електричних мереж ОСР з наступними технічними характеристиками: дозволена потужність – 30 кВт, ІІІ категорія надійності електропостачання, клас напруги – 0,38 кВ. В 2019 році було змонтовано та введено в експлуатацію сонячну станцію та укладено з ТОВ «Одеська обласна електропостачальна компанія» договір купівлі-продажу електроенергії за зеленим тарифом. Прилад обліку електричної енергії було встановлено на фасаді житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_2 . Всі зазначені обставинами підтверджуються додатками 2-3 Договору споживача з надання послуг з розподілу електричної енергії №Р04001/350105 від 28.10.2019 р. Саме в Додатку № 3 до Договору зазначено, що лічильник «АСЕ 661D» зав. номер №84469038 встановлено в ЩКО (щит комерційного обліку) на фасаді житлового будинку. В додатку № 2 до Договору «Паспорт точки розподілу» (ПТР) зазначено, що межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін визначається відповідно до розділу 2.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ).

В свою чергу, у п. 2.2.6. ПРРЕЕ встановлено, що межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності для індивідуальних будинків між споживачем та оператором системи встановлюється: 1) у разі відгалуження від лінії електропередачі неізольованим проводом - у точці кріплення проводів лінії електропередачі до перших ізоляторів на будівлі або на трубостояку (при повітряному вводі); 2) у разі кабельного вводу або використання ізольованого проводу при відгалуженні від лінії електропередачі - на наконечниках кабелю живлення або ізольованого проводу на ввідному пристрої будівлі, якщо ввідно-розподільний пристрій розташований усередині будівлі, або на вихідних клемах вузла вимірювання, якщо ввідно-розподільний пристрій та вузол обліку електроенергії розміщені ззовні будівлі.

Отже, ПРРЕЕ чітко встановлено, що для індивідуальних побутових споживачів, об`єктом розподілу який є індивідуальний будинок – межа балансової відповідальності встановлюється на будівлі або ззовні будівлі - незалежно від способу монтажу вводу – повітряного чи кабельного.

Судом встановлено, що протягом 01.09.2025 р. – 03.09.2025 р. АТ «ДТЕК Одеські електромережі» в односторонньому порядку, без погодження зі позивачем як зі споживачем, учасником ринку електроенергії та стороною, приєднаної до мережі було демонтовано прилад обліку, встановлений раніше – «АСЕ 661D» зав. номер 84469038 та встановлено новий лічильник в іншому місці.

Судом встановлено, що новий лічильник «G3B.144.230.F27.B2.P4.C311A3L1 №04371989» було встановлено за межею земельної ділянки, на якому розташовано приватний будинок, на опорі ЛЕП через дорогу.

Тобто, судом встановлено, що відповідачем було в односторонньому порядку змінено суттєві умови діючого Договору стосовно межі балансової належності та місця встановлення приладу обліку. Існуюча межа балансової відповідальності – за територією приватного будинку та земельної ділянки прямо порушують як умови діючого договору та положень п. 2.2.6 ПРРЕЕ.

Приписами Кодексу комерційного обліку електричної енергії, що є спеціальним нормативним актом в структурі законодавства у сфері енергетики встановлено один випадок, коли Відповідач має право в односторонньому порядку вчинити вказані дії, що встановлено п. 5.8.7 ККОЕЕ, а саме: 5.8.7. Оператор мережі має право за власний рахунок замінити несправні, пошкоджені, викрадені або неповірені ЗВТ на комерційній межі із індивідуальним побутовим споживачем (незалежно від того хто є їх власником) на ЗВТ, які належать оператору мережі та мають аналогічні або кращі технічні характеристики та налаштування. У такому разі споживач не має права відмовляти або перешкоджати оператору системи у заміні таких ЗВТ.

Поряд з цим, судом встановлено, що прилад обліку позивача не визнано ані несправним, пошкодженим, неповіреним та він не є викраденим, тому підстав передбачених Законом або діючим Договором для застосування положень п. 5.8.7 ККОЕЕ у оператора мережі є відсутніми.

В свою чергу згідно до п. 5.8.1 ККОЕЕ, заміна або зміна місця встановлення справного, непошкодженого та повіреного ЗКО, встановленого відповідно до виданих технічних умов та/або рекомендацій та який відповідає вимогам цього Кодексу, ПУЕ та проєктним рішенням (незалежно від того хто є власником ЗКО), здійснюється ППКО за рахунок ініціатора такої заміни/зміни та виключно за взаємною документально підтвердженою згодою власника ЗКО, СПМ та оператора мережі.

Суд роз`яснює, що оскільки лічильник (ЗКО – засіб комерційного обліку) позивача було встановлено в 2019 році відповідно до виданих технічних умов (збільшення потужності будинку до 30 кВт та встановлення СЕС) та встановлено на фасаді приватного будинку, що відображено у Додатку 3 до Договору – то в силу положень п. 5.8.7 ККОЕЕ його заміна має була відбутися виключно на підставі проектного рішення та взаємною документально підтвердженою згодою між відповідачем та позивачем, чого не було зроблено ОСР.

Судом встановлено, що в якості підстави для перенесення приладу на адвокатський запит було надано Робочий проект із титульною назвою «Реконструкція ПЛ-0,4 Л-2 від ТП-137» для приєднання до електричних мереж системи розподілу електроустановок індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 кад. № замовник ОСОБА_1 ».

Як вбачається із назви Робочого проекту – проектування здійснювалося для приєднання до електричних мереж, замовником якого є позивач – ОСОБА_1 , проте, ОСОБА_1 не була ані замовником проектування за цим Робочим проектом, ані замовником послуги з приєднання до електричних мереж, оскільки послугу з приєднання вона одержала ще в 2019 році.

Більш того, сам по собі Робочий проект, за своїм змістом не відповідає виконаним роботам, а саме зміна місця встановлення приладу обліку (як це передбачено п. 5.8.1 ККОЕЕ), а є проектним рішенням щодо надання послуги з приєднання до електричних мереж, яку позивач не замовляв.

Крім того, наданий Робочий проект - № 1106.013-0101.2025 ЕП. має численні невідповідності, що додатково підтверджує незаконність дій ОСР, а саме: в титулі зазначено, що проектується приєднання електроустановок, а не зміна місця встановлення ЗКО, вказано замовник – ОСОБА_1 , що не відповідає дійсності, завдання на проектування від замовника – АТ «ДТЕК Одеські електромережі» не містить ані підпису, ані дати його складання чи підписання (зі всього тексту Робочого проекту взагалі не зрозуміло в якому місяці 2025 року його було виготовлено), в п. 2 непідписаного технічного завдання на проектування (ТЗ) вказано, що перенесення лічильника потрібно запроектувати на опору ПЛ 0,4 кВ – на межі земельної ділянки (що зроблено не було); не виконано вимоги п. 4 ТЗ, в якому відповідач встановив вимогу, що розрахунковий прилад обліку має бути встановлений на межі балансової належності.

Також, інші розділи Робочого проекту – п.1.1, 1.3, п. 1.4 розділу 1, Розділ 2, п.1.3 Розділу 4 – свідчать що Робочим проектом проектується зовсім інша послуга – послуга з приєднання до електричних мереж, а також йдеться посилання на Договір стандартного приєднання – що свідчить про невідповідність робочого проекту його меті – проектування робіт зі зміни місця встановлення лічильника.

Також, п.1.3 розділу 4 Робочого проекту зазначено, що РП розробляється для реалізації заходів з приєднання до електричних мереж, що не відповідає технічному завданню на проектування.

Також, однолінійна схема підключення Робочого проекту – погоджено АТ «ДТЕК Одеські електромережі» 17.04.2025 р., тобто за 5 місяців до проведення вказаних робіт та не містить відомостей про вулиця, адресу будинку, номеру опори ПЛ 0,4 кВ на якій має бути перенесений лічильник тощо.

Крім того з однолінійної схеми Робочого проекту, що погоджено АТ «ДТЕК Одеські електромережі» чітко вбачається, що місце перенесення лічильника знаходиться за межами земельної ділянки та не на межі балансової відповідальності, що не було погоджено із позивачем, як стороною приєднаної до мережі.

Отже, судом встановлено, що наданий відповідачем Робочий проект не може підтверджувати правомірність та підставу для проведення зміни місця розташування засобу комерційного обліку – лічильника, не було погоджено із споживачем, як стороною приєднаної до мережі, та за своїм змістом Робочий проект передбачає заходи для надання зовсім іншої послуги – послуги із приєднання до електричних мереж, що не відповідає ані ТЗ самого Відповідача, ані фактичним виконаним роботам. Враховуючи викладене, Відповідачем було порушено приписи п.2.2.6 ПРРЕЕ щодо визначення межі балансової відповідальності, п. 5.8.7 ККОЕЕ – щодо обов`язковості заміни несправних, пошкоджених, викрадених або неповірених ЗВТ на комерційній межі із індивідуальним побутовим споживачем лише на підставі проектного рішення та лише за взаємною документально підтвердженою згодою між Відповідачем та Позивачем.

Також, судом встановлено, що позивач зверталась до Регулятора, який є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до Закону України «Про НКРЕКП».

У відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 21.11.2025р. №23098/17.3.2.9/25, підтверджено факт порушення зі сторони ОСР переміщення приладу обліку.

Згідно відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 21.11.2025р. №23098/17.3.2.9/25, НКРЕКП зазначило наступне, АТ «ДТЕК Одеські електромережі» не надано НКРЕКП копії документів щодо погодження зі споживачем зміни місця встановленого 03.09.2025 року ЗКО (типу GAMA 300). Враховуючи викладене, НКРЕКП зобов`язує АТ «ДТЕК Одеські електромережі» врегулювати зі споживачем питання щодо місця встановлення лічильника за вказаним об`єктом у відповідності до вимог нормативно-правових актів у сфері електроенергетики. А також, з урахуванням норми, передбаченої пунктом 5.8.6 ККО, ОСР має врегулювати питання щодо повернення споживачу (власнику) демонтованого лічильника типу АСЕ 6000 № 84469038.

Окрім цього, НКРЕКП прислало Лист вимогу відповідачу - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» №6328/17.3.2/9-26 від 03.02.2026, де вказано наступне.

Згідно тексту листа вимоги, НКРЕКП, листом від 21.11.2025 № 23098/17.3.2/9-25, АТ «ДТЕК Одеські електромережі» було зобов`язано врегулювати зі споживачем питання щодо місця встановлення лічильника за вказаним об`єктом (відповідно до вимог пункту 5.8.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311). НКРЕКП зазначає, що листом АТ «ДТЕК Одеські електромережі» від 09.12.2025 № 101/26/03-9132 НКРЕКП було проінформовано: «Для врегулювання вищевказаних питань, гр. ОСОБА_1 з боку АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» було направлено на погодження робочий проєкт «Реконструкція ПЛ-0,4 кВ Л-2 від ТП-137» (далі – Робочий проєкт) із супровідним листом, про що було додатково повідомлено споживача у телефонному режимі 03.12.2025. Після отримання зворотного зв`язку від гр. ОСОБА_1 щодо врегулювання вищевказаних питань, НКРЕКП буде повідомлено додатково». Разом з тим, станом на 02.02.2025 АТ «ДТЕК Одеські електромережі» не надано НКРЕКП додаткової інформації щодо результату врегулювання вищезазначеного питання.

Крім того, згідно тексту листа вимоги, ОСР не надав документального підтвердження щодо підстав заміни лічильника на об`єкті споживача, а також підтвердження, що замінений (знятий 01.09.2025) лічильник ACE 661D № 84469038 належить ОСР . Зазначаємо, що у своєму зверненні від 07.01.2026 (копія додається) ОСОБА_1 повідомила, що Робочий проєкт № 1106.01.3-0101.2025-ЕП (підстава для проектування: перенесення вузла обліку з житлового будинку С. М. Волошиної на опору ПЛ-0,4 кВ Л-2 від ТП-137 на межі земельної ділянки), споживач отримала для погодження вже після зміни місця встановлення лічильника. Таким чином заміну і зміну місця встановлення лічильника 01.09.2025 за об`єктом, (адреса: АДРЕСА_2 ) АТ «ДТЕК Одеські електромережі» не погоджено з ОСОБА_1 , а отже відповідна заміна/зміна місцявстановлення лічильника є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, НКРЕКП зобов`язав АТ «ДТЕК Одеські електромережі» повернути власнику ( ОСОБА_1 ) лічильник типу «ACE 661D» шляхом встановлення відповідного лічильника на об`єкті споживача, а також врегулювати питання щодо місця встановлення лічильника, відповідно до вимог нормативноправових актів у сфері енергетики, та за результатом повідомити НКРЕКП до 18.02.2026 року (у тому числі на syniak@nerc.gov.ua»).

Судом встановлено, що відповідач у відзиві на позовну заяву не навів жодного аргументу щодо доводів позивача про порушення процедури повідомлення про припинення електропостачання, щодо винесення електролічильника за межі балансової відповідальності сторін, щодо суттєвих порушень в робочому проекті № 1106.013-0101.2025 ЕП.

Узагальнюючи вищевказане, судом встановлено, що відповідачем було порушено: п.1, п. 15 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії», пп.8 п. 2.3.1, пп.4 п. 2.5.1, п. 5.8.7, п. 6.2.6 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, п.2.2.6, п. 7.5, п. 7.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» вимог чинного законодавства в сфері електроенергетики це завдало Позивачу психологічних страждань, нервового напруження, приниження честі чи гідності, а також — до зниження ділової репутації чи порушення звичного ритму життя через відключення власної генеруючої установки.

Судом встановлено, що у ОСОБА_1 з`явились і інші проблеми із ОСР, оскільки лічильник який вона придбала за власні кошти їй не повернули, а прилад обліку новий винесли на опору всупереч вимогам чинного законодавства, наразі через незаконні дії ОСР «зелена» електрична енергія у Позивача виробляється в половину менше, через що власне ОСОБА_1 вже більше місяця відвідує структури ОСР для отримання рекомендацій та допомоги для вирішення цієї проблеми, це все завдає моральних страждань і по суті проблем, які не повинні були взагалі існувати.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд зазначає, що все вищенаведене підтверджує факт спричинення позивачці моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, яких позивач зазнала.

Проте, суд може зменшити розмір моральної шкоди, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, якщо заявлена сума є надмірною, необґрунтованою або призводить до безпідставного збагачення позивача. Розмір визначається індивідуально, враховуючи глибину страждань, вину заподіювача, матеріальне становище та обставини справи, а не лише за вимогою сторін.

Аналогічний висновок міститься у постанові від 15.12.2020 року Верховного суду у справі №752/17832/14-ц.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, заявлена сума у 100000,00 грн. є надмірною, необґрунтованою, та керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, вважає, що достатнім розміром відшкодування моральної шкоди для позивачки буде 10 000,00 грн.

Практика Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого.

. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів зазначений в ст. 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно до ч 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, зазначені у відзиві твердження не спростовують позиції позивача та позовні вимоги, крім того, заперечення відповідача не підтверджуються жодними доказами, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 764 гривні 21 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Керуючись пп.8 п. 2.3.1, пп.4 п. 2.5.1, п. 5.8.7, п. 6.2.6 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, п.2.2.6, п. 7.5, п. 7.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, ст. ст. 46, 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст. ст. 11, 22, 23, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 28Б) про визнання дій незаконними та зобов`язати вчинити певні дії, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати дії акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (65031, м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, буд 28 «Б», код ЄДРПОУ: 00131713) з відключення об`єкту ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (ЕІС код 62Z00508405312770), незаконними.

Зобов`язати акціонерне товариство «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (65031, м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, буд 28 «Б», код ЄДРПОУ: 00131713) повернути схему обліку та місце встановлення лічильника, який облаштований на об`єкті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (ЕІС код 62Z00508405312770), у стан, що існував до моменту порушення її прав, а саме до 01.09.2025 року.

Стягнути з акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (65031, м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, буд 28 «Б», код ЄДРПОУ: 00131713) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) вартість непроданої зеленої електроенергії в сумі 26923,87 грн. (двадцять шість тисяч дев`ятсот двадцять три) гривні 87 копійок.

Стягнути з акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (65031, м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, буд 28 «Б», код ЄДРПОУ: 00131713) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (65031, м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, буд 28 «Б», код ЄДРПОУ: 00131713) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) судовий збір 764,21 гривні (сімсот шістдесят чотири) гривні 21 копійка.

В іншій частині позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.