Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №139/18/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/18/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року селище Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Коломійцева В.І., за участю адвоката Іванцова К.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, раніше протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП

за ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.124, ч. 2 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , 03 січня 2026 року о 19-ій годині 32 хвилини рухаючись належним йому транспортним засобом автомобілем марки «Nissan Qashgai», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Сонячній в с. Рівне Могилів-Подільського району Вінницької області не виконав вимогу поліцейського про зупинку, яка була здійснена шляхом увімкнення проблискового маячка синього та червоного кольору та спеціального звукового сигналу.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повторно, 03 січня 2026 року об 19-ій годині 32 хвилини керував транспортним засобом автомобілем «Nissan Qashgai», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Сонячній, 47 що в с. Рівне Могилів-Подільського району Вінницької області з явними ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови. При цьому не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції у результаті чого здійснив зіткнення з парканом, спричинивши автомобілю механічні пошкодження. На законну вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Такими діями ОСОБА_1 , вчинив правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 130 КУпАП (повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП), ст. 124 КУпАП (порушення ПДР, що спричинило пошкодження ТЗ) та ст. 122-2 КУпАП (невиконання водієм вимоги поліцейського про зупинку).

Постановою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12 січня 2026 року, матеріали справ про вказані вище адміністративні правопорушення - об`єднані в одне провадження.

26 січня 2026 року адвокатом Іванцовим К.В. надано клопотання у якому він просить провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення його до відповідальності за ст. 130 ч. 2 КУпАП закрити. В обгрунтування заявленого клопотання вказав, що уповноваженими посадовими особами Національної поліції було допущено створення ситуації, яка свідчить про порушення права громадянина на захист, можливості правильно оцінити обстановку та відповідним чином відреагувати на неї. А також не доведено належними та допустимими доказами ряд обставин, які мають значення для справи. Звертає увагу, що працівниками поліції не було доведено, що ними було проведено саме зупинку автомобіля «Nissan Qashgai», саме в той період часу на який ініціатор складання протоколу покладається у його фабулі (19:32), а також факту того, що в цей час його водієм був саме ОСОБА_1 . Із долучених до матеріалів справи доказів не зафіксовано період часу 19:32 і у вище описаний час взагалі не зафіксовано руху автомобіля «Nissan Qashgai» і не зафіксовано того, що ОСОБА_1 в цей час є його водієм. Відеозапис розпочинається о 19:32 год і на ньому зафіксовано обстановку на вулиці по якій рухається транспортний засіб працівників поліції, які рухаються позаду легкового автомобіля а вже потім ввімкнувши світлову сигналізацію починають його переслідувати. Особа ззовні схожа на ОСОБА_1 зявляється на відеозаписі о 19:33 на подвір`ї домоволодіння. При цьому працівниками поліції не зафіксовано його на місці події, як і не зафіксовано факту того, що він його покидає виходячи з місця водія. Звернув увагу, що автомобіль стоїть на узбіччі дороги у знерухомленому стані, горить світло фар, але не видно щоб вказаний автомобіль покидав саме ОСОБА_1 . Не долучено працівниками поліції і доказів на підтвердження законності проведеної зупинки і не доведено що відбулася саме зупинка автомобіля «Nissan Qashgai». Крім того, працівниками поліції порушено вимоги п. 12 розділу 2 Інструкції 1452. Із матеріалів направлення водія до медичного закладу встановлено, що вона складена 19:55 год. 03 січня 2026 року сержантом поліції Волощук Яною, при цьому в цей час працівник поліції була біля службового автомобіля та спілкувалася і не складала жодних документів. Вказав, що акт огляду за допомогою спеціальних технічних засобів що є у матеріалах справи є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не було проведено фактично огляду водія.

Крім того, зазначив, що сторона захисту ставить під сумнів кваліфікацію подій здійснену за ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки рішення суду апеляційної інстанції набуло законної сили 06.01.2026 року і саме ним ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому станом на 03.01.2026 року права керування транспортним засобом ОСОБА_1 позбавлений не був. Матеріали справи не містять об`єктивних та фактичних даних, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчинені адміністративних правопорушень передбачених ч.2 ст. 130 та ст. 122-2 та ст. 124 КУпАП не визнав, пояснив, що у день та час, зазначені у протоколах, автомобілем не керував, а дав авто товаришу, але якому не пам`ятає, оскільки неодноразово давав автомобіль різним знайомим. Також повідомив, що о 19-ій годині 32 хвилини він перебував біля будинку свого родича ОСОБА_2 по справах. Крім того, зазначив, що алкогольні напої в цей день не вживав, не пам`ятає чи пропонували працівники поліції пройти йому огляд на стан сп`яніння на місце події, але точно пам`ятає, що проїхати до медичного закладу для проходження такого огляду йому поліцейські не пропонували.

Захисник Іванцов К.В. просив закрити провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , - за ч.2 ст.130 КУпАП за обставин викладених у поданому ним клопотанні до суду; - за ст.122-2 КУпАП оскільки на його думку, матеріали справи не містять належних доказів того, що законна вимога працівника поліції про зупинку транспортного засобу була адресована саме ОСОБА_1 або транспортному засобу, яким він нібито керував (не було повідомлено марку автомобіля, його держаний номерний знак чи інші ідентифікуючі ознаки); - за ст. 124 КУпАП оскільки працівниками поліції не надано належних доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який був учасником дорожньо-транспортної пригоди.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 доводи його захисника, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст.245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив ПДР чи є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

При встановленні в особи, яка керує транспортним засобом, ознак алкогольного сп`яніння поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, а у разі, коли водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, така особа направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння визначено ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкції).

Відповідно до п.1.3. Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.

Пунктом 12.1. Правил дорожнього руху визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

При цьому, дорожня обстановка це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №558276 від 03 січня 2026 року ОСОБА_1 керуючи в с. Рівне по вул. Сонячній автомобілем марки «Nissan Qashgai» не виконав вимогу поліцейського про зупинку, яка була здійснена за допомогою увімкнення проблискових маячків синього на червоного кольору.

В подальшому, що підтверджується протоколом серії ЕПР1 №558286 від 03.01.2026 року, ОСОБА_1 о 19-ій годині 36 хвилин в с. Рівне по вул. Сонячній 47, керуючи транспортним засобом «Nissan Qashgai» не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції в результаті чого здійснив зіткнення з парканом, чим порушив п. 12.1 ПДР України.

Крім того, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №58297 від 03.01.2026 року, довідкою начальника САП ВВГ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області стверджується, що вказані події ОСОБА_1 вчинив будучи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, однак від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Драгер» 6810 та в медичному закладі - відмовився.

Захисник ОСОБА_1 , адвокат Іванцов К.В., стверджує про те, що працівниками поліції на відеозаписі не ідентифіковано особу, яка керувала транспортним засобом, проте вказане спростовується відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції на якому видно як поліцейські по службовому планшеті поліції (на 19:32:49 відео Нагородняк1) встановили особу власника автомобіля, який переслідували - «Nissan Qashgai» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 .

В цей же час, інший патрульний, керував службовим автомобілем та здійснював поворот ліворуч у вулицю (мигає покажчик), що підтверджує слова патрульних про те, що керуючи автомобілем ОСОБА_1 , здійснив маневр, не включив завчасно покажчик повороту, не вписався у визначені межі дороги і наїхав на обочину, що стало підставою для його переслідування.

Із досліджених відеозаписів вбачається, що працівники поліції намагались зупинити автомобіль, однак водій не зупинився ні на включені проблискові маячки червоного кольору ні на вимогу поліцейського, яка ним подавалася відповідними допоміжними засобами.

В подальшому, вказана причина зупинки була чітко озвучена водію ОСОБА_1 , що саме ним не було подано сигнал покажчиком повороту завчасно до початку маневру.

Намагаючись втекти від працівників поліції ОСОБА_1 керуючи власним транспортним засобом, допустив наїзд на огорожу. Так, до протоколу про адміністративне правопорушення додана схема дорожньо-транспортної події та рапорт поліцейського. Вказана схема місця ДТП складена за участю водія ОСОБА_1 .

Відповідно до зазначеної схеми на ній зображена ділянка дороги, на якій сталась ДТП, вона містить графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об`єктів та обставин, що стосуються події. Зафіксовані дані дають можливість визначити організацію дорожнього руху на ній, а також розташування транспортного засобу вже після ДТП.

Той факт, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем та під час керування розумів, що його переслідують працівники поліції доводиться відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, де під час складання у службовому автомобілі протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 запитав поліцейського: «А чого ви мене взагалі доганяли» (Відео 1 Волощук, на 20:20:33, 20:23:19 відео), а в подальшому, під час розмови повідомив, що « я не тікав, я собі спокійно їхав додому» (на 20:23:36 відео № 1 Волощук).

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не був зупинений працівниками поліції, а тому в його діях немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими, оскільки факт не виконання законної вимоги працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу, не звільняє його від наслідків, які б мали настати при умові того, що він би зупинився на вимогу працівників поліції.

При цьому, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, не містить такого елементу, як «причина зупинки транспортного засобу». Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно від інших видів адміністративної відповідальності.

Так, згідно дослідженого відеозапису та протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №558297 від 03.01.2026 вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.

Крім того, вказаний факт доводиться і манерами поведінки та спілкування. Його спілкування є грубим, зверхнім, з вживанням брутальної та нецензурної лексики, координація рухів порушена, хитка хода, вимова нечітка. Більше того, як сам ОСОБА_1 так і його родичі, затягували час та намагались вирішити ситуацію, що склалась іншим чином, що також свідчить про вину даної особи у вчиненні вищенаведених порушень.

На відеозаписах також зафіксовано, що працівник поліції неодноразово пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на виявлення можливого стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, однак від такого огляду ОСОБА_1 неодноразово відмовився, при цьому ніби погоджуючись пройти огляд в районному центрі, однак тягнув час та фактично відмовлявся від проходження огляду у м.Могилів-Подільський.

Більше того, на чергову пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 повідомив, що «не буде» бо «пив пиво», потім говорив, що «не буде бо знає що покаже прилад».

Посилання як на підставу відсутності складу правопорушення у діях ОСОБА_1 на те, що направлення водія до медичного закладу складено о 19:55 сержантом поліції Яною Волощук, яка в цей час перебувала біля службового автомобіля і розмовляла, не береться до уваги, оскільки не має значення для повного та об`єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення та не спростовує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його відмову від проходження огляду та вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Також не є визначальною для вирішення справи наявність у матеріалах направлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, оскільки з відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що протягом усього часу спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 уникав чіткої відповіді щодо проходження огляду, зволікав з прийняттям рішення та фактично не висловив згоди на його проведення, що у сукупності свідчить про відмову від проходження огляду у розумінні вимог чинного законодавства.

Більше того, всі необхідні процесуальні дії (вимога про зупинку автомобіля, його переслідування, зупинка транспортного засобу, повідомлення про наявність ознак алкогольного сп`яніння, виявлення факту ДТП, пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та у лікарні, роз`яснення наслідків відмови від проходження огляду, роз`яснення прав особи та про складання протоколів) здійсненні працівником поліції під час безперервної відеофіксації.

В той же час, встановлено, що автомобіль «Nissan Qashgai» д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_1 . Так, закон визначає, що власність не лише надає права (володіння, користування, розпоряджання), але й зобов`язує. За обставин, зафіксованих матеріалами цієї справи, ОСОБА_1 , заперечуючи керування транспортним засобом, як власник мав би повідомити, кому він передав автомобіль, однак він цього не зробив, повідомив, що не пам`ятає, оскільки перебував у шоковому стані, але у зв`язку з чим пояснити не зміг.

Проте з урахуванням темної пори доби, того, що після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 працівник поліції наздогнав на подвір`ї біля будинку, яке йому не належить, поведінку власниці будинку та очевидців, не викликає сумнівів те, що саме він керував транспортним засобом до моменту коли авто наїхало на огорожу і його наздогнали працівники поліції.

Що стосується кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП і заперечень з даного приводу сторони захисту, суд вважає таку кваліфікацію вірною, оскільки диспозиція ч. 2 ст. 130 визначає складом правопорушення - повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. В нашому випадку правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП було вчинене 07 липня 2025 року, а те, яке є предметом даного розгляду 03 січня 2026 року, отже календарний рік між двома цими правопорушеннями не сплив, у зв`язку з чим, особа яка складала протокол вірно визначила що правопорушення вчинене повторно протягом року. Щодо самої повторності, то слід відмітити, що в диспозиції ч. 2 ст. 130 КУпАП правопорушенням передбачено вчинення діяння повторно протягом року, а не визначена повторність з часу після накладення адміністративного стягнення, у зв`язку з чим доводи сторони захисту до уваги суд не бере. Крім того, постанова Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 листопада 2025 року (справа №138/1913/25), якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП станом на час розгляду даної справи набрала законної сили та не скасована, що додатково підтверджує факт вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, протягом року до події, яка є предметом цього розгляду.

З урахуванням сукупності доказів, враховуючи обставини події, які зафіксовані на відеозаписах, зухвалу та агресивну поведінку ОСОБА_1 після вчинення ДТП та його намагання втекти від працівників поліції, приходжу до переконання, що саме ця особа керувала транспортним засобом 03 січня 2026 року, як під час вимоги поліцейського зупинитися так і у момент вчинення ДТП.

Долучені до матеріалів справи відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції в цілому відображають усі обставини, які мають значення для повного та об`єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ст. 124, ч.2 ст. 130 КУпАП, є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ст. 124, та ч.2 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з ч.2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв декілька правопорушень, пов`язаних з безпекою руху транспорту, приходжу до висновку, що відносно нього належить призначити адміністративне стягнення з дотриманням вимог ст. 36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, яким на думку суду є правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення. Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33-35, ст. 36, ст.122-2 ч.1, ст.124 ч.1, ст.130 ч.2, 280, 283, 284 КУпАП України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суддя, -

ПОСТАНОВИЛА :

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.124, ч. 2 ст. 130 КупАП та застосувати до нього адміністративне стягнення передбачене санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 2000 НМДГ в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки без оплатним вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у сумі 665 гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області.

Суддя: ____________