Вирок від 11 лютого 2026 р. у справі №141/18/26 — Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/18/26

Провадження №1-кп/141/18/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.12.2025 за № 12025020250000204, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Вінниця, проживає по АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, не одружений, не працює, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,

У С Т А Н О В И В:

02.12.2025 об 11 год 45 хв ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: вул. Вишнева в с. Скоморошки, Оратівської ТГ, Вінницького району Вінницької області, з метою недоставляння його до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , пропонував службовій особі – офіцеру громади СВГ відділення поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майору поліції ОСОБА_5 неправомірну вигоду в сумі 500 доларів США за недоставлення його ( ОСОБА_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 за наступних обставин.

Так, 02.12.2025 приблизно об 11 год 30 хв за адресою АДРЕСА_1 , поблизу житлового будинку № 8, поліцейським офіцером громади СВГ відділення поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП в Вінницькій області майором поліції ОСОБА_6 , який був одягнений у формений одяг із знаками розрізнення та перебував на адміністративній дільниці свого обслуговування, а саме в с. Скоморошки Оратівської ТГ Вінницького району Вінницької області було виявлено у стані алкогольного сп`яніння громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 .

Вищезазначений працівник поліції відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», будучи працівником органів Національної поліції України, займаючи посаду поліцейського офіцера громади СВГ відділення поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП в Вінницькій області, з моменту покладення на нього обов`язків є працівником правоохоронного органу, представником влади, а тому відповідно до ч. 2 ст. 18 КК України та примітки ч. 1 ст. 364 КК України є службовою особою.

В подальшому, під час перевірки працівником поліції ОСОБА_4 у планшетному пристрої в ІПНП у вкладці «Особа» встановлено, що останній перебував в активному розшуку як порушник мобілізаційного законодавства у сьомому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 та повідомив ОСОБА_4 , що його буде доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 на службовому автомобілі Національної поліції марки «Renault Duster» державний номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні), який знаходився поблизу місця виявлення громадянина ОСОБА_4 , а саме по АДРЕСА_2 .

Після цього, під час повідомлення ОСОБА_4 про намір доставити його до ІНФОРМАЦІЯ_5 , останній, маючи умисел, направлений на пропозицію неправомірної вигоди службовій особі та переслідуючи намір уникнути від такого доставлення, неодноразово пропонував ПОГ СВГ відділення поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП в Вінницькій області ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 500 доларів США, від якої поліцейський відмовлявся, попереджаючи ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за пропозицію надання неправомірної вигоди.

Досудовим слідством дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 369 КК України, як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, визнав у повному обсязі за обставин, вказаних в обвинувальному акті, які підтвердив суду, погодившись з кваліфікацією вчиненого ним діяння, у вчиненому щиро розкаявся, вказав, що зробив належні висновки, просив суд суворо його не карати.

Враховуючи ту обставину, що обвинувачений повністю визнав свою вину та враховуючи його покази в судовому засіданні, суд вважає їх достовірними, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду та ці обставини ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, що позиція учасників судового провадження добровільна та вони правильно розуміють зміст цих обставин. Суд роз`яснив про позбавлення права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку при такому порядку вирішення справи.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані стороною обвинувачення докази та обставини, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні, суд доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 369 КК України, як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожної особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Також відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому, таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Так, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який не працює та відносно якого скарг і нарікань на його поведінку, а також компрометуючої інформації за період проживання на території Скоморошківського старостинського округу не надходило, на «ДО» у лікаря нарколога КНП «Оратівська ЛПЛ» та на «ДО» у лікаря психіатра КНП «Оратівська ЛПЛ» не перебуває, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, доходить висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 369 КК України

Відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

На переконання суду, призначене покарання у виді штрафу буде справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Крім того, судом ураховано думку обвинуваченого та прокурора, висловлену в судових дебатах щодо можливого призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12025020250000204 не обирався.

Керуючись ст.ст. 12, 50, 66, 67,ч. 1 ст.369 КК України, ст. ст. 100, 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 22100,00 грн (двадцять дві тисячі сто гривень 00 копійок).

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме DVD-R диск з інформацією, наданою СПД № 1 ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області щодо пропозиції надання неправомірної вигоди ОСОБА_4 ОСОБА_8 , що знаходиться при матеріалах кримінального провадження, залишити у матеріалах кримінального провадження.

Згідно ст. 532 КПК України вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Оратівський районний суд Вінницької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1