Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №542/288/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/288/25 Номер провадження 22-ц/814/677/26Головуючий у 1-й інстанції Афанасьєва Ю. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Чумак О.В.,

за участю секретаря: Дороженка Р.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Баликової Наталії Іванівни на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 серпня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати недостовірною та такою, що порушує його права інформацію, розповсюджену відповідачем в інтернет виданні «Полтавщина», а саме в статті «Фермер Бродовий: ставлення депутата Новосанжарської громади Свистуна до людей є зневажливим».

У зв`язку з чим просив зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену відносно нього недостовірну інформацію у той же спосіб, у який вона була поширена та стягнути моральну шкоду - 50000 грн., судовий збір - 4239,20 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 8000 грн.

В обґрунтування вимог зазначав, що 18 грудня 2024 року ОСОБА_2 в інтернет виданні «Полтавщина» опубліковано статтю «Фермер Бродовий: ставлення депутата Новосанжарської громади Свистуна до людей є зневажливим», де в грубій формі він дозволив собі образливі висловлювання відносно нього, а саме: «Звертаюсь до «Полтавщини» у відповідь на статтю депутата ОСОБА_3 про нібито його побиття.

В статті зазначене таке: « ОСОБА_1 , депутат Новосанжарської громади, обіймає цю посаду вже понад 15 років. За цей час він не зробив нічого корисного для своєї громади, а особливо для мешканців села Мала Перещепина. Натомість його діяльність переважно спрямована на власну вигоду, що включає привласнення численних земельних ділянок як законним, так і незаконним шляхом.

Свистуна неодноразово притягували до відповідальності за незаконне використання земельних ділянок. Як наслідок, техніка, яка перебувала у його власності, була арештована. Попри те, що за останні 35 років він офіційно ніде не працював і не займався підприємницькою діяльністю, за час свого депутатства він збагатився на десятки мільйонів гривень.

Місцеві жителі говорять: « ОСОБА_4 в селі обходять десятою дорогою, бо з цією людиною неможливо нічого спільного мати».

Його ставлення до людей, влади та правоохоронців є зневажливим. Незалежно від того, хто очолює громаду, Свистун критикує всіх, бо, за словами місцевих, йому завжди «мало землі» для власної сім`ї.

Одним із найгучніших інцидентів став випадок цієї осені, коли під час пожежі, яка охопила ліси та заповідники, Свистун відмовив рятувальникам МНС у доступі до води зі ставка, який він раніше приватизував. Також, він ліг під пожежний автомобіль, щоб завадити забору води, хоча водойма була призначена для резерву у випадку надзвичайних ситуацій. Через його дії згоріло 700 гектарів лісу, які могли б бути врятовані.

Свистун також активно поширює наклепи на військових і місцевих жителів, звинувачуючи їх у незаконній обробці земель. У той же час він ігнорує власні незаконні дії. Його ставлення до захисників України викликає обурення, адже саме вони боронять нашу державу, тоді як ОСОБА_4 намагається уникнути мобілізації свого сина, прикриваючи його.

Громада обурена такою поведінкою, і багато хто відкрито називає його дії ганьбою для депутата та всього села».

Зазначає, що вищевказана поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності, а отже має бути спростована у спосіб, який була поширена.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 серпня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку, що не зазначення відповідачем у справі власника веб-сайту, на якому було розміщено недостовірну на думку позивача інформацію, враховуючи вимогу про спростування недостовірної інформації у спосіб її розповсюдження, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Не погодившись з даним судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_1 -адвокат Баликова Н.І. оскаржила його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Зазначає, що суд не взяв до уваги, що позивач звертає увагу саме на не достовірність інформації, а не на спосіб її поширення та просить в першу чергу визнати її недостовірною та спростувати саме відповідачем, який поширив її, що становить для нього ефективний спосіб захисту.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-видання «Полтавщина» (htpps://рoltava.to/news/79299/) опубліковано статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », автором якої зазначено ОСОБА_5 .

У вказаній статті викладено наступну інформацію: «Звертаюсь до «Полтавщини» у відповідь на статтю депутата ОСОБА_3 про нібито його побиття.

Свистун Віталій Іванович, депутат Новосанжарської громади, обіймає цю посаду вже понад 15 років. За цей час він не зробив нічого корисного для своєї громади, а особливо для мешканців села Мала Перещепина. Натомість його діяльність переважно спрямована на власну вигоду, що включає привласнення численних земельних ділянок як законним, так і незаконним шляхом.

Свистуна неодноразово притягували до відповідальності за незаконне використання земельних ділянок. Як наслідок, техніка, яка перебувала у його власності, була арештована. Попри те, що за останні 35 років він офіційно ніде не працював і не займався підприємницькою діяльністю, за час свого депутатства він збагатився на десятки мільйонів гривень.

Місцеві жителі говорять: « ОСОБА_4 в селі обходять десятою дорогою, бо з цією людиною неможливо нічого спільного мати».

Його ставлення до людей, влади та правоохоронців є зневажливим. Незалежно від того, хто очолює громаду, Свистун критикує всіх, бо, за словами місцевих, йому завжди «мало землі» для власної сім`ї.

Одним із найгучніших інцидентів став випадок цієї осені, коли під час пожежі, яка охопила ліси та заповідники, Свистун відмовив рятувальникам МНС у доступі до води зі ставка, який він раніше приватизував. Також, він ліг під пожежний автомобіль, щоб завадити забору води, хоча водойма була призначена для резерву у випадку надзвичайних ситуацій. Через його дії згоріло 700 гектарів лісу, які могли б бути врятовані.

Свистун також активно поширює наклепи на військових і місцевих жителів, звинувачуючи їх у незаконній обробці земель. У той же час він ігнорує власні незаконні дії. Його ставлення до захисників України викликає обурення, адже саме вони боронять нашу державу, тоді як ОСОБА_4 намагається уникнути мобілізації свого сина, прикриваючи його.

Громада обурена такою поведінкою, і багато хто відкрито називає його дії ганьбою для депутата та всього села».

Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 вказував, що викладена в інтернет –статті інформація є негативною та неправдивою, порочить його честь, гідність та репутацію, оскільки доведена до значної кількості людей, тому з метою захисту своїх немайнових прав він просив визнати її недостовірною, зобов`язати відповідача її спростувати та відшкодувати моральну шкоду, завдану протиправним розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку власник веб-сайту, на якому поширено оспорюваний інформаційний матеріал, який є засобом поширення масової інформації, створив технологічну можливість й умови для поширення оспорюваної інформації, не був залучений до участі у справі, враховуючи зміст вимог позивача про спростування такої інформації у той же спосіб, у який вона була поширена, тобто шляхом опублікування спростування на веб-сайті інтернет-видання «Полтавщина», яке належить до онлайн-медіа.

Таким чином не залучення в якості відповідача - поширювача інформації є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Так, у відповідності до ч. 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 49 ЦПК України визначені процесуальні права та обов`язки сторін.

Відповідно до принципу диспозитивності в цивільному процесі України, саме позивач визначає предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави позову (обставини, якими обґрунтовуються вимоги). Право на зміну цих елементів регулюється статтею 49 ЦПК України, що дозволяє змінити предмет або підстави до закінчення підготовчого засідання.

За змістом ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було заявлено однією з вимог визнання недостовірною та такою, що порушує його права інформацію, розповсюджену відповідачем в інтернет виданні «Полтавщина» та зобов`язання ОСОБА_2 спростувати поширену відносно нього недостовірну інформацію у той же спосіб, у який вона була поширена.

Тобто, вважаючи ОСОБА_2 розповсюджувачем недостовірної інформації, розмішеної в інтернет виданні, позивач вказував, що саме останній і мав її спростувати у спосіб поширення.

Частиною 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи визначено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу (2782-12) редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Враховуючи висновки ВСУ викладені у вищевказаній постанові та обставини справи, а саме розповсюдження інформації через засіб масової інформації, яким в даному випадку є інтернет видання «Полтавщина» та вимогу позивача щодо спростування інформації саме в спосіб її розповсюдження, тобто через інтернет видання «Полтавщина» в разі задоволення позову, колегія суддів вважає, що обов`язковим співвідповідачем має бути інтернет видання «Полтавщина», на що вірно звернув увагу місцевий суд.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 742/3812/18, від 09 квітня 2020 року у справі № 742/3715/17 та від 25 листопада 2020 року у справі № 753/7666/19-ц.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові про що також неодноразово вказував в своїх постановах Верховний Суд (18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19, від 07 грудня 2023 року у справі № 363/2300/20, від 13 грудня 2023 року у справі № 753/8710/21).

Під час розгляду справи в місцевому суді позивачу було роз`яснено про суб`єктний склад учасників при розгляді справ даної категорії та запропоновано заявити відповідне клопотання про залучення в якості співвідповідача орган масової інформації, яким в даному випадку є Інтернет-видання «Полтавщина», на що сторона позивача не погодилася та продовжувала наполягати на визначеному у позовній заяві складу учасників справи, що в свою чергу стало підставою для відмови в задоволенні позову з огляду на неналежний склад відповідачів.

В даному випадку розміщена в інтернет-виданні стаття має свого автора, у зв`язку з чим останній обґрунтовано зазначений відповідачем, однак обов`язковим співвідповідачем при розгляді справи має бути залучений зазначений інтернет ресурс, на сайті якого був опублікований оспорюваний позивачем інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Наведене свідчить про правильність прийнятого по справі судового рішення з огляду на те, що недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, який зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації - веб-сайті інтернет-видання «Полтавщина» (htpps://рoltava.to/news/79299/), то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації, за участю яких здійснюється розгляд справ зазначеної категорії.

Доводи апелянта, що саме ОСОБА_2 , як автор статті, має бути єдиним відповідачем є помилковими, оскільки суперечать заявленим вимогам про захист немайнових прав позивача, серед яких є вимога про спростування недостовірної інформації у той самий спосіб, у яких вона була поширена автором статті на інформаційному ресурсі - Інтернет видання «Полтавщина».

За вказаних обставин, колегія суддів відхиляє вказаний довід апеляційної скарги, оскільки неможливо спростувати інформацію в разі визнання її недійсною у спосіб її розповсюдження без участі власника інтернет видання як органу масової інформації, яке в даному випадку не є учасником справи.

Також безпідставним є прохання апелянта щодо скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд, оскільки норми чинного ЦПК України, а саме ст. 374, не передбачають таких повноважень в апеляційного суду.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, як постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Баликової Наталії Іванівни залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови суду виготовлено 12 лютого 2026 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко О.В. Чумак