Вирок від 10 лютого 2026 р. у справі №450/1135/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/1135/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1112/25 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимий,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_8

за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст. 286 КК України, -

встановила:

цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1(один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_6 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_6 10. 01. 2025, приблизно о 07 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем "Dacia Logan" реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним по вул. Дорожній, що у с. Пасіки Зубрицькі Давидівської ТГ Львівського району Львівської області, у напрямку до м. Мукачеве, при проїзді її ділянки в районі будинку № 85, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме: пунктів 1.5, 1.10 Розділу 1 (в частині значення терміну "дати дорогу", "безпечна швидкість", "дорожні умови", "дорожня обстановка"; "пішохідний перехід", "небезпека для руху"); підпунктів б), д) пункту 2.3 Розділу 2; пунктів 12.2, 12.3 Розділу 12; пункту 18.1 Розділу 18, що виразилось у тому, що він керуючи транспортним засобом, не урахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки, у результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , яка переходила проїзну частину дороги в межах нерегульованого пішохідного переходу, зліва направо, по напрямку руху автомобіля.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 правил безпеки дорожнього руху України, пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження, а саме: множинні переломи кісток тазу; закритий уламковий перелом обох лонних та сідничних кісток; закритий уламковий перелом латеральних мас крижової кістки зі зміщенням кісткових відламків; закритий відламковий перелом переднього краю вертлюгової западини зі зміщенням кісткових відламків; закритий, неускладнений компресивний перелом тіла L1 хребця; компресійно-фрагментарний перелом тіла L1 хребця (3 ступінь), зі зниженням висоти на та незначним зміщенням заднього краю в просвіт хребтового каналу; багатовідламковий злам обох лонних та обох сідничних кісток зі зміщенням; поперечний злам крижової кістки на рівні S3 та повздовжній через латеральну масу справа; ознаки розриву крижово-клубового з`єднання зліва; що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Таким чином ОСОБА_6 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.286 КК України.

На вирок суду заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, просить оскаржуваний вирок скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг пенсійного віку, передбаченого положеннями ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (60 років), що судом першої інстанції не враховано при призначенні покарання.

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_6 на момент постановлення оскаржуваного вироку досяг пенсійного віку, йому не може бути призначене покарання у виді обмеження волі.

Крім цього, звертає увагу, що згідно з оскаржуваним вироком суду першої інстанції, ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді обмеження волі, від відбуття якого звільнено, на підставі ст. 75 КК України, із встановленням іспитового строку терміном 1 рік, однак у разі застосування в подальшому даного покарання, унеможливить його реальне відбуття, що не відповідає завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України, - щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Вказує, що судом першої інстанції, в резолютивній частині оскаржуваного вироку, всупереч вимогам ст. ст. 12, 75, 78 КК України, при звільненні ОСОБА_6 від відбуття покарання, на підставі ст. 75 КК України, неправомірно вказано, що такий звільняється від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо протягом іспитового строку не вчинить нового злочину.

Так, згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 78 КК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Таким чином, підставою звільнення від відбуття покарання, на підставі ст. 75 КК України, є невчинення засудженим впродовж іспитового строку кримінального правопорушення (кримінального проступку або злочину), а не тільки злочину.

Враховуючи те, що ОСОБА_6 досяг пенсійного віку, непрацює, військовослужбовцем не являється, відтак відповідно до ст. ст. 57, 60, 61 КК України до нього не можуть бути застосовані покарання у виді виправних робіт, арешту або обмеження волі, то такий підлягає засудженню до покарання у виді штрафу.

Зазначених обставин суд першої інстанції не врахував, внаслідок чого допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КК України, є підставою для зміни або скасування вироку суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора, обвинуваченого, представника потерпілого, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджуються представленими в справі доказами в їх сукупності та в апеляційній скарзі не оспорюється.

З апеляційної скарги вбачається, що апелянт, зокрема, не погоджується з рішенням районного суду стосовно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права та дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Санкцією ч.1 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Згідно з ч. 3 ст. 61 КК України, покарання у виді обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг пенсійного віку, передбаченого положеннями ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (60 років), що судом першої інстанції не враховано при призначенні покарання.

За загальними правилами, визначеними ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Таким чином, законодавець визначає умови, за яких особа набуває право на пенсійну виплату, до числа яких належить не лише досягнення особою певного віку, а й наявність в неї відповідного страхового стажу.

При цьому, у кримінально-правовому розумінні кримінальний закон не пов`язує призначення покарання з оформленням та отриманням певного виду пенсії, натомість пов`язує з досягненням особою пенсійного віку, який слід вважати 60 років.

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_6 на момент постановлення оскаржуваного вироку досяг пенсійного віку, йому не може бути призначене покарання у виді обмеження волі.

Згідно з оскаржуваним вироком суду першої інстанції, ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді обмеження волі, від відбуття якого звільнено, на підставі ст. 75 КК України, із встановленням іспитового строку терміном 1 рік, однак у разі застосування в подальшому даного покарання, унеможливить його реальне відбуття, що не відповідає завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України, - щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Враховуючи викладене вище, а також те, що ОСОБА_6 досяг пенсійного віку, непрацює, військовослужбовцем не являється, відтак відповідно до ст. ст. 57, 60, 61 КК України до нього не можуть бути застосовані покарання у виді виправних робіт, арешту або обмеження волі, то такий підлягає засудженню до покарання у виді штрафу.

Разом з тим, зазначених обставин суд першої інстанції не врахував, внаслідок чого допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КК України, є підставою для зміни або скасування вироку суду першої інстанції.

Згідно з п. п. 3, 4 ч. ч. 1, 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню або застосування закону, який не підлягає застосуванню, неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

При призначенні покарання обвинуваченому, колегія суддів, виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст.65 КК України, при цьому враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення та обставини, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченого, який, щиро розкаюється, котрий раніше не судимий, який вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає повністю, за місцем реєстрації та роботи характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога, лікаря- психіатра не перебуває, частково відшкодував завдану шкоду, вік обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік з урахуванням положень ст. 65 КК України.

Відтак, доводи апеляційної скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 є обґрунтованими та підлягають задоволення, вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 листопада 2025 року в частині призначеного покарання слід скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити в цій частині новий вирок.

При цьому, колегія суддів, апеляційного суду, вважає за необхідне, звернути увагу, суду першої інстанції на наступне, так, у вироку судом зазначений номерний знак автомобіля "Dacia Logan", яким на момент ДТП керував обвинувачений ОСОБА_6 , як: « НОМЕР_1 », проте номерним знаком дійсно являється номерний знак « НОМЕР_2 », що вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема протоколу ОМДТП, фототаблиці, свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 від 25.09.2020 р.н. виданого ТСЦ4645 на ім`я ОСОБА_6 , інших, відтак доцільним в даному випадку є виправлення судом першої інстанції описки.

На підставі наведеного керуючись ст. ст. 615, 404, 405, 407, 409, 413, 419, 420 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила :

апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 задоволити.

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання та постановити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_6 за ч.1 ст. 286 КК України покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

В решті вирок залишити без змін.

Рекомендувати суду першої інстанції виправити описку номерного знака автомобіля "Dacia Logan".

На вирок суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4