Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №761/30898/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30898/24

Провадження № 2-а/761/123/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Києві в складі: головуючої судді Савчук Ю.Н., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора капрала поліції Управляння патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області 2 взводу 2 роти Сизонова Максима Валерійовича, Батальйона патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області, Головного управління національної поліції в Київській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

21 серпня 2024 року на адресу суду поступила позовна заява ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, в якій позивач просить суд постановити рішення, яким: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2740173 від 02.08.2024 року по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн. за ч.4 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 02.08.2024 року інспектором 2 взводу 2 роти батальйону патрульної поліції у місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Сизоновим М.В. було винесено постанову серії ЕНА №2740173 про притягнення його, до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В оскаржуваній постанові зазначається, що позивачем порушено п. 2.1.а Правил дорожнього руху, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: рух зі швидкістю 83 км/гд, тобто перевищення дозволеної швидкості руху на 33 км/год, будучи позбавлена права керування. Швидкість вимірювалася приладом TRUCAM TC008458.

Зазначає, що вказана постанова є незаконною та винесена з порушенням норм чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню з тих підстав, що керування позивачем транспортним засобом VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 02.08.2024 року о 18 год. 13 хв. ним заперечується та не підтверджується матеріалами справи, оскаржувана постанова не містить жодного посилання на докази вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення.

Таким чином вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП, а оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів, та такою, що порушує його права та інтереси.

Зважаючи на вищевикладене, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.04.2025 року на адресу суду від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що 02.08.2024 року інспектором 2 взводу 2 роти батальйону патрульної поліції у місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Сизоновим М.В. було винесено постанову серії ЕНА №2740173 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови 02.08.2024 року о 15 год. 46 хв. водій ОСОБА_1 керуючи у м.Бориспіль, по вул. Київський шлях, 2, транспортним засобом VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 83 км/гд, тобто перевищив дозволену швидкість руху в населеному пункті на 33 км/год. Швидкість вимірювалася приладом TRUCAM TC008458. Також керував транспортним засобом будучи позбавлена права керування рішенням Київського апеляційного суд від 28.02.2024 року у справі № 755/7757/23.

За результатами розгляду справи інспектором Сизоновим М.В. було прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП та накласти стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн. Матеріали справи містять докази, які спростовують твердження позивача щодо того, що він не керував транспортним засобом VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 . Причиною зупинки 02.08.2024 року транспортного засобу VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 було порушення ним п. 12.4 ПДР України.

Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Разом з тим, лазерний вимірювач швидкості TRUCAM TC 008458 не с автоматичним засобом вимірювальної техніки.

Водночас, інформація щодо здійснення патрульними поліцейськими вимірювання швидкості руху транспортних засобів за допомогою технічного приладу TruCam на вказаному вище відрізку шляху знаходиться у вільному доступі, оскільки публікувалася на офіційному сайті Департаменту патрульної поліції за посиланням «https://patrolpolice.gov.ua/2024/12/20/zbilshuyemo-kilkist-pryladiv-trucam-ta-dilyanok-na-yakyh-patrulni-vymiryuvatymut-shvydkist-4/».

Щодо правомірності використання поліцією лазерних вимірювачів швидкості TruCAM.

На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012 р. № 437 затверджено перелік засобів вимірювальної техніки.

До вказаного переліку було включено засіб вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який на підставі вказаного наказу було зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

На підставі вищевикладеного, 29 серпня 2012 фірмі Laser Technology, Inc., яка с виробником TruСАМ, було видано Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1-2903-2012.

Таким чином, підрозділи поліції використовують прилад TruCam як засіб вимірювальної техніки «вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam».

Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/29492 від 21.11.2023 року «Укрметртестстандарт», яке було чинне до 24.11.2024 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів ТruСАМ ІІ № ТС008455 відповідає вимогам технічної документації.

Згідно з вказаним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCАM 11 № TC008458, може мати максимально допустиму похибку при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі становить +/-2 м/год в діапазоні від 2 до 200 км/год.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» технічний регламент - нормативно-правовий акт, в якому визначено характеристики продукції або пов`язані з ними процеси та методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, додержання яких є обов`язковим. Він може також включати або виключно стосуватися вимог до термінології, позначень, пакування, маркування чи етикетування в тій мірі, в якій вони застосовуються до продукції, процесу або методу виробництва; документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об`єкта оцінки відповідності.

За змістом ст.2 цього Закону Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з розробленням та прийняттям технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, їх застосуванням стосовно продукції, яка вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію, а у випадках, визначених частиною другою статті 11 цього Закону, - перебуває в експлуатації в Україні, а також здійсненням добровільної оцінки відповідності.

Ст.11 цього Закону передбачено, що продукція, що вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію, а згідно з деякими технічними регламентами - також продукція, що виготовляється та/або вводиться в експлуатацію виробником для використання у власних цілях, повинна відповідати вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, крім випадків, визначених у статті 12 цього Закону та у відповідних технічних регламентах.

За приписами ч.1,2 ст.25 цього Закону оцінка відповідності вимогам технічних регламентів здійснюється у випадках і шляхом застосування процедур оцінки відповідності, які визначені в таких технічних регламентах. Процедури оцінки відповідності вимогам технічних регламентів застосовуються виробниками, а у випадках, в яких згідно з відповідними технічними регламентами обов`язки виробників покладаються на імпортерів, розповсюджувачів або інших осіб, - імпортерами, розповсюджувачами чи іншими особами. Виробники та інші особи, зазначені в цій частині, застосовують процедури оцінки відповідності вимогам технічних регламентів самостійно, а у випадках, визначених у технічних регламентах чи передбачених ними процедурах оцінки відповідності, - із залученням відповідних органів з оцінки відповідності.

Як вбачається із Сертифіката перевірки типу від 26.12.2018 року, виданого ДП «Укрметртестстандарт», який дійсний до 26.12.2028 року, цей сертифікат підтверджує відповідність типу засобу вимірювальної техніки застосованим вимогам Технічного регламенту.

Відповідно до даних Посібника користувача LTI 20/20 TruCАM ІІ вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCАM ІІ призначений для вимірювання швидкості руду транспортних засобів в ручному або автоматичному режимах.

Виходячи з приведених вище положень, використання приладу ТrueСАМ відбувається як у автоматичному режимі, так і в ручному режимі, тоді як для запобігання помилкових висновків про швидкість транспортного засобу при нестабільності цілі чи приладу передбачена розробниками саме відповідна помилка замість результатів вимірювання. Тому користування приладом у ручному режимі не є порушенням.

ДП «Укрметртестстандарт» в листі №22-38/30 від 01.07.2025 роз`яснює, що прилади TruCАМ конструктивно створені для утримання в руках під час вимірювань швидкості руху транспортних засобів. Їхнє основне призначення експлуатація в ручному режимі за утримання приладу в руках за безпосередньої участі оператора.

Прилади TruCАМ можуть працювати як в ручному режимі, так і в автоматичному. У разі наявності чинного свідоцтва про повірку законодавчо регульовано засобу вимірювальної техніки дозволяється використовувати прилади TruСАМ за призначенням як в ручному режимі так і в автоматичному режимі.

Крім того, у свідоцтві про повірку приладу TruCAM TC TC008455 від 02.09.2025 зазначено про можливість використання вказаного приладу в ручному режимі.

Так, під час патрулювання 02.08.2024 року у м.Бориспіль по вул.Київський шлях, 2, інспекторами поліції було виявлено транспортній засіб VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого рухався зі швидкістю 83 км/год, перевищуючи обмеження швидкості руху більше ніж на 33 км/год, що є порушенням ПДР України.

Перевищення дозволеної швидкості було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam№ ТС008458.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» інспекторами поліції було зупинено транспортний засіб.

На відеозаписі з лазерного вимірювача швидкості TruCam№ ТС008458 зафіксовано факт руху транспортного засобу та те, що в салоні автомобіля знаходилася одна особа, а саме особа за кермом.

Особу водія було встановлено на підставі військового квитка серії НОМЕР_2 .

На місці зупинки транспортного засобу поліцейським було повідомлено водія про порушення ним Правил дорожнього руху, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху, будучи позбавленим права керування, факт чого останнім не заперечувався.

При цьому рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 10.08.2023 року у справі №755/9062/22 позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40800 грн. із позбавленням права керування строком на 7 років. Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, вказана постанова суду набрала законної сили.

Відтак, поліцейський мав законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова у справі про адміністративне правопорушення є обгрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому чинним законодавством.

Частиною 5 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані в справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2025 року інспектором патрульної поліції Сизоновим М.В. було винесено оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2740173, згідно з якою позивач ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, та притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 20400 грн.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови 02.08.2024 року о 15 год. 46 хв. водій ОСОБА_1 керуючи у м.Бориспіль, по вул. Київський шлях, 2, транспортним засобом VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 83 км/гд, тобто перевищив дозволену швидкість руху в населеному пункті на 33 км/год. Швидкість вимірювалася приладом TRUECAM TC008458. Також керував транспортним засобом будучи позбавлена права керування рішенням Київського апеляційного суд від 28.02.2024 року у справі № 755/7757/23.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Так, згідно з п.8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Обов`язки учасників дорожнього руху, а також підстави та порядок притягнення до відповідальності за їх порушення передбачені Законом України "Про дорожній рух", Правилами дорожнього руху та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частина 4 ст.126 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

В матеріалах справи наявні відеозапис з лазерного вимірювача швидкості TrueCam та стопкадри з цього відеозапису, витяг з файлу фіксації швидкості руху транспортного засобу VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 (TrueCam ТС008458), які надані в якості доказу відповідачем, на яких зафіксовано, що транспортний засіб VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 83 км на годину у м.Бориспіль, по вул. Київський шлях, 2.

Відповідачем в обґрунтування дійсності фіксування швидкості, з якою їхав позивач, надано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29492 від 21.11.2023 року, дійсне до 21.11.2024року. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: +-2км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; +- 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.

ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт») у листі від 01 липня 2025 року за № 22-39/30 вказувало, що лазерний вимірювач ТruСАМ відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

Відповідно до п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно з п.8.4 «ґ» ПДР дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Дорожній знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху" позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.

Пунктом 8.2.1 ПДР передбачено, що дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам Державного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Лазерний вимірювач швидкості TRUCAM TC 008458 не с автоматичним засобом вимірювальної техніки, а дорожній знак 5.76 ПДР України інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів фіксації, які здійснюють фіксування саме в автоматичному режимі.

Інспектором під час фіксації порушення, зафіксовано автомобіль, який рухався у м.Бориспіль по вул. Київський шлях, 2 з перевищенням швидкості, зафіксовано місце вчинення порушення та швидкість з якою рухався транспортний засіб.

Відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно з ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, відповідачем безумовно доведено правомірність свого рішення, натомість позивач не довів тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та не надав суду належних і допустимих доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, через що є відсутніми правові підстави для скасування спірної постанови в справі про адміністративне правопорушення, а отже у задоволенні позову до Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, слід відмовити.

Позивач зазначає співвідповідачем інспектора 2 взводу 2 роти батальйону патрульної поліції у місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Сизонова М.В. який є посадовою особою Управління патрульної поліції у м. Києві, що входить до структури Департаменту патрульної поліції.

Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Згідно з приписами статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема, статті 126 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з п.п. 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений Наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 31 жовтня 2016 року № 1114 Департамент патрульної поліції (далі - Департамент, ДПП) є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку.

Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції).

Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.

Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатки із зображенням Державного Герба України, інші печатки та штамп.

Пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною першою статті 122 КУпАП інспектори патрульної поліції та управління патрульної поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції.

Отже, інспектор Управління патрульної поліції не може виступати самостійним Відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 122 КУпАП - Департамент патрульної поліції.

Використання у зазначеній вище нормі формулювань «від імені органів Національної поліції», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП», використаний у частині другій статті 255 КУпАП, вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до положень частини третьої та четвертої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Частинами шостою та сьомою означеної правової норми передбачено, що після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку, а заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Таким чином у задоволенні позову до інспектора 2 взводу 2 роти батальйону патрульної поліції у місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Сизонова М.В. слід відмовити.

Керуючись ст.ст.9, 245, 251, 280, 283, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 9, 72, 73, 74, 77, 242, 243 -246, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інспектора капрала поліції Управляння патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області 2 взводу 2 роти Сизонова Максима Валерійовича, Батальйона патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області, Головного управління національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя