Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №751/10400/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/10400/25

Провадження №3/751/151/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Діденко А.О.

при секретарі Рак Я.М.

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

В с т а н о в и в:

Згідно адміністративного протоколу серії ЕПР1 №528067 від 30.11.2025 за ч. 5 ст. 126 КУпАП інкримінувалося, що 30.11.2025 о 18 год 54 хв в м. Чернігів по вул. Незалежності 3 ОСОБА_1 керувала транспортним засобом MITSUBISHI LANCER НОМЕР_1 , при цьому не маючи права керування траснпортним засобом відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року, що підтверджується постановою за ч. 2 ст. 126 КУпАП серії ЕНА 6050112 від 30.10.2025, чим порушила п. 2.1. а ПДР – керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким ТЗ.

У судовому засіданні ОСОБА_1 визнала факт керування транспортним засобом у визначені в адміністратвиному протоколі місці та час, однак зазначила, що дійсно керувала транспортним засобом не отримавши у встановленому законом порядку права керування транспортним засобом відповідної категорії, оскільки діяла в умовах крайньої необхідності – термінового придбання ліків для її хлопця, який через погане самопочуття не міг керувати транспортним засобом, маючи відповідне право.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку учасників, суд дійшов наступного висновку.

Суд відхиляє посилання особи, щодо якої складено адміністративний протокол, на вчинення правопорушення в умовах крайньої необхідності. З дослідженого в судовому засіданні відеозапису бодікамери працівника поліції вбачається, 30.11.2025 о 18 год 54 хв в м. Чернігів по вул. Незалежності 3 ОСОБА_1 керувала транспортним засобом MITSUBISHI LANCER не маючи відповідного права керування транспортним засобом. Як факт керування транспортним засобом, так і відсутність відповідного права на момент керування ОСОБА_1 не заперечувала. Водночас з матеріалів відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не посилалася на наявність виключних обставин, таких як необхідність придбання ліків для її хлопця, який в цей час перебував в транспортному засобі. На відеозаписі зафіксовано, як вказані особи повідомляють працівникам поліції інші причини керування цим транспортним засобом – необхідність навчання керуванню ОСОБА_1 , що мало здійнюватися особою чоловічої статі, яка перебувала разом із ОСОБА_1 в автомобілі, для чого вони слідували в безпечне, як на їх думку, місце. Отже, в цій частині пояснення ОСОБА_1 суд сприймає критично.

Водночас суд ввжає за необхідне відзначити таке.

Адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП).

Пунктом 2.1 «а» ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Постановою серії ЕНА №6050112 від 30.10.2025 на ОСОБА_1 накладено адміністратвине стягнення в сумі 3400 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП – керування транспортним засобом особою, яка не має при цьому права керування таким транспортним засобом.

Згідно довідки ВАП УПП в Чернігівській області від 01.12.2025 ОСОБА_1 не отримувала посвідчення водія.

Водночас обов`язковим елементом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є повторність вчинення відповідного правопорушення протягом року.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 35 КУпАП повторністю слід вважати повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

При цьому положеннями ст. 291 КУпАП передбачено, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні.

Як вбачається зі змісту постанови серії ЕНА №6050112 від 30.10.2025, дану постанову було складено щодо ОСОБА_1 за фактом вчинення порушення, пов`язаного із безпекою дорожнього руху, а отже така постанова набуває законної сили після її вручення особі, або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні.

Водночас надана до матеріалів справи про адміністративне правопорушення копія постанови серії ЕНА №6050112 від 30.10.2025 не містить відмітки про вручення даної постанови ОСОБА_1 , або відмітки про відмову від отримання копії постанови, а так само відомостей про її направлення та вручення засобами поштового зв`язку (графа 9 постанови). Графа 9 копії зазначеної копії постанови, яку було долучено до матеріалів справи про адміністративне правопорушення органом, уповноваженим складати адміністративний протокол, не містить будь-якої інформації щодо вручення постанови особі, щодо якої її було винесено. Будь-яких інших доказів або відомостей щодо дати набрання законної сили постановою матеріали справи не містять

Згідно відеозапису на місці подій ОСОБА_1 заперечувала обізнаність із даною постановою та факт її отримання.

У матеріалах справи також відсутні відомості про сплату штрафу згідно вказної постанови, у судовому засіданні ОСОБА_1 такі обставини заперечила та повідомила, що на даний час звернулася до Управління патрульної поліції з метою отримання копії постанови.

Суд зауважує, що вручення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення не є формальною дією, а є важливим етапом провадження у справі про адміністративне правопорушення, за результатами якого до особи доводиться зміст прийнятого рішення, порядок його оскарження та порядок набрання законної сили, наслідки невиконання. Саме із фактом вручення копії постанови або фактом відмови від її отримання закон пов`язує факт набрання постановою законної сили.

Згідно з положеннями ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Спираючись на ці положення, а також на практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях від 09.06.2011 р. по справі «Лучанінова проти України», від 30.05.2013 р. по справі «Малофєєва проти Росії», від 20.09.2016 р. по справі «Карелін проти Росії», суд дійшов до переконання, що як і у кримінальному провадженні, так і у справі про адміністративне правопорушення, суддя, зберігаючи принцип неупередженості і безсторонності судового розгляду, не вправі самостійно, на шкоду особі змінювати формулювання правопорушення, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказане формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Незабезпечення національними судами змагальності провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху слугувало також підставою для констатації порушення пункту 1 статті 6 ЄКПЛ у справі «Бантиш та інші проти України» (Заява № 13063/18 та 3 інші заяви).

У справі «Гайдашевський проти України» (Заява № 11553/21, рішення від 06.02.2025) ЄСПЛ дійшов висновку про те, що відшукавши такі докази за власною ініціативою та згодом визнавши заявника винним на підставі отриманих у такий спосіб доказів, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді, а тому дав підстави для законних сумнівів щодо безсторонності суду за результатами об`єктивної перевірки, що призвело до порушення державою Україна своїх зобов`язань за ст. 6 ЄКПЛ.

Суд не вбачає за можливе за власною ініціативою витребовувати в органів національної поліції відомості про вручення даної постанови ОСОБА_1 , оскільки такі дії суду становили би собою самостійне збирання доказів в обґрунтування винуватості особи, що є порушенням принципів змагальності та безсторонності судочинства.

У даному випадку обов`язок доведення вини покладається на орган уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення, а будь-який сумнів з цього приводу трактується на користь особи якій інкриміноване вчинення такого порушення. Зокрема, такий обов`язок реалізується органом уповноваженим на складання протоколу за допомогою виготовлення відповідних процесуальних документів (протоколу) та збирання достатніх, достовірних, належних та допустимих доказів, для їх скерування на розгляд до суду.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами адміністративного протоколу повторності чинення правопорушення як елементу складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

При цьому нормами КУпАП на суд не покладено повноважень самостійно змінювати юридичну кваліфікацію інкримінованого особі правопорушення.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчиненого діяння не підтверджені достатніми належними та допустимими доказами.

За таких обставин, суд вважає, що провадження по справі підлягає закриттю, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття провадження в справі судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 33-35, 40-1, 126, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.

Суддя: А.О. Діденко