Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №335/792/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/792/26 3/335/375/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Макаров В.О., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представника, адвоката Кузнецова П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли із Управління патрульної поліції в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ст. ст. 124, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

15.01.2026 о 13 год. 20 хв., в м. Запоріжжі, за адресою: вул. Незалежної України, біля будинку 76, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом МТЗ 80.1.57 державний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинене повторно, протягом року був притягнутий до адміністративної відповідальності постановою серії ЕНА № 4211632 від 06.03.2025 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.l ПДР України, відповідно до яких, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, у зв`язку з чим працівниками Управління патрульної поліції в Запорізькій області щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №567440 від 15.01.2026 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, 15.01.2026 о 13 год. 20 хв., в м. Запоріжжі, за адресою: вул. Незалежної України, біля будинку 76, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом МТЗ 80.1.57 державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, не дотримався безпечного бокового інтервалу, у зв`язку з чим здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб BMW X3 державний номерний знак НОМЕР_2 , водій якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, травмованих немає.

Також, 15.01.2026 о 13 год. 20 хв., в м. Запоріжжі, за адресою: вул. Незалежної України, біля будинку 76, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом МТЗ 80.1.57 державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, не дотримався безпечного бокового інтервалу, у зв`язку з чим здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб Skoda Fabia державний номерний знак НОМЕР_3 , водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, травмованих немає.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту «б» пункту 2.3 ПДР України, відповідно до яких, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі та пункту 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

У зв`язку з чим працівниками Управління патрульної поліції в Запорізькій області щодо нього було складено протоколи про адміністративні правопорушення від 15.01.2026 серій ЕПР1 № 567373 та ЕПР1 № 567413, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчинені адміністративних правопорушень за ст. 124 КУпАП визнав.

Щодо вчинення адміністративного правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП свою вину заперечував, надав суду пояснення.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Кузнецов П.М. надав до суду клопотання, в якому просив провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його підзахисного до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, враховуючи необхідність з`ясування одних і тих самих обставин за адміністративними протоколами зазначених справ, суд постановою від 04.02.2026 об`єднав справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 5 статті 126 та статей 124 КУпАП, для спільного розгляду в одне провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Вислухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 , його представника адвоката Кузнецова П.М., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, та наявні в ній докази у сукупності, суддя встановив наступні обставини.

Інспектором УПП в Запорізькій області стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з тим, що він 15.01.2026 повторно протягом року, керував трактором марки МТЗ 80.1.57, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2024 (справа №336/7171/24) ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік за керування 22.06.2024 автомобілем ВАЗ 2101 у стані алкогольного сп`яніння та на пропозицію поліцейських відмовився від проходження огляну на стан сп`яніння, у зв`язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У подальшому, ОСОБА_1 також притягався до адміністративної відповідальності постановою від 06.03.2025 серії ЕНА № 4211632, за фактом повторного керування транспортним засобом, будучи позбавленим такого права.

У своєму клопотанні адвокат Кузнецов П.М, вказує, що водій ОСОБА_1 мав два посвідчення на право керування, а саме: вилучене посвідчення на право керування легковим транспортним засобом та посвідчення тракториста – машиніста, видане у 1996 році «Держтехнаглядом».

Зазначає, що його підзахисний ОСОБА_1 будь-яким рішенням суду, відповідно до вимог чинного законодавства України, не позбавлявся права керування трактором маючи діюче посвідчення тракториста – машиніста.

Вказує, що його підзахисному не було відомо про існування такої заборони в користуванні, тому як ніякого рішення з цього приводу не приймалось.

Відповідно до чинного законодавства України у ОСОБА_1 не вилучалось посвідчення тракториста-машиніста.

Отримання посвідчення тракториста – машиніста та позбавлення права керувати трактором визначені наступними нормативно-правовими актами.

Постановою КМУ від 2 квітня 1994 р. № 217, затверджено Положення «Про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста», яким встановлено єдиний порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста на право керування тракторами, в тому числі саморобними, самохідними сільськогосподарськими, меліоративними і дорожньо будівельними машинами (далі - машинами ) і є обов`язковим для всіх міністерств, відомств, підприємств (об`єднань), установ, організацій та України, іноземних громадян, осіб без громадянства.

Пунктом 2 Положення визначено, що до керування машинами допускаються особи, які мають посвідчення тракториста-машиніста (надалі - посвідчення) на право керування машинами відповідних категорій.

Відповідно до пункту 12 Положення, позбавлення права на керування машинами провадиться відповідно до чинного законодавства в порядку, визначеному Мінекономіки.

Разом з цим адвокат зазначає, що Постановою КМУ від 2 квітня 1994 р. № 217 визначено, що у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, а також протягом 90 днів з дня його припинення чи скасування особи, які мають національне посвідчення водія України на право керування транспортними засобами категорій С1, С, D1, D (однієї або декількох), з дати видачі якого минуло не менше трьох років, мають право керувати, крім права виїзду на вулично-дорожню мережу, машинами категорій А1, А2, В1, В2, В3 тракториста-машиніста.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 01.04.2010 № 165 затверджено Порядок позбавлення трактористів-машиністів права на керування тракторами, комбайнами, іншими самохідними, сільськогосподарськими машинами.

Цим Порядком визначено процедуру позбавлення трактористів-машиністів права керування тракторами, комбайнами, іншими самохідними сільськогосподарськими машинами та повернення вилученого в установленому законодавством порядку посвідчення тракториста-машиніста.

Згідно пункту 2 Порядку, посвідчення тракториста-машиніста вилучається у разі вчинення грубого порушення механізаторами правил технічної експлуатації тракторів, комбайнів, інших самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації, яке згідно зі статтею 108 Кодексу України про адміністративні правопорушення тягне за собою позбавлення права на керування зазначеними машинами на строк до одного місяця.

Враховуючи викладене, адвокат Кузнецов П.М. зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлявся права керування трактором і у нього не вилучалось посвідчення тракториста машиніста, як це визначено Положенням «Про порядок видачі посвідчень тракториста - машиніста» та Порядком «Позбавлення трактористів-машиністів права на керування тракторами, комбайнами, іншими самохідними сільськогосподарськими машинами».

Також, адвокат просив суд звернути увагу, що працівниками УПП в Запорізької області зафіксовано факт перебування трактора МТЗ 80.1.57 на тротуарі. Перебування трактора на проїзній частині, у тому числі за кермом водія ОСОБА_1 , на боді-камери не зафіксовано.

Суд, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані до суду докази у їхній сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що клопотання адвоката про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню, вважає його доводи безпідставними та такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права, з огляду на наступне.

Аргументи адвоката Кузнецова П.В. про те, що ОСОБА_1 не був позбавлений права керування саме трактором у відповідності до Порядку позбавлення трактористів – машиністів права на керування тракторами, комбайнами, іншими самохідними сільськогосподарськими машинами, є юридично неспроможними.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами підтверджується посвідченням водія відповідної категорії.

Проте санкції ст. ст. 126, 130 КУпАП передбачають позбавлення права керування транспортними засобами як такого, а не права керування конкретною категорію чи видом техніки, будь то легковий автомобіль чи трактор.

Стаття 30 КУпАП визначає суть стягнення: позбавлення права керування транспортними засобами. Закон не оперує поняттям «позбавлення категорії».

Щодо наявності у ОСОБА_1 посвідчення тракториста – машиніста, суддя вважає, що аргумент захисту про те, що він мав діюче посвідчення тракториста, видане «Держтехнаглядом», не спростовує факту вчинення правопорушення.

Посвідчення тракториста – машиніста (як фізичний об`єкт) лише підтверджує наявність права. Якщо ОСОБА_1 рішенням суду позбавлений самого права керування, то наявність у нього на руках іншого бланка документа не повертає йому законних підстав для керування.

Щодо посилання адвоката на Положення «Про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста» затвердженого Постановою КМУ від 2 квітня 1994 р. № 217, яким встановлено єдиний порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста на право керування тракторами, в тому числі саморобними, самохідними сільськогосподарськими, меліоративними і дорожньо будівельними машинами і є обов`язковим для всіх міністерств, відомств, підприємств (об`єднань), установ, організацій та України, іноземних громадян, осіб без громадянства, а також посилання на Порядок позбавлення трактористів-машиністів права на керування тракторами, комбайнами, іншими самохідними, сільськогосподарськими машинами, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 01.04.2010 № 165, яким визначено процедуру позбавлення трактористів-машиністів права керування тракторами, комбайнами, іншими самохідними сільськогосподарськими машинами та повернення вилученого в установленому законодавством порядку посвідчення тракториста-машиніста, суд зазначає, що норми Кодексу України про адміністративні правопорушення мають пріоритет над підзаконними актами Міністерства аграрної політики та над положеннями Кабінету Міністрів України.

Твердження захисту про те, що трактор знаходився на тротуарі для чищення снігу, а не на проїзній частині, не містить ознак відсутності складу злочину, так як керування транспортним засобом ОСОБА_1 , будучи позбавленим такого права, є порушенням незалежно від того, чи здійснюється воно на дорозі загального користування, чи на тротуарі. Відповідно пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, тротуар є елементом дороги.

Суд критично оцінює доводи адвоката щодо необізнаності водія ОСОБА_1 про поширення заборони керування на тракторну техніку. Відповідно до ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Дослідженим у судовому засіданні відеозаписом з нагрудної камери (боді-камери) працівника поліції підтверджується, що ОСОБА_1 жодним чином не спростував факт керування ним транспортним засобом (трактором). Крім того, суд враховує визнання водієм ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 КУпАП, за вчинення дорожньо-транспортних пригод, обставини яких викладені у протоколах про адміністративні правопорушення серій ЕПР1 № 567373 та ЕПР1 № 567413 від 15.01.2026.

Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до загальних положень ПДР, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.

Пунктом 2.1 «а» ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п. 67, 68 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 9901/159/19, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога надати посвідчення водія на право керування транспортним засобом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126, статтями 124 КУпАП, підтверджуються дослідженими доказами у їх сукупності, а саме: схемами місця ДТП, фототаблицями місця події, письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , довідкою старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Запорізькій області ДПП, капітана поліції Курлікової Д. про повторність скоєння адміністративного правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року за порушення ст. 126 КУпАП піддавався адміністративному стягненню, а саме: постановою серії ЕНА № 4211632 від 06.03.2025, якою за ч. 4 ст. 126 КУпАП на нього накладено стягнення у розмірі 20400 грн., копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4211632 від 06.03.2025, оптичним диском з відеозаписом з камери працівника поліції.

Аналізуючи докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин адміністративного провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, відповідно до положень ст. ст. 251, 252 КУпАП, вважаю, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126, статтей 124 КУпАП, а його вина у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень повністю доведена.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність, згідно зі ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі.

Оскільки, адміністративне правопорушення передбачене ст. ст. 126, 124 КУпАП відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, стягнення є засобом впливу на свідомість правопорушника і головна його мета виховання порушника, стимулювання його до правомірної поведінки, у зв`язку із чим своєчасне застосування заходів стягнення за адміністративні правопорушення є засобом запобігання суспільно небезпечних діянь.

Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає накладення штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Відповідно до положень частини першої ст. 28 КУпАП, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

Згідно протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №567440, серії ЕПР1 №567413, серії ЕПР1 №567373 від 15.01.2026, транспортний засіб, на якому ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, на праві приватної власності належить КП «ЕЛУАШ».

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, вважаю за необхідне застосувати до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Що стосується додаткової міри покарання у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу, то вважаю неможливим його застосування, оскільки автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , належить юридичній особі, КП «ЕЛУАШ».

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір на користь Держави, в сумі 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 33, 36, 40-1, 126, 280, 283, 284, 291 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126, статей 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн. на користь Держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред`явлення до виконання 3 (три) місяці.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.О. Макаров