Вирок від 09 лютого 2026 р. у справі №183/869/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/869/26

№ 1-кп/183/149/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні Самарівського міськрайонного суду у спрощеному порядку кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12026047350000001 від 03 січня 2026 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сковородино, Амурської області, РФ, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, не працюючої, маючої на утриманні малолітніх дітей, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в:

У відповідності до обвинувального акту та доданих до нього матеріалів кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_3 , беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, повністю згодна із встановленими органом досудового розслідування обставинами скоєного ним, в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження, передбаченими ч.1 ст.394 КПК України, подала письмову заяву про розгляд обвинувального акту відносно неї у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні за її відсутності (а.с.9-10).

Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 не заперечував проти такого розгляду, про що надав відповідну заяву (а.с.11).

Ухвалою суду від 05 лютого 2026 року за клопотанням прокурора, у відповідності до вимог ст.ст. 381, 382 КПК України, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, призначено до судового розгляду без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників кримінального провадження.

Відповідно до ч.4 ст.107 КК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За результатами спрощеного провадження встановлено, що 05 грудня 2025 року приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_3 знаходилася у кімнаті, за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де на ґрунті сімейних відносин у неї виник конфлікт зі своєю старшою донькою неповнолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з приводу не виконання обов`язків, які вона поклала на свою неповнолітню старшу доньку по прибиранню будинку та доглядом за меншими сестрами. Під час словесного конфлікту у ОСОБА_3 раптово виник прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень своїй неповнолітній доньці ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій прямий умисел, ОСОБА_3 , 05 грудня 2025 року приблизно о 21 годині 00 хвилин, знаходячись у кімнаті за місцем свого мешкання, за вищевказаною адресою, у притул підійшла до своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_5 схопила останню руками за голову, наклонила голову вперед до низу та нанесла один удар коліном правої ноги у ліву лобно - скроневу частину голови своїй неповнолітній доньці ОСОБА_5 , після чого нанесла декілька ударів правою ногою по лівій нозі та декілька ударів по правій нозі. Після чого потерпіла неповнолітня ОСОБА_5 вдяглася та втекла з дому.

Внаслідок умисних противоправних дій ОСОБА_3 , спричинила своїй неповнолітній доньці ОСОБА_5 тілесні ушкодження у виді синців в лівій лобно-скроневій області, на зовнішній поверхні верхньої та нижньої третини лівого стегна, саден на зовнішній поверхні верхньої та нижньої третинах правої гомілки, які у своїй сукупності та кожне окремо, відносяться до легкого ступеню тяжкості.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч.1 ст.125 КК України, як умисне спричинення легкого тілесного ушкодження.

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акта їх письмові заяви.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження надані органом досудового розслідування, керуючись діючим кримінальним та кримінальним процесуальним законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення (проступку) мала місце, вина обвинуваченої ОСОБА_3 в умисному легкому тілесному ушкодженні при обставинах, встановлених органом досудового розслідування, доведена повністю, поза розумним сумнівом, а дії ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст.125 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні виду та міри покарання обвинуваченій суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно.

Однак, обставин, що обтяжують покаранняОСОБА_3 , судом не встановлено.

Щире каяттяОСОБА_3 , визнається обставиною, що пом`якшує її покарання.

Разом з тим суд враховує, щоОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, раніше не судима, на обліку у лікарів не перебуває, має на утриманні малолітніх дітей.

З урахуванням даних про особу обвинуваченої, обставин вчиненого кримінального проступку, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за недоцільне призначення покарання у вигляді штрафу чи виправних робіт, оскількиОСОБА_3 офіційно не працює, а вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді громадських робіт, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченої.

Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді громадських робіт буде необхідним та достатнім для виправлення засудженої і запобігання вчинення нею нових злочинів.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не застосовувався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винної, а також всі обставини по справі, керуючись ст.ст. 100,369,370,373,374,381,382 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити їй покарання у виді 150 (сто п`ятдесят) годин громадських робіт.

Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_1