Вирок від 11 лютого 2026 р. у справі №750/1098/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа №750/1098/26

Провадження №1-кп/750/312/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі суду в м. Чернігові в порядку спрощеного провадження, без проведення судового розгляду у судовому засіданні та без виклику для участі в ньому учасників кримінального провадження, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025100150002955 від 22.07.2025, по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Березна Менського району Чернігівської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, водія-електрика відділу топогеодизичного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно абазу 2 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частиною 7 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 передбачено, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Так, відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 04.05.2016 №322/1/8 сформовано військову частину НОМЕР_1 , яку зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 з моменту формування згідно розпорядження т.в.о. начальника фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних сил України від 24.05.2016 №12352.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.07.2022 №101 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду водія - електрика відділу топогеодезичного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що командир військової частини НОМЕР_1 , особа стосовно якої обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024100150000368 від 28.03.2024 скеровано до суду, переслідуючи свої корисливі цілі, шляхом перевищення своїх службових повноважень у період часу з 12.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 29.02.2024, з 26.09.2024 по 30.09.2024 та з 01.10.2024 по 10.10.2024 за рахунок службового часу залучав водія - електрика відділу топогеодезичного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 до виконання монтажних робіт з встановлення проводки у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , та в квартирі сина командира за адресою: АДРЕСА_4 .

У свою чергу, водій - електрик відділу топогеодезичного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , будучи залученим командиром військової частини НОМЕР_1 , особою стосовно якої обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024100150000368 від 28.03.2024 скеровано до суду, за рахунок службового часу до виконання монтажних робіт зі встановлення проводки у будинку та в квартирі сина командира, усвідомлюючи, що у період часу з 12.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 29.02.2024, з 26.09.2024 по 30.09.2024 та з 01.10.2024 по 10.10.2024 обов`язки військової служби за посадою у військовій частині НОМЕР_1 він не виконував, а тому відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ч. 7 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, за вказані періоди підстав для нарахування та виплати йому грошового забезпечення для військовослужбовців не мав, переслідуючи корисливий мотив вирішив вдатися до обману з метою незаконного заволодінням чужим майном за наступних обставин.

Так, водій - електрик відділу топогеодезичного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 заздалегідь будучи обізнаним про те, що командир військової частини НОМЕР_1 , особа стосовно якої обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024100150000368 від 28.03.2024 скеровано до суду, внаслідок особистої зацікавленості, яка полягає у безоплатному виконанні його підлеглим військовослужбовцем ОСОБА_3 у службовий час монтажних робіт з встановлення проводки в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , та в квартирі сина командира за адресою: АДРЕСА_4 , не повідомлятиме військових посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , на фінансовому забезпеченні якої перебуває військова частина НОМЕР_1 , про безпідставність нарахування та виплату ОСОБА_3 грошового забезпечення у періоди, коли останній залучався до вказаних робіт, достовірно знаючи, що у випадку дотримання ним правомірної поведінки та повідомленні відповідних військових посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , відповідальних за фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у тому числі за нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям вказаної військової частини, грошове забезпечення за дні, коли він у службовий час за вказівкою командира військової частини НОМЕР_1 , особи стосовно якої обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024100150000368 від 28.03.2024 скеровано до суду, виконував монтажні роботи із встановлення проводки у його будинку та квартирі сина командира, грошове забезпечення нараховано та виплачено йому не буде, переслідуючи корисливий мотив, діючи з єдиним умислом, вдався до обману, який полягає у замовчуванні інформації, яка мала бути повідомлена відповідним військовим посадовим особам військової частини НОМЕР_2 , на фінансовому забезпеченні якої перебуває військова частина НОМЕР_1 , про те, що водій - електрик відділу топогеодезичного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 у період часу з 12.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 29.02.2024, з 26.09.2024 по 30.09.2024 та з 01.10.2024 по 10.10.2024 обов`язки військової служби за посадою у військовій частині НОМЕР_1 не виконував, а залучався командиром військової частини НОМЕР_1 , особою стосовно якої обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024100150000368 від 28.03.2024 скеровано до суду, до виконання монтажних робіт з встановлення проводки у його будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , та в квартирі сина командира за адресою: АДРЕСА_4 .

Як наслідок, військові посадові особи військової частини НОМЕР_2 , на фінансовому забезпеченні якої перебуває військова частина НОМЕР_1 , внаслідок замовчування водієм - електриком відділу топогеодезичного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 відомостей про невиконання ним обов`язків військової служби за посадою, які мали бути ним повідомлені, будучи введеними останнім в оману, вважаючи, що їхні дії є правомірними та обов`язковими, безпідставно нарахували та виплатили ОСОБА_3 грошове забезпечення для військовослужбовців за період часу з 12.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 29.02.2024, з 26.09.2024 по 30.09.2024 та з 01.10.2024 по 10.10.2024, коли останній обов`язки військової служби не виконував, а саме: за січень 2024 року – 13 972,89 грн., за лютий 2024 року – 21 657,98 грн, за вересень 2024 року – 4 000 грн., за жовтень 2024 року – 5 806,44 грн., а всього на загальну суму 45 437,31 грн., чим державі, в особі військової частини НОМЕР_2 , спричинено майнову шкоду.

Дії ОСОБА_3 за пред`явленим обвинуваченням кваліфіковані за ч.1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство).

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025100150002955 від 22.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ст. 381 КПК України – суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Судом, за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час дізнання підозрюваний ОСОБА_3 у присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , подав письмову заяву, відповідно до якої, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. Не оспорював встановлені під час дізнання обставини. Йому були роз`яснені наслідки неможливості оскаржити встановлені обставини в апеляційному порядку, та отримана, відповідно до положень ч.1 ст. 302 КПК України, згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.

Також встановлено, що під час дізнання представник потерпілого військової частини НОМЕР_2 – ОСОБА_5 подала письмову заяву, відповідно до якої останній були роз`яснені наслідки неможливості оскаржити встановлені обставини в апеляційному порядку, та отримана, відповідно до положень ч.1 ст. 302 КПК України, згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без її участі.

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року за клопотанням прокурора, у відповідності до вимог ст.ст. 381, 382 КПК України, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, призначено до судового розгляду у спрощеному порядку за відсутності учасників кримінального провадження.

Суд, вивчивши в порядку спрощеного судового провадження, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, разом з доданими до нього матеріалами кримінального провадження, зібраними в ході досудового розслідування, приходить до висновку, що обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення – проступку, встановлені органом досудового розслідування, підтверджуються сукупністю доказів зібраних органом дізнання в підтвердження висунутого ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом судом обвинувального акту в спрощеному порядку.

Письмова заява підозрюваного ОСОБА_3 , складена в присутності захисника – ОСОБА_4 , свідчить щодо беззаперечного визнання ним своєї винуватості у вчиненні кримінального проступку, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження, надані органом досудового розслідування, керуючись діючим кримінальним та кримінальним процесуальним законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення (проступку) мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у заволодінні чужим майном, шляхом обману (шахрайство), при обставинах, встановлених органом досудового розслідування, доведена повністю, поза розумним сумнівом, а дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство).

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого – його вік, сімейний та матеріальний стан, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, відсутність попередніх притягнень до адміністративної та кримінальної відповідальності, що на обліку у лікаря психіатра не перебуває, з 2014 року звертається за медичною допомогою в диспансерне наркологічне відділення ЧОПНЛ з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, наявність декількох обставин, які пом`якшують його покарання, за відсутності обставин, що обтяжують таке, ставлення обвинуваченого до вчиненого, що заподіяна шкода потерпілому відшкодована добровільно, відсутність з боку потерпілого матеріальних претензій до обвинуваченого, у зв`язку з чим, вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, в межах санкції статті закону, якою передбачене покарання за вчинене обвинуваченим кримінального правопорушення, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також буде відповідати загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання та буде відповідним скоєному.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, не застосовувалися, і підстав для їх обрання при постановленні вироку в порядку спрощеного провадження - судом не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 375, 381, 382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

Засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу. У разі несплати засудженим штрафу у вказаний строк, суд за поданням уповноваженого органу з питань пробації розглядає питання про розстрочку виплати не сплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Вирок суду за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 394 КПК України – вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.4 ст. 382 КПК України, копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1