Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №463/284/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/284/26

Провадження №3/463/311/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року м. Львів

Суддя Личаківського районного суду м. Львова Стрепко Н.Л., за участі захисника Лісовця В.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Львівській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зі слів працюючого торговим представником, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 3 січня 2026 року о 16:00 год. у АДРЕСА_2 , вчинив злісну непокору неодноразовій законній вимозі поліцейського при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, а саме відмовився вийти з автомобіля та пройти до РТЦК та СП у зв`язку із вчиненням правопорушення за ст. 210-1 КУпАП від 6 серпня 2025 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення заперечив та вказав, що йому не висловлювали вимоги, працівники поліції зупинили його у зв`язку з порушенням ПДР та вказали, що він у розшуку, запропонували проїхати в ІНФОРМАЦІЯ_2 або очікувати представників такого на місці, він обрав другий варіант, за якийсь час представники РТЦК та СП приїхали та вручили йому повістку.

Надав письмові пояснення, в яких просить справу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, відносно нього, закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Вказує у таких, що у протоколі, складеному поліцейським відносно нього за ст. 185 КУпАП, не в повній мірі викладено суть адміністративного правопорушення, яке йому ставиться у вину, зокрема, не конкретизовано, яке саме правопорушення вчинив ОСОБА_1 , в зв`язку з чим він не реагував на вимогу працівника поліції припинити це правопорушення, не зазначено в чому конкретно полягала злісна непокора такій вимозі, що є невід`ємною частиною об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Також вказує, що в протоколі не зазначено нормативного акту яким обґрунтована вимога проїхати до ТЦК та СП, тобто не зазначено закону який наділяє поліцейського відповідним правом. Ознак злісних дій особи, що притягується до адміністративної відповідальності, по відношенню до поліцейських не викладено взагалі, не наведено конкретної та чіткої норми закону. Стверджує, що з відеоматеріалів, що містяться в матеріалах справи вбачається, що після зупинки транспортного засобу, працівниками патрульної поліції було повідомлено про те, що він перебуває у розшуку ТЦК та СП і запропонували йому два варіанти: або ОСОБА_1 проїжджає разом із ними до ІНФОРМАЦІЯ_3 або ж представники ІНФОРМАЦІЯ_3 приїдуть на місце зупинки, ним було прийнято рішення дочекатись представників на місці. Вказує, що у протоколі про адміністративне правопорушення, а також у рапорті працівника поліції вказано, що він відмовився на законну вимогу працівника поліції проїхати у ТЦК та СП, та що дані обставини були зафіксовані також на нагрудні камери працівників поліції, однак будь-яких доказів, які б підтверджували законність вимог працівників поліції, зокрема те, що за базами ІПНП водій ОСОБА_1 підлягав доставленню до ТЦК та СП для складання протоколу за ст. 210-1 КУпАП, як вказано у рапорті поліцейського та як вбачається з відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, до матеріалів справи не долучено. При цьому вказує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний достатнім доказом винуватості особи у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Також звертає увагу на те, що з відеоматеріалу вбачається, що працівник патрульної поліції по телефону отримав вказівку скласти протокол відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП і повідомив колезі, щоб він підійшов ще раз до водія і декілька раз сказав «давайте проїдемо з нами, ви чините злісну непокору працівнику поліції», хоч мобільна група представників ІНФОРМАЦІЯ_3 вже направлялась на місце зупинки транспортного засобу. Такі дії патрульних вважає грубим порушенням своїх посадових обов`язків і провокацією вчинення адміністративного правопорушення. Також зазначає, що рапорт поліцейського також не є достатнім доказом на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому правопорушення, оскільки рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обгрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Крім того вказує, що після прибуття на місце працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , останні вручили йому повістку, однак протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, не складався. Вважає, що працівниками патрульної поліції не надано належних доказів, які б свідчили про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що з відеозапису вбачається, що працівник поліції вказував ОСОБА_1 , що можна почекати представника РТЦК та СП на місці. Зазначив, що ні при спілкуванні з ОСОБА_1 , ні при складенні протоколу, працівники поліції не пред`являли докази перебування ОСОБА_1 в розшуку, в протоколі не вказано, який нормативно-правовий акт було ним порушено.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.

Відповідно до ст. 185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку - тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків. Тобто протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред`являються у процесі виконання ним службових обов`язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку. Кваліфікуючою ознакою цього правопорушення визначають спосіб його вчинення - злісність непокори, що полягає у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов`язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.

Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов`язків. Тобто, виражається у відмові від обов`язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням та ін.

Правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов`язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського - це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим.

Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення, необхідна сукупність обов`язкових елементів, таких, як перебування працівників поліції при виконанні службових обов`язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.

У відповідності до п. 7 постанови Пленум Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» №8 від 26 червня 1992 року (зі змінами) злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, і адміністративна відповідальність за ст. 185 КУпАП настає навіть при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.

Так згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За змістом абз. 2 п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ.

Згідно з абз. 16 п. 79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Частиною 1 ст. 259 КУпАП встановлено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено, зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, поліцейським. Доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.

При цьому відповідно до ст. 235 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1, 211 КУпАП уповноважені розглядати та накладати адміністративні стягнення керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, натомість у органів Національної поліції такі повноваження відсутні.

Так згідно з рапортом інспектора взводу 2 роти 4 батальйону 3 УПП у Львівській обл. ДПП лейтенанта поліції Крохмального В. від 3 січня 2026 року того дня патрулюючи в складі екіпажу Омега-303 за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 188А, було зупинено транспортний засіб «Hyundai Ioniq 5», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР. Під час перевірки документів згідно з базою даних ІПНП було встановлено, що вказаний громадянин знаходиться в розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що ними було самостійно створено завдання «Особа в розшуку» та вказаному громадянинові неодноразово було запропоновано проїхати в ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що ОСОБА_1 категорично відмовився. На місце події прибула мобільна група Сихівського РТЦК, котрі вручили вказаному громадянину повістку.

Наведені в рапорті обставини щодо законності підстав зупинки ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції підтверджуються долученою копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6456119 від 3 січня 2026 року, згідно з якою ОСОБА_1 3січня 2026 року о 15:55 год. у м. Львові на вул. Б. Хмельницького, 188А, керуючи автомобілем «Hyundai Ioniq 5», р.н. НОМЕР_2 , не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо» та здійснив рух ліворуч, чим порушив вимоги п. 8.4.г ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

При цьому з долучених відеозаписів з портативних відеореєстраторів поліцейських №471306 та №471755 дійсно вбачається, що працівниками патрульної поліції 3січня 2026 року близько 15:55 год. у м. Львові на вул. Б. Хмельницького, 188А, було зупинено автомобіль «Hyundai Ioniq 5», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 за порушення вимог ПДР, а саме здійснення руху ліворуч в забороненому місці. При цьому з самого початку зупинки водій з автомобіля не виходив, опускав скло лише на розмір, необхідний для передання документів. В ході перевірки документів працівниками поліції з бази ІПНП було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку, чого останній не заперечував, визнавав, що в нього проблеми з військово-обліковими документами. Працівником поліції у зв`язку з наведеним було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 та вказано, що в іншому випадку мобільна група РТЦП прибуде на місце зупинки, однак водій виходити з автомобіля на їхати в РТЦК не погоджувався, підняв скло в дверці автомобіля та за якийсь час пересів на заднє сидіння автомобіля, зачинившись у такому. У зв`язку з наведеним працівниками поліції вчинялись дії щодо виклику на місце мобільної групи РТЦК та отримувались консультації в телефонному режимі щодо ситуації, зокрема було вирішено, що у разі якщо водій надалі не буде погоджуватись проїхати в РТЦК, його дії слід кваліфікувати за ст. 185 КУпАП, одночасно з цим працівники поліції намагались спілкуватись з водієм та переконати його вийти з автомобіля. Близько 17:04 год. працівник поліції повідомив водієві, що якщо він і надалі буде відмовлятись проїхати в ІНФОРМАЦІЯ_2 та виконувати законне розпорядження працівника поліції, щодо нього буде складено протокол за фактом вчинення злісної непокори, однак після цього та ще кількаразового висловлення водієві вимоги проїхати в РТЦК останній виконати вимогу працівників поліції не погодився. В подальшому на місце події прибула мобільна група ІНФОРМАЦІЯ_3 та вручила ОСОБА_1 повістку, працівниками поліції було складено щодо останнього протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП та ознайомлено водія зі змістом такого.

Відтак вина у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №139341 від 3 січня 2026 року, рапортом інспектора взводу 2 роти 4 батальйону 3 УПП у Львівській обл. ДПП лейтенанта поліції Крохмального В. від 3 січня 2026 року, копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6456119 від 3 січня 2026 року та відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських №471306 та №471755.

Вважаю, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, та відтак клопотання останнього про закриття справи у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення не підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу на те, що на долученому відеозаписі відображено як факт висловлення працівником поліції Щетині О.Я. законної вимоги при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, так і факт злісної непокори ОСОБА_1 , що виявилась в ігноруванні вказаної вимоги, самоблокуванні в автомобілі, пересіданні з водійського місця на пасажирське, невиконанні неодноразово висловленої вимоги поліцейського протягом тривалого часу – більше години.

Щодо посилань на те, що після прибуття мобільної групи РТЦК та СП такими протоколу за статтею 210 КУпАП щодо нього не було складено суд звертає увагу на те, що вказана обставина не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, яке є правопорушенням з формальним складом, та відтак є закінченими з моменту вчинення особою відповідної бездіяльності.

Враховуючи вищенаведене, особу правопорушника, тяжкість скоєного, невизнання ним вини та неусвідомлення ним негативних наслідків вчиненого, вважаю, що застосування до правопорушника адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції статті не забезпечить виховання його в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також не зможе запобігти вчиненню ним нових правопорушень, відтак до нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді громадських робіт на мінімальний строк, визначений санкцією статті.

Окрім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 185, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти та накласти на нього адміністративне стягнення у виді 40 (сорока) годин громадських робіт.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.

Суддя: Стрепко Н.Л.