Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №569/19457/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/19457/25

Номер провадження 2/570/577/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження та в порядку заочного розгляду) цивільну справу за позовомФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.09.2021 року близько 11 год. 08 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ford Transit» держаний номерний знак « НОМЕР_1 » під керуванням водія ОСОБА_3 , та автомобіля «BMW X5» держаний номерний знак « НОМЕР_2 » під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної транспортні засоби отримали механічні пошкодження. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно правова відповідальність власника автомобіля «Ford Transit» держаний номерний знак « НОМЕР_1 » ОСОБА_5 була застрахована в ПРАТ «СК «ВУСО» (далі- Страхувальник). Постановами Рівненського міського суду Рівненської області від 03.09.2021 року по справі № 569/17952/21 та від 07.09.2021 року по справі №569/17724/21 у справах про адміністративні правопорушення ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Власник автомобіля «BMW X5» звернувся до страхувальника із заявою про виплату страхового відшкодування. За результатами звернення та розгляду заяви, страхувальником здійснено виплату страхового відшкодування. 29.07.2024 року ПРАТ «СК «ВУСО» відступило на користь ФОП ОСОБА_1 право вимоги за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №202149461 від 10.12.2020 р. Тому позивач звернувся до суду, просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування, стягнути судові витрати та стягнути витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача не з`явився в судове засідання. Згідно до поданої заяви позов підтримує та просить справу розглядати без його участі. В разі неявки відповідача не заперечує щодо можливості проведення заочного розгляду справи.

Відповідач повторно не з`явився в судове засідання.

Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Крім того, на веб-сайті суду розміщується список справ, що призначені судом до розгляду, і така інформація є відкритою, загальнодоступною та зрозумілою; і при бажанні відповідач мав можливість отримати інформацію про дату і час розгляду справи. Від сторони не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без його участі. Відзив на позов до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.

Судова повістка повернулася з відміткою «доставлено». Тобто відповідач є належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи.

Як зазначається у Постанові ВП ВС від 12 грудня 2024 року у справі № 990SСGС/20/24, ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи. Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов`язковою. Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості проведення заочного розгляду справи.

Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Щодо преюдиційності судового рішення.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Постановами Рівненського міського суду Рівненської області від 03.09.2021 року у справі № 569/17952/21 та від 07.09.2021 року у справі №569/17724/21 про адміністративні правопорушення ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з постановою від 14 вересня 2022 року у справі № 380/1862/20 (щодо преюдиційності рішення суду з приводу наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення) містить такі висновки: у частині шостій статті 78 КАС України вказується про преюдиційність рішення суду щодо наявності чи відсутності, зокрема, адміністративного правопорушення та вчинення його певною особою підчас розгляду адміністративної справи у межах вирішення спору про наслідки таких дій, тобто у тій справі предметом доказування не може бути встановлення наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення.

Правова позиція Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо преюдиційності рішення суду з приводу наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення містить такі висновки: розглядаючи цивільний позов, суд не може досліджувати питання вини особи у ДТП, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування завданої шкоди (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц, провадження № 61-31395сво18).

Отже, обставини щодо вини відповідача у ДТП встановлені рішенням суду та не повинні доказуватися при розгляді іншої справи.

Обставини, встановлені судом.

Як встановлено в судовому засіданні, 18.09.2021 року, близько 11 год. 08 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ford Transit» державний номерний знак НОМЕР_1 , власник автомобіля ОСОБА_5 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та автомобіля «BMW X5» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно правова відповідальність власника автомобіля «Ford Transit» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 була застрахована в ПРАТ «СК «ВУСО» (поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №202149461 від 10.12.2020 р.).

Постановами Рівненського міського суду Рівненської області від 03.09.2021 року по справі № 569/17952/21 та від 07.09.2021 року по справі №569/17724/21 у справах про адміністративні правопорушення ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Власник пошкодженого автомобіля «BMW X5» державний номерний знак НОМЕР_2 звернувся до страхувальника із заявою про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП за участю забезпеченого полісом СК «ВУСО» транспортного засобу від 19.08.2021 року.

Дана заява була розглянута, пошкодження автомобіля «BMW X5» державний номерний знак НОМЕР_2 визнано страховим випадком, у зв`язку з чим, на підставі Страхового акту №2165746-1 від 29.09.2021 року; ремонтної калькуляції № 2165746 від 02.09.2021 року було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5 528 грн. 08 коп.

29.07.2024 року ПРАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 уклали договір №29/07/2024 про відступлення права вимоги від 29.07.2024 року за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №202149461 від 10.12.2020 р.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є компенсація понесених збитків за рішенням суду.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки ч.1 визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її задала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил ст. 993 ЦК України.

Пунктом п.п. а) п. ч. 1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до: 1) особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо: а) така особа керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Висновки суду.

Суд дійшов висновку, що позов є доведеним та обґрунтованим і підлягає до задоволення. Приймаючи до уваги те, що ПрАТ «СК «ВУСО» відшкодувало шкоду, заподіяну відповідачем внаслідок ДТП в розмірі 5 528, 08 грн, а ФОП ОСОБА_1 отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді сплаченого страхового відшкодування за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі №202149461 від 10.12.2020 р., то на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума з відповідача, який спричинив ДТП та якого визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень за ст.124 та ч.1 ст. 130 КУпАП.

Судові витрати.

За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Реалізуючи своє право на отримання професійної правничої допомоги, 01.02.2024 року між адвокатом Трикозом Дмитром Євгенійовичемта позивачем було укладено договір №88 про надання правової (правничої) допомоги. У зв`язку з чим, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 12 793, 30 грн., та додав докази на підтвердження таких витрат, а саме копію Акту приймання передачі правової (правничої) допомоги № 1 від 18.10.2024 року).

Згідно ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Вартість правничої допомоги та порядок її оплати сторонами передбачено укладеному договорі.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Витрати на професійну правничу допомогу становлять 12 793, 30 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд у постанові від 08.08.2024 р. у справі № 824/268/21 зазначив, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно додаткової угоди (а.с. 35), за представництво інтересів позивача в суді послуги адвоката становлять 3028 грн.

Проте адвокат не приймав участі в судовому засіданні ні безпосередньо в залі суду, ні в режимі відеоконференції.

Тому суд вважає, що зазначена сума не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до змісту ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову, то судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9765 грн. 30 коп. (12 793, 30 грн.-3028 грн.) підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 5 528 грн. 08 коп., та судові витрати: сплата судового збору 1211, 20 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9765,30 грн., а всього 16504 (шістнадцять тисяч п`ятсот чотири) грн. 58 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований : АДРЕСА_2 ).

Суддя Красовський О.О.