Вирок від 11 лютого 2026 р. у справі №467/45/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/45/26

Провадєження № 1-кп/467/78/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області кримінальне провадження№12025153130000064 від 14.11.2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Арбузинка Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, одруженого, що має середню освіту, не працює, зареєстрований по АДРЕСА_1 та фактично проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,

в с т а н о в и в:

Судом визнано доведеним, що 10.11.2025 року, близько 21 год. 20 хв., точного часу в ході дізнання встановлено, ОСОБА_4 перебував у подвір`ї багатоповерхового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , де також був присутній ОСОБА_5 .

У вказаний час в ході раптово виниклого конфлікту через словесні непорозуміння у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлених на завдання побоїв з метою спричинення фізичного болю ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на завдання побоїв з метою спричинення фізичного болю, розуміючи протиправний характер своїх дій, їх караність та можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, ОСОБА_4 , перебуваючи у подвір`ї багатоповерхового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вчинив сварку із ОСОБА_5 , в ході якої останній почав тікати від ОСОБА_4 , але впав на землю, в той час як ОСОБА_4 , користуючись своїм положенням стоячи над ОСОБА_5 умисно наніс йому один цілеспрямований удар кулаком правої руки в область обличчя, коли ОСОБА_5 намагався підвестись, цілеспрямований удар правою ногою в область тулубу та удар в область правої ноги, внаслідок чого завдав ОСОБА_5 побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, після чого залишив місце вчинення кримінального проступку.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України, тобто умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України визнав повністю, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події про які зазначено в обвинувальному акті.

Так, ОСОБА_4 пояснив, що 10.11.2025 року у вечірній час він перебував у підвальному приміщенні одного з будинків по АДРЕСА_2 , де перебував також ОСОБА_5 та відмічали купівлю автомобіля спільним знайомим. ОСОБА_5 почав словесно ображати обвинуваченого без причини, тому ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_5 покинути компанію. Між ними сталася суперечка. Обвинувачений викликав поліцію та вийшов на двір. ОСОБА_5 почав тікати, а ОСОБА_4 намагався його зупинити. ОСОБА_5 впав коли тікав, та коли він був на землі і намагався підвестись, ОСОБА_4 вдарив його кулаком в область обличчя, потім ногою по нозі та у тулуб. В подальшому прибули працівники поліції та склали матеріали на обох, і на ОСОБА_4 і на ОСОБА_5 . Обвинувачений зазначив, що жалкує про те, що сталося, вибачився перед потерпілим та висловив сподівання в подальшому налагодити стосунки з ОСОБА_5 .

Потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що 10.11.2025 року у вечірній час він перебував у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 в гостях у спільного знайомого, свого кума, де перебував також ОСОБА_4 . Між ними сталася сварка. Вони з ОСОБА_4 вийшли з приміщення на вулицю. Інший чоловік, не ОСОБА_4 , викликав поліцію. ОСОБА_4 взяв потерпілого ОСОБА_5 за куртку, після чого він почав від ОСОБА_4 тікати, посковзнувся та впав. Коли він намагався підвестись, ОСОБА_4 наніс йому удари кулаком у вухо, ногою у тулуб та по нозі. В подальшому прибули працівники поліції, однак про нанесення ОСОБА_4 побоїв він одразу поліцейським не повідомив, тільки через деякий час, порадившись з родичами. Потерпілий зазначив, що ОСОБА_4 не вибачався.

Показання обвинуваченого та потерпілого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ними змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позицій.

За таких обставин, суд переконавшись, що учасники судового провадження вірно розуміють зміст обставин провадження, за відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, після роз`яснення наслідків визнання недоцільним дослідження доказів у вигляді втрати права оскаржити фактичні обставини справи, в тому числі й кваліфікацію кримінального правопорушення, в апеляційному порядку, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Тож, враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, та умисні дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання, а також положення ст. 50 КК України, за якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, оскільки його поведінка під час судового розгляду кримінального провадження, на переконання суду, свідчить про негативну оцінку своїх дій та щирий жаль з приводу вчинених дій, їх осуд. Приніс вибачення потерпілому як під час судового розгляду так і в судових дебатах.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Також судом враховується ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, одружений, не працює, утриманців не має.

Крім того, суд враховує позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого, наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст.126 КК України, у виді штрафу, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Речові докази, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстави для його обрання відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376, 377 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1