Вирок від 28 січня 2026 р. у справі №756/1035/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/1035/26

Номер провадження № 1-кп/756/1132/26

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 10.12.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050003000, у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Мирівка, Обухівського району, Київської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. ОСОБА_5 , за невстановлених під час судового розгляду, але не пізніше 10.12.2025, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, придбав промислово-виготовлений запал М213, який є засобом детонування та відноситься до вибухових пристроїв промислового виготовлення і бойових припасів, придатний до вибуху і створення вибухового імпульсу для ініціювання вибуху заряду вибухової речовини, а також промислово-виготовлений, споряджений вибуховою речовиною корпус наступальної осколкової ручної гранати М67, який є конструктивно-оформленим зарядом вибухової речовини, придатним до вибуху при застосуванні відповідного засобу детонування.

При цьому, промислово-виготовлений, споряджений вибуховою речовиною корпус наступальної осколкової ручної гранати М67, при конструктивному поєднанні в єдину конструкцію з промислово-виготовленим запалом М213, утворюють наступальну осколкову ручну гранату М67, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та бойовим припасом і придатна до вибуху.

Після чого ОСОБА_5 зберігав вказані предмети без передбаченого законом дозволу до їх вилучення в період часу з 21:06 год. до 21:27 год. 10.12.2025 за місцем проживання - АДРЕСА_1 .

1.2. Отже, ОСОБА_5 учинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, а саме придбання та зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиція сторін захисту та обвинувачення.

2.1.1. Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що в судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкримінований злочин вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_5 винуватим та призначити покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, але звільнити від його відбуття із застосування положень 75, 76 КК України з іспитовим строком на 3 рік, з позбавленням військового звання - молодший сержант. Також прокурор просив урахувати, що на його думку, існує обставина, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме щире каяття та відсутні обставини, які обтяжують покарання, які зокрема зазначені прокурором в обвинувальному акті.

2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого злочину, які викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, і обвинувачений їх у повному обсязі підтверджує. Крім того обвинувачений надав показання, що дійсно зберігав вказаний бойовий припас за місцем проживання, який привіз з передової у рюкзаку, забувши викласти. Потім не знав куди його подіти. Наразі бажає продовжити військову службу в ЗСУ.

2.1.3. Захисник ОСОБА_4 не заперечував щодо обставин, за яких обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою винуватість, а також просив суд призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі а також не позбавляти військового звання. Бо на думку захисника, обставини в цьому кримінальному провадження вказують на можливість застосування мінімального покарання та мінімального іспитового строку. Також захисник просив урахувати, що ОСОБА_5 проходить службу в лавах ЗСУ з 2022 року. Є учасником бойових дій, має поранення та нагороди.

2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

2.2.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор та захисник також не оспорювали фактичні обставини провадження (показання обвинуваченого з урахуванням висунутого обвинувачення), і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_5 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.

2.2.2. Вислухавши думку сторін кримінального провадження, які не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювались.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під фізичним чи психічним тиском.

2.2.3. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме в придбанні та зберіганні бойового припасу без передбаченого законом дозволу.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, зі слів - кається, засуджує свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не дослідувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні.

3.2. У зв`язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.

3.4. При цьому обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

4.2. Отже, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, зокрема наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Особу обвинуваченого, який має зареєстроване місце проживання, міцні соціальні зв`язки (одружений), має на утриманні малолітню дитину 20024 року народження, проходить військову службу в лавах ЗСУ в особливий період - в умовах збройної агресії російської федерації проти України. Має нагороди (залізний хрест, захисник батьківщини, за зразкову службу). Під час проходження військової служби отримав бойові поранення. За місцем служби характеризується позитивно.

4.3. При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статтею 69 КК України, не встановлено.

4.4. Ураховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, відомості що характеризують особистість обвинуваченого, а також обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, у суду наявні підстави для призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення строком на 3 роки, але зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України, тобто з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4.5. Ураховуючи особистісні відомості про особу обвинуваченого, на думку суду відсутні підстави для позбавлення ОСОБА_5 військового застосування як додаткового вид покарання.

4.6. Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засудженого).

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

5.1. Заходи забезпечення кримінального провадження, яке внесене 10.12.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050003000, а саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 12.12.2025 до 07.02.2026 у справі № 756/20189/25, підлягає зміні на особисте зобов`язання згідно зі ст. 377 КПК України, а останній - звільненню з під варти в залі суду негайно.

5.2. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.

5.3. Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертизи № СЕ-19/111-25/76111-ВТХ від 19.12.2025 у сумі 5348,40 грн 00 коп., які відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.

5.4. Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України, а саме мобільний телефон марки Iphone, моделі 11, зарядний дріт, навушники, що заходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Оболонського УП УГНП в м. Києві, слід повернути ОСОБА_5 .

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання в виді позбавлення волі з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Роз`яснити ОСОБА_5 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, строк попереднього ув`язнення від 10.12.2025 до 29.01.2026 відповідно до вимог ст. 72 КК України, виходячи з того, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до набрання вироку законної сили - змінити на особисте зобов`язання, звільнив обвинуваченого ОСОБА_5 з під варти в залі суду - негайно.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, а саме витрати на проведення експертизи № СЕ-19/111-25/76111-ВТХ від 19.12.2025 у сумі 5348,40 грн 00 коп.

Речові докази: мобільний телефон марки Iphone, моделі 11, зарядний дріт, навушники, що заходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Оболонського УП УГНП в м. Києві, слід повернути ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1