Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №443/155/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/155/26

Провадження №3/443/141/26

ПОСТАНОВА

іменем України

12 лютого 2026 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №572916 від 22.01.2026, ОСОБА_1 , 22.01.2026 о 16 год 39 хв в м. Ходорів, вул. Богуна, 10, керував транспортним засобом марки «Mazda 626», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування 18.08.2025 Жидачівським районним судом Львівської області. Правопорушення вчинено повторно протягом року, 21.12.2025 постановою серії ЕНА 6383419 ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Своїми діями порушив п. 2.1 «а», ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП /.

ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності на виклик суду не з`явився, хоча про дату час і місце розгляду справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив. При цьому останній належним чином повідомлявся про розгляд справи у суді, а саме за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №572916 від 22.01.2026 судом скеровувалась судова повістка. Проте, направлене на його адресу конверт та рекомендоване повідомлення повернуто до суду з відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17) є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду.

Тому у відповідності до ст. 268 КУпАП розгляд справи проведено без вказаної особи.

До вказаних висновків суд прийшов, зокрема виходячи з наступного.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також враховуючи закінчення строків притягнення особи до відповідальності, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності ОСОБА_1 та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та дослідивши долучені до нього матеріали, приходжу до наступних висновків.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП, адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті.

Тобто, ключовою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП є те, що правопорушник має керувати транспортним засобом та не мати права керування таким транспортним засобом. При цьому, відсутність будь-якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування (пункт 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»). Крім того, в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу».

У п.п.1 п.2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затвердженанаказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 року №28/32999 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Згідно з п.5 розділу II Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Розділом III цієї Інструкції передбаченого, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.

Зазначене викладене також в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі №216/5226/16-а.

Тобто, відеореєстратор поліцейського повинен бути ввімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно цієї особи.

Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №572916 від 22.01.2026, що маються в графі «до протоколу додаються», зазначено: «інші матеріали справи та рапорт поліцейського».

Водночас суддя констатує, що працівниками поліції до матеріалів справи окрім протоколу про адміністративне правопорушення, довідки про повторність та картки обліку адміністративного правопорушення, не долучено жодних доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 , 21.01.2026 о 16 год 39 хв транспортним засобом марки «Mazda 626», д.н.з. НОМЕР_1 (відеозапис з бодікамери, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі тощо).

Матеріали справи не містять жодного доказу, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху.

Також суддя зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №572916 від 22.01.2026, зазначено, що ОСОБА_1 , позбавлений права керування 18.08.2025 Жидачівським районним судом Львівської області, водночас відповідно до довідки про повторність від 23.01.2026, ОСОБА_1 , притягався до адміністративної відповідальності 18.08.2025 Сумським міськрайонним судом Сумської області в справі № 587/3475/25 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування т/з строком на 1 (один) рік.

Як встановлено суддею ОСОБА_1 18.08.2025 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП Сумським районним судом Сумської області (справа №587/3475/25), а відтак зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №572916 від 22.01.2026, обставина, що ОСОБА_1 , позбавлений права керування 18.08.2025 Жидачівським районним судом Львівської області, не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року, заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 року, заява №3 6673/04).

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

Відтак, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.

Враховуючи вищеневедене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У зв`язку із викладеним, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.40-1, 126, 280,283-284,287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Р.Г. Равлінко