Суд: Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за законом.
Дата: 11 лютого 2026 р.
Справа: №473/5631/25
Суддя: Ротар М. М.
Справа № 473/5631/25
РІШЕННЯ
іменем України
"12" лютого 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Ротар М.М., за участі секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Вознесенська в особі Вознесенської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом
встановив
28 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, в якому вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина на належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 .
Позивач є спадкоємцем першої черги за правом представлення, так як його батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач звернувся до Вознесенської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на нерухоме майно.
В адміністративному порядку дане питання врегулювати не можливо. Посилаючись на викладене, позивач просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_2 .
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 31 жовтня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 20 січня 2026 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
В судове засідання представник відповідача Вознесенської міської ради Миколаївської області не з`явився, від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_2 (копія свідоцтва про смерть – а.с. 7, копія рішення суду про встановлення факту родинних відносин між померлою ОСОБА_2 та її сином ОСОБА_3 – а.с. 8, копія свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 - а.с.9).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на житловий будинокіз господарчими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 (копія технічного паспорту на будинок та копія довідки про технічний стан будинку - а.с. 12-18).
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за правом представлення після смерті ОСОБА_2 , так як його батько - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Спадщину після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 прийняв шляхом подачі до Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області заяви про прийняття спадщини. На підставі заяви спадкоємця відкрита спадкова справа №233/1998 від 06.10.1998 року.
При зверненні до Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області з метою оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок із господарчими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , нотаріусом було встановлено, що відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок, а тому видати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса не має можливості (копія довідки-розяснення державного нотаріуса – а.с.5).
Як слідує із змісту роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 23 постанови № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" за відсутності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину, або у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину спадкоємець має право пред`явити вимоги про визнання права на спадщину у судовому порядку за правилами позовного провадження.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В судовому засіданні було встановлено, що 1958 році ОСОБА_2 отримала від колгоспу «Прогрес» земельну ділянку та дозвіл на будівництво житлового будинку АДРЕСА_2 (копія виписки з протоколу загальних зборів членів колгоспу «Прогрес» від 06.02.1958р. – а.с.21, копію довідки комунгоспу від 24.02.1958р. – а.с. 22, копію дозволу на проведення будівельних робіт від 1961р. – а.с. 23).
В подальшому назву вулиці було змінено з « АДРЕСА_2 » на « АДРЕСА_1 , а номер будинку з «24» на « АДРЕСА_1 » (що підтверджується відмітками БТІ на виписці з протоколу загальних зборів членів колгоспу «Прогрес» від 06.02.1958р. – а.с.21, відмітками на довідці комунгоспу від 24.02.1958р. – а.с. 22, відмітками на будинковій книзі та архівними витягами з Державного архіву а.с. 28-33).
Житловий будинок із господарчими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 було побудовано ОСОБА_2 в 1958 році, що підтверджується копією технічного паспорту на будинок – а.с. 12-17 та копією довідки про технічний стан будинку – а.с. 18.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає в зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).
Враховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані в період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 15 липня 2019 року у справі № 263/8226/16-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 760/1651/16-ц.
У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.
Таким чином, оскільки спірний об`єкт побудований спадкодавцем на відведеній для цієї мети земельній ділянці, на підставі відповідного дозволу, будівництво завершене, вказаний об`єкт набув характеристик окремого майна житлового будинку, прийняття якого в експлуатацію законом не передбачено, а тому увійшов до складу спадщини у якості окремого об`єкта нерухомого майна.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини - за законом (ст.ст. 1217, 1223 ЦК України).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 1268-1270 ЦК України для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець прийняв її в шестимісячний строк в порядку, передбаченому законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, як спадкоємець за законом, належним чином прийняла спадщину після смерті баби ОСОБА_2 .
Таким чином, так як на сьогоднішній день позивач не може оформити своє спадкове право власності на будинок, яке перейшло до нього в порядку спадкування після смерті його баби ОСОБА_2 , то єдиним способом захисту набутого ним права власності є визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в судовому порядку.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вознесенськ Миколаївської області.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 12 лютого 2026 року.
Суддя: М.М. Ротар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua