Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №478/1451/25 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 478/1451/25

Провадж.№ 2-о/481/6/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

10.02.2026 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Уманської О.В., присяжних Черкасенка В.В. та Дриги О.М., за участю секретаря судового засідання Кузьміної Н.П., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження в залі суду міста Новий Буг, Миколаївської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новобузький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оголошення фізичної особи померлою,

Установив :

05.12.2025 року ОСОБА_1 , звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області із заявою, зазначивши заінтересованою особою Новобузький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якій просив оголосити померлою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку смт. Татарбунари, Одеської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті – смт. Татарбунари, Одеської області.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що у 1973 році ОСОБА_1 , із дружиною ОСОБА_4 , проживали в с-щі Казанка, Миколаївської області. Проживали в скрутних умовах, але коли дружина завагітніла то було прийнято рішення, щодо її тимчасового переїзду до родичів у м. Татарбунари, Одеської області. Там дружина народила дитину - дівчинку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка невдовзі захворіла та померла. Дівчинка була похоронена на місцевому кладовищі в м. Татарбунари, Одеської області, але про факт її смерті реєстрація не проводилась через відсутність у заявника необхідних знань щодо вимог та процедури її проведення. Згодом дружина ОСОБА_4 сильно захворіла, наразі вона особа з інвалідністью II групи, коли постало питання про впорядкування документів для подальшого спадкування між молодшими синами заявника, та вирішення соціально- побутових проблем, з`ясувалось що державна реєстрація смерті доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не була здійснена в установленому законом порядку, яка померла 52 роки тому назад. На даний час відсутні будь-які офіційні документи про її смерть, довідки архівних установ та органів ДРАЦС, запис акту про смерть не зберігся бо не була проведена її державна реєстрація смерті. В грудні 2025 року заявник звернувся в усній формі до Новобузького відділу Державної реєстрації актів цивільного стану в Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про реєстрацію смерті дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але йому надали усну відповідь та роз`яснили щодо можливості звернення до суду та встановлення факту смерті дочки.

Ухвалою судді Казанківського районного суду Миколаївської області Сябренко І.П. від 08.12.2025 року матеріали справи, на підставі п.2 ч.1 ст.31 ЦПК України повернуто до канцелярії Казанківського районного суду Миколаївської області для виконання вимог ч.4 ст.31 ЦПК України.

На підставі розпорядження голови Казанківського районного суду Миколаївської області Сябренко І.П. від 09.12.2025 року справу передано до Новобузького районного суду Миколаївської області, який є найбільш територіально наближеним до Казанківського районного суду Миколаївської області.

В силу вимог ст. 14 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду 16.12.2025 року визначено головуючу по цій справі суддю Уманську О.В.

Згідно протоколу автоматизованого визначення присяжних від 16.12.2025 року по справі відібрані основні присяжні: Черкасенко В.В. та Дрига О.М.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 19.12.2025 року, відкрито провадження по справі, в порядку окремого провадження.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги заяви підтримав в повному обсязі, просив такі задовольнити з підстав, що викладені в заяві. Суду надав аналогічні пояснення. Додатково пояснив, що він та його рідні є лікарями, і саме тому у 1974 році його дружина поїхала народжувати дитину у м. Татарбунари, Одеської області де на той час в лікарні працювали рідні. Після смерті дитини він та дружина перебували в шоковому стані, не були обізнані про алгоритм дій в такому випадку, а тому не відразу зареєстрували факт смерті дитини. При цьому дружині був виданий медичний висновок про причини смерті доньки, однак на даний час він втрачений. На даний час заявник хоче все ж таки упорядкувати документи та отримати свідоцтво про смерть доньки.

Представник заявника ОСОБА_2 в судовому засіданні також підтримала заяву ОСОБА_1 , просила її задовольнити з підстав у ній зазначених.

Представник заінтересованої особи, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились. При цьому від Новобузького ВДРАЦС у Баштанському районі Миколаївської області Південного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до суду надійшов правовий висновок по справі.

Дослідивши подані суду документи, заслухавши думку учасників судового провадження, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Статтею 46 ЦК України визначено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – протягом одного місяця після після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісті у зв?язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв?язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно з частиною 1 статті 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, такий укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , 29.04.1973 року, актовий запис про шлюб № 29. Свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 29.04.1973 року із відміткою про те, що шлюб розірваний у 2024 році (а.с.10)

ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 31.01.1974 року Татарбунарським районним відділом ЗАГС Одеської області, актовий запис № 18 ( а.с.11)

Відповідно до листа КНП Татарбунарська багатопрофільна лікарня Татарбунарської міської ради Одеської області від 10.09.2025 року № 962 вбачається, що історія вагітності та пологів а також про місце та причини смерті дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в лікарні відсутня ( а.с.12).

Відповідно до копії листа Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради від 23.09.2025 року № 03/20/7539 встановлено, що записи Книги захоронень на місцевому кладовищі в м. Татарбунари за період до 2001 року не збереглися. Натомість, на місцевому кладовищі в АДРЕСА_1 наявний надгробний пам`ятник « ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 - ІНФОРМАЦІЯ_6 , Петро помер НОМЕР_3 , ОСОБА_6 01.02.1974 - ІНФОРМАЦІЯ_2 » на місці їх поховання (а.с.13).

Відповідно листа Білгород-Дністровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.10.2025 року № 1319/24-4-119 відсутні підстави для внесення інформації до актового запису цивільного стану щодо смерті та видачу свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за наданими заявником документами( а.с.14).

Відповідно до статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

В ході розгляду справи по суті судом встановлено, що заявнику ОСОБА_1 , необхідно оголосити доньку померлою з метою реалізації своїх спадкових прав, можливості складення заповітів на молодших синів.

Суд вважає, що заявлена ОСОБА_1 , мета для оголошення ОСОБА_3 померлою, не може вважатись законною та обґрунтованою метою для оголошення особи померлою, оскільки заявником не доведено, що оголошення доньки є необхідною умовою для реалізації його спадкових прав і це є необхідною умовою для спадкування майна після його смерті.

Суду не надано жодного переконливого доказу про факт смерті дитини.

Суд не може прийняти як належний доказ письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які є матір`ю та тіткою дитини відповідно, оскільки вони є зацікавленими особами по справі.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Згідно з частиною 1 статті 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Відповідно до статті 230 ЦПК України кожний свідок допитується окремо.

Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки зі сторонами та іншими учасниками справи, роз`яснює його права і з`ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань.

Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги: "Я, (ім`я, по батькові, прізвище), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи".

Текст присяги підписується свідком. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи.

Допит свідка розпочинається з пропозиції суду розповісти все, що йому особисто відомо у справі, після чого першою ставить питання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші учасники справи в черговості, передбаченій пунктом 3 частини п`ятої статті 227 цього Кодексу.

Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть ставити свідкові питання в будь-який час його допиту.

Головуючий у судовому засіданні та інші судді мають право з`ясовувати суть відповіді свідка на питання учасників справи, а також ставити питання свідку після закінчення його допиту учасниками справи.

Суд може одночасно допитати свідків для з`ясування причин розходжень у їхніх показаннях.

Свідок, який не може прибути у судове засідання внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом у місці його проживання (перебування), шляхом відеоконференції.

Враховуючи наведені вище норми права, письмові пояснення свідків не можуть вважатися допустимими доказами у справі, враховуючи те, що такі свідки особисто повинні бути допитані судом в порядку, передбаченому статтею 230 ЦПК України.

Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорія стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».

Виходи із встановлених обставин справи та положень наведеного законодавства України суд вважає, що оголошення ОСОБА_3 померлою не є необхідною та обов`язковою умовою для реалізації заявником його спадкових прав, а тому не може вважатись законною метою, яка вказана заявником для задоволення його заяви.

За вказаних обставин суд не вбачає законних підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення померлою його доньки ОСОБА_3 , а тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст.4, 76-81, 89, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 293, 294, 305, 308 ЦПК України, суд

Ухвалив :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новобузький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оголошення фізичної особи померлою, залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Заінтересована особа: Новобузький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса місцезнаходження: 55601, Миколаївська область, Баштанський район, м. Новий Буг, площа Свободи, 61, код ЄДРПОУ 26173131.

Повний текст рішення виготовлено 13.02.2026 року.

Суддя О.В. Уманська

Присяжні В.В.Черкасенко

О.М.Дрига