Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №335/1347/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/1347/26 2-о/335/76/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., розглянувши у залі суду у м.Запоріжжі заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , в особі представника, - адвоката Гаранської У.В., звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті, в обґрунтування якої зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати – ОСОБА_2 , 1939 року народження, на тимчасово окупованій території України та наявні у заявника документи позбавляють її можливості зареєструвати смерть матері у позасудовому порядку, оскільки вони не є підставою для державної реєстрації смерті у розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

У зв`язку з цим, заявник просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , 1939 року народження, місце народження: Курська область, Черемісіновський район, селище Дурновка, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Маріуполь Донецької області.

Ухвалою суду від 06.02.2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку окремого провадження.

Однак, після відкриття провадження у справі судом встановлено, що заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, та відповідно до ухвали суду від 06 лютого 2026 року вказану заяву було залишено без руху, а заявнику надано строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі суду, з моменту отримання такої ухвали.

На виконання вищезазначеної ухвали, від представника заявника надійшла заява 11.02.2026 року.

Ухвалою суду від 12.02.2026 року, продовжено розгляд цивільної справи та призначено судове засідання на 12.02.2026 року.

Учасники процесу у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлялись у встановленому законом порядку.

На підставі ст. 247 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження судом розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових або майнових прав підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , 1939 року народження, є громадянкою України, згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданим Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, місце народження: село Дурновка, Черемісіновського району, Курської області.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_2 , 1939 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: місто Маріуполь, Донецька область, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 30.01.2026 року органом окупаційної влади.

Згідно довідки про смерть №С-00863 виданою 30.01.2026 року органом окупаційної влади, ОСОБА_2 , 1939 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: місто Маріуполь, Донецька область, причина смерті: легеневий набряк, інші форми хронічної ішемічної хвороби серця.

Разом з цим, згідно з посвідченням про поховання, виданим органом окупаційної влади, ОСОБА_2 , 1939 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Переліку територій, територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, на час розгляду справи, Маріупольський район є тимчасово окупованою територією України з 24.02.2024 року.

Частиною першою статті 317 ЦПК України визначено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 31.01.1964 року, матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 .

Разом з тим, зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 26.10.1985 року вбачається, що після державної реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , заявниця ОСОБА_3 змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 11.08.1994 року, після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 заявниця залишила прізвище « ОСОБА_6 ».

Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 29.07.1999 року вбачається, що після державної реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , заявниця ОСОБА_8 змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_9 ».

Отже, судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 .

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території”, тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України „Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відповідно до п.п. 1, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 р. „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення”, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Суд встановлює факт смерті за умовами підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Розділу 5 ч. 1 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», підставою для державної реєстрації смерті, зокрема, є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Таким чином, документи, що підтверджують факт смерті особи на тимчасово окупованій території України, видані органами окупаційної влади підтверджують факт смерті, однак, за формою та змістом не відповідають вимогам українського законодавства, а тому не можуть бути підставою для проведення реєстрації смерті особи в органах РАЦС Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Статтею 17 ч.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави України.

Надані заявником докази, досліджені судом, достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин, з урахуванням яких суд дійшов висновку про підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , 1939 року народження, місце народження: Курська область, Черемісіновський район, селище Дурновка, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Маріуполь Донецької області, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 , породжує юридичні наслідки для заявника, при цьому, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту смерті.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.

Керуючись ст. ст. 247, 293, 315, 317, 354, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , 1939 року народження, місце народження: Курська область, Черемісіновський район, селище Дурновка, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в місті Маріуполь Донецької області.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Копію рішення невідкладно надіслати до виконання до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації смерті особи.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Суддя І.В. Новасардова