Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №523/20008/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Суд: Пересипський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 03 лютого 2026 р.

Справа: №523/20008/25

Суддя: Аліна С. С.

Справа № 523/20008/25

Провадження №2/523/3700/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Аліної С.С.,

за участю секретаря – Томілко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом КНП «Спеціалізований психоневрологічний Будинок дитини №3 «Сонечко» Одеської міської ради до ОСОБА_1 за участю третьої особи Органу опіки та піклування Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

До Пересипського районного суду м. Одеси надійшов позов КНП «Спеціалізований психоневрологічний Будинок дитини №3 «Сонечко» Одеської міської ради до ОСОБА_1 за участю третьої особи Органу опіки та піклування Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якому просив:

-Позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2

-Стягнути з гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини усіх видів доходу, але не менш ніж 50% прожитого мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини - малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на особистий рахунок дитини.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_1 , є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до інформації, наданої Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.05.2025 № 1570/4037/24.23-18, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про смерть відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - не виявлено.

За наявною в Службі інформацією ОСОБА_1 позбавлена батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з відомостями Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 12.02.2025 № 129 ССД/01-29, відсутня будь-яка інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на території міста Одеси.

Відомості про батька дитини внесені да актового запису про народження відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було виявлено згідно з актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 09.12.2024 року та влаштовано до КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини № 3 «Сонечко» Одеської міської ради.

Згідно з наказом Служби від 16.12.2024 № 231, малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взятий на первинний облік.

Відповідно до листа КНП «Спеціалізований психологічний будинок дитини № 3 «Сонечко» Одеської міської ради від 04.06.2025 № 666, за весь час перебування дитини в закладі, мати дитини жодного разу не відвідувала свого сина, не телефонувала, не цікавилась життям та станом здоров`я дитини. У зв`язку з тим, що дитина фактично залишилася без батьківського піклування, адміністрація закладу просить порушити питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до листа Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області від 18.04.2025 № 60/вх2841 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП у 2021 та 2022 роках.

Спеціалістами Служби у справах дітей Одеської міської ради було направлено листа до Служби у справах дітей Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, за відомою адресою реєстрації матері дитини, ОСОБА_1 , стосовно підтвердження або спростування факту проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та в разі підтвердження з`ясування особистої думки матері з питання позбавлення її батьківських прав відносно її малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до листа Служби у справах дітей Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 07.04.2025 року № 114, згідно з довідкою Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 20.03.2025 року № 701 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але з 2020 року на території Захарівської селищної ради, не проживають. Житловий будинок за вказаною адресою знаходиться в аварійному стані, непридатний до проживання. Під час виїзду спеціалістами служби у справах дітей 25.03.2025 року за вищезазначеною адресою, було встановлено, що дійсно, будинок знаходиться в занедбаному, аварійному стані. Зі слів сусідів, ОСОБА_1 не проживає за вказаною адресою вже декілька років тому поспілкуватися з нею з питання позбавлення її батьківських прав та провести обстеження житлово- побутових умов за вищевказаною адресою не виявилось можливим.

Відповідно до довідки Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України від 09.05.2025 року № 5/6-9215 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не утримувалася та станом на 08.05.2025 року не утримується.

Відповідно до довідки Міністерства оборони України Збройні Сили України ІНФОРМАЦІЯ_6 від 19.06.2025 року № 943/12104 згідно інформації Єдиного Державного Реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів, громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у підпорядкованих підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_7 на військовому обліку не перебуває. Інформація стосовно проходження військової служби в Збройних Силах України відсутня.

За інформацією веб-сайту Судова влада України, ОСОБА_1 , неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності (судами винесено 7 постанов) за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.166 КК України (злісне невиконання обов`язків по догляду за дитиною), ч. 1 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що замінюють, обов`язків щодо виховання дітей), ч.1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису). Вироком суду від визнана виною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (вчинення крадіжки в умовах військового стану).

Малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходиться в закладі з 09.12.2024 по теперішній час.

Мати дитини, ОСОБА_1 , не зверталась з заявою щодо продовження терміну перебування дитини. За весь час перебування дитини у закладі, жодного разу не відвідувала свою доньку, не телефонувала, не цікавилася станом здоров`я та долею дитини, матеріальної допомоги не надавала.

У зв`язку з тим, що дитина фактично залишилася без батьківського піклування, адміністрація КНП «СПБД № 3 «Сонечко» ОМР, просить порушити питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітнього сина.

Як зазначає Позивач на день звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до служби у справах дітей ОМР та КНП «СПБД № З «Сонечко» ОМР стосовно повернення своєї дитини, не зверталась, жодних документів, які б підтверджували її участь у вихованні дитини не надавала.

Органом опіки та піклування Пересипської районної адміністрації від 14.08.2025 року № 01-05-3/403вх, було надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її малолітньої доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, мати малолітнього ОСОБА_2 , ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Дитина фактично залишилась без батьківського піклування.

Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 30.09.2025 року відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 17.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду

У судове засідання представник позивача КНП «Спеціалізований психоневрологічний Будинок дитини №3 «Сонечко» Одеської міської ради» - директор Зброжик О.П. не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, надала до суду письмову заяву, яка міститься в матеріалах справи, в якій позовні вимоги підтримала, також просила суд розгляд справи проводити за її відсутності.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином, про причини не явки суду не повідомила.

У судове засідання представник третьої особи - Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації не з`явився, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності та про прийняття рішення з урахуванням прав та інтересів дитини, вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, які повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-281 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, про те, що позов є обґрунтованим, є доказаним, тому підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено про те, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого Біляївським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області актовий запис № 13 від 10.01.2019 року, ОСОБА_1 , є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11)

Згідно з наказом Служби від 16.12.2024 № 231, малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взятий на первинний облік. (а.с.17)

Малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходиться в закладі з 09.12.2024 по теперішній час.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства», зобов`язує батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Частина 2 ст.59 Закону України «Про освіту» на кожного з батьків покладає однакову відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до частини першої статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, то вони відповідно до п.2 ч.1 та ч.2 ст.164 СК України можуть бути позбавлені судом батьківських прав.

Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

В матеріалах справи наявний висновок Пересипської районної адміністрації від 14.08.2025 року № 01-05-3/403вх, було надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її малолітньої доньки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8-10)

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Ч. 2 ст. 166 СК України встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється щодо обов`язку утримання дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. ст. 183, 184 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення - у твердій грошовій сумі.

Таким чином, визначаючи належний до стягнення з відповідача розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. 182 СК України, право дітей на достатній рівень життя, з урахуванням обов`язку батьків утримувати своїх дітей, суд вважає, що належним розміром аліментів на дітей, є стягнення з відповідачів аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому при зміні стану здоров`я, сімейного стану чи матеріального становища платника аліментів або одержувача аліментів, у сторін є право звернутись до суду із позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позов КНП «Спеціалізований психоневрологічний Будинок №3 «Сонечко» Одеської міської ради до ОСОБА_1 за участю третьої особи Органу опіки та піклування Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 164 -167 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст.ст. 5-13, 76-81, 89, 142, 206, 211, 258-259, 265, 272 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги КНП «Спеціалізований психоневрологічний Будинок №3 «Сонечко» Одеської міської ради до ОСОБА_1 за участю третьої особи Органу опіки та піклування Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини усіх видів доходу, але не менш ніж 50% прожитого мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 24.09.2025р. та до повноліття дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - до 30.12.2036 на особистий рахунок дитини.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 гривень 20 копійок на користь Держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення виготовлено та підписано суддею 04.02.2026р.

Суддя: Аліна С.С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua